Климович І.М. Лосєва Я. В.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми та напрямки державної політики в галузі особистого страхування

Наша країна вже понад 10 років є самостійною державою і поступово реформує економіку на ринковий лад. Розгорнувся процес роздержавлення власності і формування адекватних нових структур. З огляду на це відбувається переорієнтація і в системі захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, до яких можуть призвести стихійне лихо, нещасний випадок чи інші ризикові обставини. Має бути принципово змінена система нагромадження коштів для забезпечення належної матеріальної підтримки громадян у випадку втрати працездітності або місця роботи та при виході на пенсію за віком.

Однією з галузей страхування є особисте страхування – це страхування майнових інтересів, пов’язаних із життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника або застрахованої особи.

Дана тема є актуальною, адже всім людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Метою є ознайомлення з проблемами та напрямками державної політики в галузі особистого страхування.

В радянський період дане питання вивчали радянські вчені-правники К.А. Граве, О.С. Іоффе, К.Г. Воблий, Е.М. Мена, К.І. Пилов, В.К. Райхер, В.І. Серебровський, М.Я. Шимінова, В.Н. Яковлєв та інші науковці цього періоду. У сучасний період в роботах В.С. Бєлих, А.С. Ємел’янова, І.В. Кривошеєва, В.П. Янішена, В.В. Луця, Н.Б. Пацурії, Л.І. Рейтмана, Т.В. Блащук, Ю.Б. Фогельсона, К.Є. Турбіной, А.І. Худякова та інших вчених досліджувалися відносини у сфері особистого страхування.

Відчувати себе впевненіше в складних життєвих обставинах допоможе придбаний заздалегідь страховий поліс, оскільки будь-яка травма – це не лише психологічний шок, але і витрати на консультації лікаря й придбання медикаментів. Найчастіше, це ще й тимчасова (а інколи, на жаль, і постійна) втрата працездатності, а значить, і втрата можливості заробляти гроші.

Особисте страхування має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків).

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності, ушкодження здоров’я.

Особливістю особистого страхування є те, що при мінімальній сумі внеску у страхову компанію клієнт відразу ж отримує страховий захист, як правило, значно більший, ніж ця сума, чи сума, яку він можливо має у своєму розпорядженні і вкладає її до банку на депозит. Це дає йому змогу, по-перше, самому розпоряджатися значною кількістю своїх коштів у часі, а не передавати їх в управління банку, що розвиває його індивідуальність та розумові якості в цілому, а, по-друге, дає можливість бути "захищеним" страховою відповідальністю (страховою сумою по договору) страховиком у термін дії договору страхування. А в разі розкриття негативних сторін ризику (смерть застрахованої особи, точка tx на схемі), страхувальник (вигодонабувач) отримує ще й компенсацію від суспільства через страховика. І ця компенсація, як правило, значна..

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава отримує більшу змогу активно впливати на вирішення соціальних проблем суспільства, поліпшувати стан грошового обігу, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Також створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків та страхових виплат, спадщини, доходів страхової компанії, а також інші ефективні заходи.

В нашій країні такого розуміння поки що не відчувається. Це відноситься здебільшого до питань управління страховими резервами і, головним чином, у використанні їх насамперед у фінансуванні превентивних робіт по ліквідації, локалізації чи зменшенні проявів несприятливих (страхових) подій. А у цьому зацікавлені всі учасники страхового ринку, і насамперед держава. І тут держава повинна не тільки декларувати свою роль у захисті інтересів страхувальників, а й при цьому надавати можливість страховику проводити попереджувальні (превентивні) роботи, і впроваджувати такі роботи в обов'язки страховику, а не навпаки.

Отже, згідно розглянутих проблем можна виділити такі напрямки вдосконалення державної політики в галузі особистого страхування:

- подальша інтеграція України в міжнародні страхові структури,

- розвиток законодавчої і нормативної бази;

- розробка стандартів електронного обігу та обліку;

- створення умов для взаємовигідної інтеграції страхової та банківської систем;

- формування об’єднань страховиків з найважливіших проблем страхування;

- створення оптимальної структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням;

- залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

- створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.