Бодяєва Ю.В. Науковий керівник: к.е.н., доцент Саєнко В. Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла

Туган –Барановського,Україна

Позитивні та негативні риси Податкового Кодексу України

На сучасному етапі розвитку однією з найсуттєвіших і водночас складних проблем є вдосконалення взаємовідносин між платниками податку та державою. Податкова система України є непрозорою, з дуже неефективним адмініструванням. Вона сьогодні блокує ефективний конкурентоспроможний розвиток нашої держави.

З метою подолання вищенаведених недоліків було розроблено Податковий кодекс України, який набрав чинності 2 грудня 2010 року [1]. Податковий кодекс –документ, в якому необхідно оптимально поєднати функції фіскальні, від яких залежить життєдіяльність держави, і стимулюючі, зокрема зниження тіньової економіки.

Проаналізувавши зміст прийнятого Податкового кодексу, можна виділити таке позитивне зрушення податкової системи як скорочення кількості податків і зборів та зниження податкового тиску на економіку. Так, у ньому передбачено зменшення кількості податків та зборів: загальнодержавних – до 18 з 29, місцевих – до 5 з 14; а також зниження ставок оподаткування [1]. Перелік істотно відрізняється від того, що існував раніше. Перш за все це викликано тим, що деякі податки тепер просто не справлятимуться. Прикладом таких платежів є комунальний податок і податок на рекламу, ринковий збір, збір за право використання місцевої символіки та збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Іншу частину обов’язкових платежів просто названо по-іншому. Причому у деяких випадках зміна назви має істотне значення внаслідок зміни порядку сплати податку (наприклад, податок з власників транспортних засобів, замінено збором за першу реєстрацію транспортного засобу; нова назва говорить сама за себе). В інших випадках – це лише формальне перейменування податку, що не змінює суті (наприклад, плату за торгові патенти названо збором за здійснення деяких видів підприємницької діяльності). До 2015 року скасовано буде ще один державний та два місцевих збори, таким чином кількість державних місцевих платежів складе 17 та 3 відповідно [3].

Позитивним напрямком податкової реформи стало зменшення ставки податку на прибуток з 2011 року із 25 до 19%, потім адекватно з 2014 року до 18%, а потім до 17%. Податок на додану вартість з 2014 року знизиться із 20 до 17%. Одночасне зниження ставок податку на прибуток підприємств та ПДВ (до кінцевих значень) призведе до падіння доходів державного бюджету [1]. У Податковому кодексі не обумовлено компенсаційні джерела, які дозволили б покрити втрату доходів.

Сумнівним, також, з точки зору доцільності та ефективності є положення стосовно зниження ставки ПДВ. Даний податок є одним з непрямих податків, тому фактичним суб’єктом оподаткування є кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує. Таким чином, зниження ставки ПДВ до 17% в умовах гострого дефіциту ресурсів не є оптимальним з точки зору економічної ефективності.

Також у кодексі передбачається перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію громадян шляхом запровадження:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (з 2012 р.);

- оподаткування доходів фізичних осіб шляхом встановлення ставки 17 % до доходів, отриманих платником податку у звітному податковому місяці, які перевищують десятикратну величину мінімальної заробітної плати;

- оподаткування за ставкою 5 % доходів, отриманих від розміщення коштів на

депозитних банківських рахунках (з 2015 р.);

- надання податкової соціальної пільги (ПСП) на кожну дитину батькам, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, в розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи з 2015 р., а від 1 січня 2011 р. і до 2015 р. –50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи; надання підвищеного розміру ПСП самотній матері (батьку), вдові (вдівцю), особі, що

утримує дитину-інваліда та іншим соціально не захищеним громадянам;

- звільнення від оподаткування доходів від продажу один раз на рік квартир,

житлових, дачних, садових будинків, земельної ділянки в межах норм, визначених Земельним кодексом України, за умови перебування такого майна у власності платника податків понад 3 роки;

- зниження ставки податку до 5 % для доходів від продажу рухомого майна [1].

Поряд із цим, зазначимо низку недоліків Податкового кодексу України. Це передусім великий фіскальний тиск на малий бізнес. Малий бізнес повинен змінити своє "життя" протягом 5-и років. В прикінцевих положеннях зазначено, що з 1 січня 2016 р. поняття "фізична особа-підприємець" вилучається із визначень Податкового кодексу.

Податок на нерухомість враховує, що оподатковується не житлова, а загальна площа. Цей податок насамперед спрацює для органів місцевого самоврядування у великих містах. Жодних доходів не буде у селах України, тому що там немає житла понад 200 м і це безперспективно для бюджетів сіл.

Негативним є також те, що спрощена податкова система та фіксований сільськогосподарський податок обмежені цілим переліком заборон, зокрема, спрощеною системою забороняється користуватись 20 категоріям підприємств.

Отже, Податковий кодекс є кроком на шляху до створення більш досконалої системи оподаткування. Він має ряд переваг, проте даний законодавчий документ також має низку серйозних недоліків. Таким чином, навіть ці окремі зауваження щодо Податкового кодексу свідчать про необхідність його вдосконалення.

Література:

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями від 01 січня 2011 року.

2. Шкарупа О.В., Романченко А.В. Аналіз проблем та напрямків удосконалення системи оподаткування в Україні // Механізм регулювання економіки. – 2010. – № 1. – С. 185-191.

3. Вахновська Н.А. Податковий кодекс в контексті реформування податкової системи України // Економічний форум. – 2011. – Вип.1. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2011_1/23.pdf