Плеван Крістіна Петрівна

Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А. Д.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна

Чинники стабілізації банківської системи України

Сучасний розвиток міжнародної економіки характеризується її подальшою глобалізацією, головним чином унаслідок нерівномірності розвитку країн світу: найрозвинутіші з них та світові фінансові організації інвестують кошти у менш розвинені економіки з метою підтримання стабільності національних господарських систем. Основними формами такої допомоги є міжнародне кредитування й інвестування.

Тому актуальним є дослідження загальних тенденцій розвитку банківської системи України з метою визначення пріоритетних напрямків діяльності банків, в умовах викликів світової фінансової кризи.

Метою роботи є виявлення основних проблем у діяльності банків України та визначення шляхів розвитку банківської системи й забезпечення її стабільного функціонування.

Слід зазначити, що іноземне кредитування й інвестування вітчизняної економіки будуть ефективними за умови виконання Україною певних вимог. Це наявність відповідної законодавчої бази щодо іноземного кредитування й інвестування, ефективних програм цільового використання коштів, належний рівень державного регулювання, врахування специфіки відносин між країнами-суб'єктами.

Питанням інвестиційної діяльності присвячено багато статтей і наукових робіт. Найбільш активно публікуються у цьому напрямі такі науковці, як Л. Борщ, О. Гаврилюк, Б. Губський, Н. Ковтун, В. Корнеєв, І. Крупка, О. Махмудов, В. Осецький, А. Пересада та ін. [2].

Банківська система - один із великих одержувачів прямих іноземних інвестицій в Україну в цьому році . На цей сектор економіки було витрачено 34% всіх ПІІ, які надійшли в Україну за 2010рік; це говорить про те, що

іноземні інвестиції у банківський сектор - важлива частина прямих інвестицій, тільки от у 2010-у вони якісно відрізняються від капіталовкладень минулих років.

Нинішні інвестиції в банки - це поповнення капіталу діючих українських банків їхніми закордонними материнськими компаніями. Під час кризи з'ясувалося, що банкам потрібна серйозна докапіталізація через високий обсяг проблемних кредитів (за оцінками ЄБРР - на рівні 5% ВВП, або 50 млрд грн, дослідження Transition Report 2010), тобто фактично ці гроші потрібні "для підтримки штанів", на розвиток вони практично не йдуть. До кризи ж інвестиції у фінансові установи були пов'язані переважно з тим, що їх купували іноземці, і супроводжувалося це не тільки великими вливаннями капіталу, а й тотальною перебудовою структур, експансією в регіони, поліпшенням технічного забезпечення та запровадженням нових продуктів.

Обсяг прямих інвестицій в банки насправді мізерний: до кризи банківська система щорічно отримувала по $ 2-3 млрд. за рахунок великих покупок.

Говорячи про активи та зобов'язання банків, можна привести статистику: станом на 1 січня 2010 р., обсяг активів банківської системи становив 836395,8 млн. грн., зменшення за рік склало 56060,199 млн. грн. Протягом 2009 року зобов'язання банків зменшилися на 56196 млн. грн., та на 01.01.2010 року становили 765100 млн. грн. Власний капітал банківської системи України збільшився на 46 млн. грн. і за станом на 01.01.2010 року становив 119810 млн. грн. Протягом 2009 року банки отримали збиток у розмірі 27636 млн. грн. [4].

Ще однією причиною кризового стану вітчизняної банківської системи є відсутності серйозного надходження інвестицій в Україну - фундаментальна. Наша держава займає 145 із 183 місце у восьмому щорічному звіті з умов ведення бізнесу Міжнародної фінансової корпорації та Світового банку «Doing Business 2011: Making a Différence for Entrepreneurs». Крім того, у міжнародному інвестиційному співтоваристві існує стійка недовіра до репутації українських бізнесменів.

Негативними наслідками впливу банківської кризи на фінансову стійкість українських банків є такі: зниження якості банківських активів, втрата довіри з боку вкладників, зниження ліквідності, зменшення капіталізації банків, скорочення ресурсної бази банків, зростання процентних ставок, збільшення обсягів неповернутих валютних кредитів.

Говорячи про діяльність банків у посткризовий період, можна внести наступні пропозиції:

Ключовими інструментами у подоланні банківської кризи є надання центральним банком необхідної ліквідності, рекапіталізація здорових фінансових інститутів і звільнення банків від проблемних активів. Тому необхідно в повному обсязі відновити рефінансування комерційних банків, а також переглянути порядок його здійснення, забезпечити прозорі умови надання рефінансування та однаковий доступ для всіх банків. [3].

Також необхідно створити державний фонд чи підприємство, яке викупить у банків проблемні кредити і таким чином знімуть проблему їх неповернення. Створення такої спеціалізованої установи, або "поганого" банку, який викуповував би проблемні банківські активи і брав на себе подальшу турботу про них, допомогло б «хорошим» банкам, очистивши свої баланси, поступово повернутися до нормальної повноцінної життєдіяльності.

З метою недопущення втрати вітчизняними банками власного капіталу необхідно внести зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність», підвищивши мінімальні вимоги до розміру статутного капіталу на момент реєстрації банку у національній валюті.

Також необхідне реформування системи державної підтримки акумуляції фінансових джерел інвестиційної діяльності [1].

Список використаних джерел:

1. Кабанов В.Г. Активізація фінансових інвестицій як складова

стратегії стабілізації та росту економіки / В.Г.Кабанов // Фінанси України. - 2010. - №5. - ст. 39-48

2. Паливода К.В. Капітальні інвестиції: фінансово - економічна сутність та форми прояву / К.В.Паливода // Банківська справа. - 2009. - №3. - ст.46-55

3. Пацера М.Д. Світова фінансова криза та її наслідки для банківської системи України /М.Д. Пацера // Вісник національного банку України. -2009.-№1.-с.28-33

4. Підсумки діяльності банків на 01.01.2010рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ibser.org.ua