Экономические науки / Экономика. Государственное регулирование экономикой

студентка IV курсу Компанієць В.В.

Науковий керівник: старший викладач Лактіонов Ю.Г.

Кременчуцький національний університет

ім. Михайла Остроградського, Україна

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ЕЛЕКТРОННОМУ БІЗНЕСІ В УКРАЇНІ

Існування будь-якої цивілізації залежить від багатьох факторів, зокрема воно неможливе без інформації – передачі знань, як між окремими членами суспільства, так і між різними поколіннями. Загальне поняття інформації подано у філософії, де її розуміють як відображення реального світу. З точки зору самих споживачів, це всі нові корисні відомості, які прийняті, зрозумілі й оцінені її користувачем. Саме тому з моменту появи суспільства стало необхідним виробництво потрібної для нього інформації, що забезпечується створенням інформаційного та технічного середовища за допомогою організації інформаційних систем.

В наш час – в епоху інформаційної революції – розробляється і впроваджується велика кількість найрізноманітніших автоматизованих інформаційних систем з широким спектром використання. Основною глобальною мережею у світі, завдяки якій поширилась електронна комерція та стала можливою поява віртуальних організацій, є мережа Internet.

Завдяки можливості продажу товарів та послуг за допомогою електронних каналів глобальної мережі з’явилося поняття електронної комерції (e-commerce) – здійснення будь-яких форм ділових угод за допомогою інформаційних мереж. В загальному випадку вона передбачає подання інформації про товари та послуги компанії, замовлення товарів чи послуг через мережу, та оплату замовлення за допомогою електронних грошей. [4]

Розвиток електронної комерції базується на законі економії часу. Суть цього закону полягає в тому, щоб зменшити непродуктивні витрати життєвого часу людини, - час, витрачений на численні поїздки, черги, можна було б використати більш ефективно. [1] Віртуальна економіка передбачає зменшення цих витрат шляхом надання можливостей купувати товари, отримувати освіту, працювати, здійснювати банківські, біржеві та інші фінансові операції не виходячи з дому.

Розкриваючи місце та роль електронної комерції у формуванні нового етапу розвитку світової економіки та національної економіки України, слід звернути увагу на теоретичні розробки і положення наукових праць авторитетних українських вчених-економістів як Козак І.А., Брижко В.М., Швець М.Я., Білоусов А.Р., російських - Тедєєв А.А., Попов В.М., Балабанов І.Т., Бабкін Ф.В. та ін.

Із поширенням електронної комерції у вживання все частіше почав входити термін «віртуальна організація». Віртуальна організація – це співтовариство територіально роз’єднаних компаній та співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються між собою та з клієнтами шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та систем при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. [4]

Віртуальні організації утворюються як за допомогою винесення в Internet взаємозв'язків підрозділів і співробітників однієї компанії, так і шляхом об'єднання через мережу декількох компаній.

Створення інформаційних систем для електронного бізнесу грунтується на принципах інтеграції їх з існуючими системами підприємства, і неможливе без використання спеціальних програм, наприклад таких як BusinessWare, системи управління і планування ресурсів ERP, системи управління відносинами з замовниками CRM, та інших WEB-технологій.

За прогнозами спеціалістів, в найближчі декілька років основні компанії на заході в усіх секторах економіки перейдуть від звичайного бізнесу до електронного. Вже зараз все більше і більше компаній працюють за моделлю віртуальної корпорації. Серед них можна виділити Cisco, IBM, Intel, 3M, Boeing та багато інших.

Десять років тому, коли електронна комерція в Україні знаходилась на початковому етапі, зростала потреба у використанні подібних до вже діючих систем як електронні платіжні системи ("Система інтернет-комерції" банку Аваль, система "PayCash - Україна", система "Укрпей", система "Інтерплат"), системи електронної торгівлі (електронні магазини або Інтернет-магазини), системи дистанційної освіти, Інтернет-страхування (страхові калькулятори для розрахунку вартості страхового полісу) тощо. Тоді ж посилилася тенденція створення комп'ютерних фірм, які працюють за схемою аутсорсингу, проте капітал по таких роботах становив 500 тис. доларів, в той час як в Індії - 8 млрд доларів.

Сьогодні, в умовах достатньої комп'ютеризації населення, збільшення масштабів електронного обслуговування з попереднім замовленням товарів постає нова проблема. Желіховський В.М. у ході свого дослідження показав, що аналітично-статистичні показники свідчать про недостатню можливість використання вітчизняного законодавства для активного її поширення. Так, 79,5% респондентів зазначають, що чинне законодавство, яке регулює сферу електронної коммерції, є недосконалим. Водночас переважна більшість опитаних (28,2%) використовують віртуальні організації як додаткове джерело заробітку, інші (24,4%) - як переважне джерело заробітку, і лише 18,1% опитаних як основне джерело заробітку. [3]

Отже, головною проблемою розвитку електронного бізнесу в Україні є саме недосконалість законодавчої бази, яка регулює цей сегмент ринку. Саме тому у жовтні 2011 року Кабінет Міністрів України схвалив проект закону "Про внутрішню торгівлю", який внормовує організацію дистанційної торгівлі (форми продажу товарів поза об'єктами торгівлі за допомогою засобів зв'язку). В законопроекті окремою статтею вперше визначені особливості роботи інтернет-магазинів, насамперед, вказано що підприємець повинен мати офісне приміщення, в якому він здійснює оформлення та зберігання документів, пов'язаних з господарською діяльністю. Також покупцям повинна надаватися інформація про місцезнаходження офісу віртуальної організації, відомості про державну реєстрацію шляхом їх розміщення в буклетах чи інформаційних мережах.

Спираючись на нововведення у сфері правового регулювання електронного бізнесу в Україні, можна зробити висновок, що питання його розвитку не залишається поза увагою. Україна повинна вливатися у віртуальну економіку, і за умови достатнього забезпечення не лише технічного і фінансового, а й інтелектуального потенціалу, електронна комерція може стати одним зі шляхів подолання негативної макроекономічної ситуації, що склалася.

Література:

1. Балабанов И.Т. Электронная коммерция. – СПб: Питер, 2001. – 336с.

2. Брижко В.М., Швець М.Я. До питання е-торгівлі та захисту персональних даних // Правова інформатика. – № 1. – 2007. – С. 12-25.

3. Желіховський В.М. Правові засади електронної комерції в Україні // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Київ, 2007. – С. 4-6.

4. Козак І.А. Інформаційні технології віртуальних організацій: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 336с.

5. Руслан Гайдаманчук. ІТ-аутсорсинг в Україні // Корпоративні системи №1, 2001р. (http://users.i.com.ua/~coder/stat10.htm)

6. Тедеев А.А. Электронная экономическая деятельность в сети “Интернет” // Законодательство и экономика. – 2003. №11. – С. 34-35.