Топільницька Я. О.

Львівська державна фінансова академія

Економіко-правове тлумачення інтелектуальної власності на законодавчому рівні

Важливим для визначення поняття інтелектуальної власності є його тлумачення на законодавчому рівні. Власне систему законодавства України про інтелектуальну власність умовно можна представити у вигляді піраміди, вершиною якої є Конституція України, а підґрунтям – спеціальне законодавство, що містить норми права інтелектуальної власності, що зображено на рис. 1.

Конституція України наголошує, що «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності» [1].

Норми права інтелектуальної власності містяться в Цивільному, Господарському, Кримінальному та Митному кодексах України, а також у Кодексі України про адміністративні правопорушення і в Господарському процесуальному кодексі.

Цивільним кодексом України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом [2].

Джерелами законодавства інституту інтелектуальної власності є підзаконні акти загального характеру, що видані Кабінетом Міністрів України і центральними органами державної виконавчої влади, а також відомчі нормативні акти. Державним патентним відомством України було розроблено і прийнято близько ста підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері набуття прав на об'єкти промислової власності.

Крім того, діють закони у сфері інтелектуальної власності. Це Закони України: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміжні права», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про видавничу справу», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про інформацію», «Про кінематографію», «Про науково-технічну інформацію», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про рекламу», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України», «Про телебачення і радіомовлення».

Чинне національне законодавство повинно бути узгоджене з міжнародними договорами і угодами, які також є правовим джерелом інституту інтелектуальної власності. Статтею 5 Закону України «Про авторське право і суміжні права» закріплено перевагу міжнародних договорів перед внутрішнім законодавством: «Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору» [3].

Україна приєдналась до таких міжнародних договорів: Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.); Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р.; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) про авторське право; Паризька конвенція; Стокгольмський акт; Договір про патентну кооперацію 1970 р.; Договір про патентне право 2000 р.; Мадридська угода 1891 р.; Мадридський протокол 1989 р.; Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.; Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин; Будапештський договір 1977 р. Україна має серйозний намір щодо вступу у Світову організацію торгівлі й однією з основних вимог висунутих до неї з боку світового співтовариства є забезпечення надійної системи захисту прав інтелектуальної власності, яка вдало охарактеризована у науковій праці українських вчених Л. Котенко та Т. Польової і відображена у табл. 2.

Таблиця 2

Права інтелектуальної власності: сфери застосування, угоди ВОІВ,

інші міжнародні угоди [4]

Види прав інтелектуальної власності	Об'єкти	Основні сфери застосування	Основні міжнародні угоди
Авторське право та суміжні з ним права	Оригінальні авторські твори та подібні роботи виконавців, продюсерів звукозаписів та організацій, що ведуть транслювання в ефірі	Друкована продукція, індустрія розваг (аудіо- та відеозаписи, художні фільми)	Бернська, Римська, Женевська, Брюссельська конвенції, Універсальна конвенція щодо авторського права
Права на компонування (топографії) інтег-ральних мікросхем	Оригінальні розробки інтегральних мікросхем	Індустрія мікро електронного виробництва	Вашингтонська угода
Права на винаходи	Промислово придатні нові винаходи, які мають винахідницький рівень	Виробництво	Паризька, Будапештська угоди, Угода про співробітництво у сфері патентів
Права на промислові зразки	Нові або оригінальні зразки	Одяг, автомобілі, електроніка тощо	Гаазька, Паризька, Локарнська угоди
Права на товарні знаки	Зображення або позна-чення, за допомогою яких можна відрізнити товари та послуги одного підприємства від товарів та послуг іншого	Усі галузі економіки	Паризька угода; Мадридська угода (щодо міжнародної реєстрації); Угода, підписана в Ніцці; Мадридський протокол; Угода щодо закону про промислові зразки
Права на географічні зазначення	Позначення місця, з якого походять товари з характерними якісними ознаками	Сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість, особливо виробництво алкогольних напоїв	Лісабонська угода, Мадридська угода (щодо неправдивих зазначень)

24 вересня 1993 року було підписано Угоду про співробітництво у сфері авторського права і суміжних прав між одинадцятьма державами СНД. Ці угоди створюють правову базу для охорони прав українських авторів за кордоном, і закордонних авторів на території України. Наступний крок на цьому шляху - це якнайскоріше приєднання України до таких міжнародних конвенцій і договорів як Локарнська угода про Міжнародну класифікацію промислових зразків 1968p., Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію 1971p.; Віденська угода про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків 1973p.; Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники 1974р.; Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (RFT); Сінгапурський договір про право з торговельних марок 2006р. та ряду інших багатосторонніх договорів.

Отже, в Україні загалом створено законодавчу базу, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності. Але попереду чекає велика робота з її вдосконалення та гармонізації з міжнародним (передовсім європейським) законодавством.

Список використаних джерел

1. Конституція України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov. ua/

konst/CONST1.HTM#r2.

2. Цивільний кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada. gov.

ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=8&nreg=435-15.

3. Україна. Закон. Про авторське право і суміжні права. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2627-14.

4. Котенко Л.М., Польова Т.В. Облік, аудит і аналіз нематеріальних активів: сучасний стан, проблеми, тенденції розвитку: Монографія / Л.М. Котенко, Т.В. Польова. – Харків, 2008. – 175 с.