Саєнко Н. В.

Науковий керівник: Глухова В. І.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА КРИЗА УКРАЇНИ.

Немає жодної країни світу, яка б не відчувала на собі вплив економічної та фінансової кризи. Криза може виникнути в результаті погіршення зайнятості населення, в результаті зменшення валового національного продукту, або ж в результаті зниження виробництва продукції. У наші часи ця тема являється актуальною, тому що за останні роки багато країн пережили фінансову та економічну кризи. Якщо країна має стабільний рівень економіки, це не дає гарантію того, що така ситуація буде незмінною, оскільки економічна або фінансова криза можуть в будь-який момент стати на заваді в подальшому розвитку країни.

Дослідженням такого питання займались багато авторів з метою виявлення причин кризи в Україні, а саме: Гукович О. та Дячун І.; Боднарюк С. М. та Полянська А. Ю.; Кушнарьова Д.В. та Кашелюк Г.В.; Марченко О.А. та ін.

Взагалі, криза являє собою розлад у державі, розлад політичних, соціальних і економічних питань. Поняття фінансової і економічної кризи відрізняються тим, що «фінансова криза» – це глибокий розлад фінансової системи держави, а «економічна криза» – це відносне виробництво товарів, які не знаходять збуту, внаслідок обмеженості платоспроможного попиту населення. [1]

Кризові явищі можуть повторюватись кожні 10-11 років. Глобальною була криза США у 1929-1933рр., під час якої різко зменшились обсяги виробництва (до 53 %) та зменшились обсяги інвестицій (до 79 %).

К. Маркс вважав головною причиною кризи суперечність капіталістичного способу виробництва — суперечність між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним характером привласнення результатів цього виробництва. Видатний український економіст М. Туган-Барановський причиною криз вважав диспропорційний розвиток економіки, тобто те, що всі галузі мають не рівномірний розвиток. Дж. Кейнс пояснював виникнення економічної кризи дією основного психологічного закону, за яким люди "схильні збільшувати споживання із зростанням доходів, але не такою мірою, якою зростає дохід". [2]

В Україні криза виникла восени у 2008 році після того, як відбулось погіршення ряду економічних показників та повідомлень про фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Відбулося істотне скорочення попиту на залізо та сталь, що призвело до зменшення обсягів експорту та надходження валюти до української економіки. Восени та на початку зими ціни на нерухомість впали на 25 %, було призупинено понад 80% будівельних проектів, національна валюта знецінилась більш ніж на 50% відносно долара США. За оцінкою МВФ, ВВП України, обчислений у доларах США, за 2009 рік скоротився на 35,6% (179,6 млрд. дол. у 2008 році порівняно з 15,7 млрд. дол. у 2009 році). [3]

Наслідком виникнення кризи в Україні став також ріст цін на 2,9%, (січень 2009 року), а в річному розрахунку на 22,3%. Зниження промислового виробництва в порівнянні із січнем 2008 року досягло 34,1%, будівництва - на 57,6%, вантажообігу - на 32,3%, роздрібної торгівлі - на 7,1%. За цей період заборгованість заробітної плати зросла на 168%. До жовтня 2008 року рівень безробіття в Україні був 6%, а в січні 2009 року порівняно із груднем 2008-го чисельність безробітних в Україні збільшилася до 135,9%. [4]

У 2010 році в Україні обсяг ВВП в 2 кварталі досяг 5,9 %, а споживчі ціни зросли, через підвищення цін на продукти харчування, алкогольні напої, а також, згідно умов Меморандуму з МВФ, через збільшення тарифів на природний газ (на 50%). Головною причиною збільшення індексу споживчих цін є вплив зовнішнього ринку (підвищення світових цін на дорогоцінні метали та зміна кон'юнктури світових товарних ринків).

Можна сказати, що основними причинами виникнення фінансово-економічної кризи є те, що:

По-перше, частка експорту становить 50% ВВП. Експорт країни обмежується невеликою кількістю товарів, зокрема металургійною та хімічною продукцією. Їх частка складає більше 50% у загальному обсязі експорту товарів, а світовий попит на ці товари має властивість до значних коливань. Ці зміни зовнішнього попиту призводять до нестабільності доходів від експорту.

По-друге, відбулося падіння кредитних рейтингів України на світовому ринку позичкових капіталів, через нестабільну політичну ситуацію в країні (82 місце за рік зменшилось на 10 позицій вниз).

По-третє, Україна залучила багато зовнішніх позик за останні роки для фінансування внутрішнього споживання та інвестицій. Через міжнародну фінансово-економічну кризу відбувся зворотний рух потоків капіталу, що погіршило ліквідність банківського сектора. [5]

Отже, економічна криза стала досить важливим питанням для України. Ми бачимо, що в умовах фінансово-економічної кризи, Україна зазнала найглибших економічних спадів та сильної девальвації валюти. На нашу думку, для того, щоб уникнути або зменшити можливість настання фінансово-економічної кризи, необхідно активізувати роботу банків та посилити державний контроль над їх діяльністю. Потрібно організувати якісну підготовку некваліфікованих працівників, створити нові робочі місця, щоб нормалізувати зайнятість населення. На наш погляд, необхідно зрівноважити рівень цін з рівнем заробітної плати. Покращенням економічної ситуації у країні стануть також заходи щодо зростання експорту в країні та стабілізації національної валюти.

Література:

1. Криза (Вікіпедія) http://uk.wikipedia.org/wiki/Криза .

2. Мочерний С. В. Основи економічних знань, 2001 – 312 с.

3. Фінансово-економічна криза 2008—2009 року в Україні – http://uk.wikipedia.org/wiki/Фінансово-економічна_криза_2008—2009_року_в_Україні .

4. Марченко О.А. Фінансова криза в Україні: її наслідки та перспективи виходу з неї http://udau.edu.ua/library.php?pid=751 .

5. Гукович О., Дячун І. Причини фінансової кризи в Україні та шляхи подолання її наслідків // Матеріали за конференцію 24-25 червня 2010 р.