Родіна Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Якість життя чк чинник конкурентоспроможності економіки

Стратегічний курс України на побудову високорозвиненої, демократичної і правової держави, яка прагне інтегруватися у світовий та європейський економічний простір, передбачає пріоритетність досягнення соціальних цілей, орієнтацію на людські цінності, що визначають отримання нової якості життя громадян країни, запровадження різних соціальних, економічних, демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини. Нині людина, яка є основним джерелом праці, носієм державних економічних відносин, повинна мати відповідний рівень доходів, освітньо-професійний потенціал, належні умови проживання, культурний розвиток, соціальні права та гарантії. Тому на сьогодні головним завданням соціальної політики уряду України є забезпечення належного і підвищення наявного рівня життя населення країни [3]. Актуальність проблеми. Покращання якості життя населення є одним із ключових чинників конкурентоспроможності країни, оскільки є передумовою залучення інвестиційних та трудових ресурсів, інтелектуального капіталу і, з іншого боку, дестимулює відтік людського і фінансового капіталу за кордон. Якість життя як передумова розвитку людського капіталу є одночасно засобом і метою посилення національної конкурентоспроможності. До сукупності головних індикаторів якості життя, які істотно послаблюють конкурентні позиції нашої країни відносяться: 1. Рівень охорони здоров'я та якості початкової освіти. 2. Фінансування розвитку людського капіталу. 3. Демографічні зрушення. На сьогоднішній день в Україні прийнято "Стратегію демографічного розвитку України на 2006-2015 роки", основним завданням якої є подолання демографічної кризи, поліпшення якості життя населення та збереження духовного потенціалу. Зважаючи на окреслені загрози та вірогідні негативні соціально-економічні наслідки, для забезпечення належної якості життя населення та посилення конкурентоспроможності України видається доцільним: 1. Змінити парадигму стратегічного планування розвитку людського капіталу з метою привернути увагу органів державного управління до планування і контролю ключових показників якості життя та забезпечити усвідомлення суспільством категорії та індикаторів рівня якості життя як одного із ключових чинників конкурентоспроможності держави та подальшого її соціально-економічного розвитку. Видаються також необхідними розробка і реалізація загальнонаціональної та регіональних програм (стратегій) охорони здоров'я, підвищення фізичної активності населення, розвитку системи підготовки кваліфікованих фахівців із таких питань, як здоровий раціон харчування та фізична активність [2]. Ці програми повинні включати такі основні завдання: - зменшення несприятливого впливу факторів ризику хвороб у результаті недостатньої фізичної активності завдяки заходам зі зміцнення здоров'я та профілактики хвороб; - пропагування суспільної вагомості ролі фізичної активності як детермінанти здоров'я населення і позитивного потенціалу профілактичних заходів; - заохочення розробки і здійснення заходів із підвищення фізичної активності населення; - моніторинг основних впливів на фізичну активність, надання підтримки науковим дослідженням у напрямі зміцнення здоров'я та профілактики захворювань. Заходи цього напряму дій потребують значного фінансування та матимуть позитивний ефект лише у довгостроковій перспективі, проте результатом їх запровадження буде забезпечення вищої якості життя населення [1]. 2. Застосовувати оцінку рівня якості життя як ключовий показник ефективності діяльності органів державного управління на регіональному і субрегіональному рівнях управління шляхом використання ключових показників моніторингу якості життя населення (регіональний індекс якості людських ресурсів; інтегральний показник рівня якості життя; узагальнюючий показник якості життя як синтетичний індекс стандартизованих значень вхідних показників) у якості індикаторів оцінки ефективності впливу державних програм і заходів на покращання рівня життя на регіональному та субрегіональному рівнях управління. Видається доцільним також створення інтернет-ресурсу для забезпечення прозорості дій органів влади, громадських організацій і бізнес-структур щодо якості життя, реалізації соціальних програм [2]. Слід зауважити, що проблема покращання якості життя в Україні має системний характер та потребує зміни парадигми стратегічного планування розвитку людського капіталу, значних фінансових та часових затрат. Реалізація викладених вище заходів дозволить забезпечити високу якість життя у регіонах та в державі загалом, а також посилити конкурентоспроможність нашої країни.

Література:

1. Мельниченко О. А. Підвищення рівня та якості життя населення:

механізм державного регулювання : [монографія] / О. А. Мельниченко. – Х. :

Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. – С. 7.

2. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Державний комітет

статистики України / [за ред. О. Г. Осауленка]. – К. : Техніка, 2008. – 644 с.

3. Дзюба І. В. Категорія рівня життя населення: сучасний підхід /

І. В. Дзюба, Л. Ф. Удотова // Статистика України. – № 1. – 2004. – С. 68–73.