Экономические науки/16. Макроэкономика

к.е.н, доцент Чупир О. М.

Харківський національний університет будівництва і архітектури

Стратегічні цілі розвитку залізничного транспорту як суспільно орієнтованого суб’єкта

Необхідно зосередити увагу і на зворотному аспекті, а саме впливі діяльності залізничного транспорту на формування підґрунтя стійкого розвитку національної економіки та забезпечення її конкурентоспроможності. Для вирішення цієї мети доцільно звернутися до теорії стратегічного управління. Так управління діяльністю залізничного транспорту необхідно розглядати в аспекті тієї ролі, яку він грає в майбутньому розвитку вітчизняної економіки.

Відповідно до стратегії Барраклоу та теоретичним надбанням теорії стратегічного управління стає зрозумілим, що результати функціонування різних рівнів економічних систем пов’язані з їх націленістю на вирішення першочергових соціально-економічних проблем суспільства. Як стверджує І. Ансофф, для вирішення проблем економічного суб’єкту в суспільстві необхідно розвивати можливості та спроможності діяти в соціальній сфері. А для цього потрібно здійснити ідеологічну переорієнтацію, сформувати розширену систему інформації та її передачі, розуміти політичні процеси та реалізувати зміни в системах та структурах, які забезпечать вирішення соціальних проблем [1, с. 119]. Соціально-економічні проблеми суспільства мають комплексний и багатогранний характер, а тому потребують комплексної, багатогранної та активної стратегії дій з боку економічних суб’єктів. Виходячи з зазначеного, основними соціально-економічними проблемами, на вирішення яких безпосередньо впливає діяльність залізничного транспорту, є такі:

1) мобільність населення;

2) екологічна безпека країни;

3) безпека та захист життя та здоров’я населення;

4) освоєння нових територій;

5) розвиток регіонів;

6) територіальна єдність населення;

7) рівень транзитоспроможності країни;

8) інтегрованість країни в міжнародний простір;

9) внутрішній конкурентний ринок країни тощо.

Тобто, з одного боку, залізничний транспорт є індикатором рівня та динаміки розвитку економіки, коли зміни в зовнішньому середовищі відбиваються на результатах його діяльності; а з іншого – трансформуючи зовнішні впливи за рахунок сформованої системи стратегічного управління, оперативно адаптується до змін зовнішнього середовища і тим самим підвищує не тільки свою конкурентоспроможність, але й формує необхідне підґрунтя підвищення конкурентоспроможності країни.

Залізничний транспорт як будь-який суб’єкт економічної системи знаходиться під впливом факторів зовнішнього середовища. Серед них один з найбільших впливів здійснює державна соціально-економічна політика, яка ставить такі пріоритетні цілі розвитку національної економіки [2, с. 42-45]:

- створення передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі;

- забезпечення сталого економічного зростання;

- утвердження інноваційної моделі розвитку;

- соціальна переорієнтація економічної політики.

У випадку стратегічного управління в кожний момент фіксується, що економічний суб’єкт має робити в теперішній час, щоб досягти бажаних цілей у майбутньому, виходячи з того, що оточення та умови життєдіяльності змінюватимуться. Тобто при стратегічному управління існує погляд з майбутнього в теперішній час. Визначаються та здійснюються дії економічної системи в теперішній час, які забезпечують їй певне майбутнє. В такому ракурсі для стратегічного управління характерно, не тільки фокусування на майбутніх результатах, які бажають досягти, але й формування спроможностей реагувати на зміни в оточенні, які дозволяють досягти поставлених цілей у майбутньому. Авторське розуміння процесів стратегічного управління розвитком залізничного транспорту дозволяє дещо розширити підхід до змісту цього процесу, який включає: акумулювання інформації щодо вимог та потрібних змін зовнішнього середовища (а не тільки тієї, яка констатує зміни, які відбулися, чи прогнозовані), її трансформацію у стратегічні пріоритети розвитку, управління процесами виконання цілей, що дозволяє не тільки адаптуватися до змін, збільшити власну конкурентоспроможності, але й сприяти вирішенню стратегічно важливих завдань розвитку суспільства.

Литература:

1. Ансофф И. Стратегическое управление / И.Ансофф: сокр.пер.с англ./науч.ред. и авт.предисл. Л.И.Евенко.- М.: Экономика, 1989. – 519 с.

2. Стратегія економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки (вiд 28.04.2004 № 493/2004). Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=493%E0%2F2004.