Податкові важелі соціально-економічного розвитку регіону

Феріна Ольга

Ефективний соціально-економічний розвиток держави багато в чому залежить від ефективності економічного розвитку регіонів, від розширення їх економічної незалежності і посилення їх самоорганізації.

Регіон – це територіально-цілісна частина країни, яка відрізняється  своєрідністю природного середовища, що зумовлює тип та структуру економіки, яка характеризується своєрідним співвідношенням різних галузей господарства, глибокими та різноманітними зв’язками між ними, закінченим циклом відтворення, спільними рисами історичного розвитку, виробничими навиками, соціально-культурними традиціями населення, функціональними особливостями (спеціалізацією), яка виділена за сукупністю цих ознак в адміністративну одиницю та являє собою підсистему соціально-економічного комплексу країни [2].

У цьому випадку регіон одночасно є складовою частиною країни (підсистемою) з внутрішніми та зовнішніми зв’язками, але являє собою систему з внутрішнім механізмом відтворення, яка має крім системних властивостей: територію, господарську єдність, цілісність, зв'язок з державним комплексом; а також і специфічні риси: власні регіональні умови відтворення валового суспільного продукту, основних фондів, робочої сили та розподілу регіональних трудових ресурсів, формування доходів населення та їх товарного забезпечення, джерела капіталовкладень та витрат на утримання невиробничої сфери з тільки їй притаманними виробничо-господарчими та історично-культурними традиціями.

Податки завжди посідали вагоме місце у фінансовій системі держави, забезпечуючи розподільчу, контрольну і, що найголовніше, стимулюючу функції. Проблема формування ефективних інструментів податкового регулювання розвитку регіонів багатогранна, її рішення залежить від конкретної історичної ситуації: стадії економічного циклу, стану національної економіки і правлячої політичної еліти.

Практика оподаткування в Україні і в Західних країнах виявила, що одні й ті ж інструменти податкового регулювання залежно від їх відповідності і доцільності застосування можуть бути ефективними і неефективними в різних державах і регіонах.

В умовах кризи і спаду економіки в 1992–2000 рр. кількість податків і розмір податкових ставок збільшувалися, адже принцип ефективності оподаткування суперечить принципу соціальної справедливості.

Ефективність податкового регулювання залежить від дотримання таких умов: відповідності використовуваних податкових інструментів цілям і завданням держави; відповідності використовуваних податкових інструментів рівню розвитку національної і регіональної економіки і рівню життя населення регіону; недоцільності переважання податків, що спотворюють оцінку чинників виробництва (на фонд оплати праці); необхідності застосування коригуючих податків і податкових інструментів для стимулювання підприємницької діяльності у ключових і соціальне значущих сферах економіки і для досягнення самодостатності регіонів; забезпечення балансу інтересів держави, регіонів і платників податків.

Якісними показниками податкового регулювання, що характеризують розмір втрат регіонів і платників податків, служать такі: динаміка об’ємів заборгованості і недоїмок по податках до бюджетів (бюджетні й позабюджетні фонди) всіх рівнів, частки збиткових підприємств за галузями економіки, величини витрат на сплату податків, частки безробітних і населення, що живе за межею бідності по регіонах. Зміни рівня податкового навантаження по регіонах виявляються у зниженні/підвищенні: валового регіонального продукту, об’єму виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг). Вплив податків на фінансовий стан підприємств і держави відображають динаміка податкових доходів, чисельність прибуткових і збиткових підприємств, об’єм інвестицій. Фінансові можливості регіонів розкривають: розмір податкового потенціалу, суми податкових надходжень і заборгованості по податках і зборах.

Ключовим пріоритетом в діяльності уряду країни має бути вирівнювання економічного розвитку регіонів через ефективне використання податкового механізму, яке дозволить подолати не лише економічний розрив, але і політичну дезінтеграцію в державі.

Податковими важелями соціально-економічного розвитку регіонів можуть бути:

· правильно визначений податковий потенціал регіону;

· наявність програмного забезпечення інноваційного та науково-технічного розвитку регіону;

· якісний стратегічний план і прогноз розвитку регіону, окремих сфер та галузей господарства регіону.

Така постановка завдань дасть змогу визначити перспективні напрями оподаткування на регіональному рівні.

Література:

1. Ткаченко В. А. Удосконалення податкового механізму на основі визначення податкового потенціалу / В. А. Ткаченко, С. В. Каламбет, Ю. А. Кармазин // Фінанси України. — 2001. — № 7. — С. 118–123.

2. Тарангул Л. Л. Оподаткування та регіональний розвиток (теорія і практика) / Л. Л. Тарангул.— Ірпінь : Академія ДПС України, 2003. — 286 с.

3. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування : моногр. / за заг. ред. Ю. Б. Іванова. — Х. : Видво «Інжек», 2007. — 448 с.