Фінанси підприємств

Фіногєєва В. Є.

Алпєєва А.Ю.

студенти кафедри фінансів

Донбаського державного технічного університету

м. Алчевськ, Україна

ПРОБЛЕМА УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

У статті досліджується сутність категорії прибутку, розглядаються різноманітні підходи до визначення його змісту та основні чинники, що впливають на нього. Досліджується прибуток як об'єкт управління у сучасних умовах господарювання.

Постановка проблеми та її актуальність. Зміст будь-якої підприємницької діяльності полягає у досягненні економічного ефекту у вигляді прибутку. Нині в Україні в умовах реформування економіки спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що означає збитковість багатьох підприємств. У зв'язку з цим управління підприємством вимагає вдосконалення методів оцінки і прогнозування прибутку. Чим більше уваги приділяється цій економічній категорії, тим ефективніше функціонує підприємство. Усе це зумовлює необхідність дослідження теоретичних засад функціонування прибутку і його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській економічній літературі проблемам управління прибутком на підприємстві присвячені праці Г.М. Азаренкової, А.Б. Гончарова, А.М. Поддєрьогіна, С.Ф. Покропивного, В.М. Опаріна, Є.М. Винниченка та ін.

С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства [3, c.436]. Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи. Російський економіст Д.С. Моляков під прибутком розуміє грошове втілення частини вартості додаткового продукту. А.М. Поддерьогін визначає прибуток як частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти.

Метою дослідження - з’ясування фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування підприємств в останні роки та запропонувати заходи для забезпечення досконалого механізму управління прибутком.

Виклад основного матеріалу Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві [1; c. 254].

Прибуток за К. Марксом, – це перетворена форма додаткової вартості,результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом [2, c. 40].

Дж. М. Кейнс розглядав прибуток у системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогою ефективного попиту.

Водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. На основі таблиці можемо побачити прибутковість різних видів економічної діяльності.

Дані табл. 1 засвідчують, що у 2007 р. відбулося значне збільшення прибутку у більшості наведених видах економічної діяльності. Спостерігається значне зростання прибутку у таких видах економічної діяльності як промисловість, будівництво, фінансова діяльність, оптова й роздрібна торгівля,транспорт та зв’язок.

Таблиця 1 – Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування підприємств національної економіки за видами економічної діяльності, млн. грн.

Назва показників / роки	2006	2007	2008	2009	2010
Прибуток, збиток(–)	76253,4	135897,9	8954,2	-42414,7	54443,5
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	2731,8	7624,2	6041,8	7996,6	18123,5
Промисловість	34699,6	43700,9	20243,2	-4788,1	26845,9
Будівництво	1603,1	1629,0	-6807,9	-3430,7	-3052,1
Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту	10334,8	16816,9	-28146,0	-7165,3	14813,0
Готелі та ресторани	- 63,2	-1,5	-1446,7	-710,4	-552,4
Транспорт та зв'язок	8499,7	11342,8	4518,9	10573,8	9460,9
Фінансова діяльність	11664,7	22592,6	25042,5	-33600,7	15763,2

Отже, основною метою будь-якого підприємства до сталого економічного розвитку є забезпечення прибутковості його діяльності. Звідси, проблема управління прибутком підприємства набуває усе більшого значення, оскільки саме у прибутку концентрується ефект усієї господарської діяльності кожного підприємства.

Головною метою управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.

Для забезпечення чіткої дії механізму управління прибутком підприємства необхідно проаналізувати чинники впливу на прибуток підприємства.

З метою забезпечення досконалого механізму управління прибутком для українських суб’єктів господарювання можна запропонувати наступні заходи:

1. Проведення ефективної кадрової політики.

При забезпеченні максимально продуктивного та кваліфікованого персоналу господарство автоматично зменшить витрати часу на виробництво одиниці продукції. Ця тенденція є дуже негативною для будь-який фірм, а особливо сільськогосподарських, оскільки у європейських господарствах мінімізується вплив оплати праці на собівартість виробленої продукції.

2. Підвищення ефективності збутової політики підприємств.

Необхідно приділяти більше уваги реалізації продукції, оскільки від цього напряму залежить отримання доходу від реалізації. Також в цьому питанні особливо важливим є завоювання частки ринку підприємством – чим вища частка ринку у суб’єктів господарювання, тим воно має більші конкурентні переваги.

3. Зниження непродуктивних витрат шляхом їх нормування, планування та аналізу.

4. Підвищення якості продукції.

Модернізація або зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції є важливим чинником, що впливає на дохідність господарства в цілому. Виробництво неконкурентоспроможної продукції лише призведе до підвищення витрат господарства, що відповідно не дозволить отримати максимально можливий дохід, який був попередньо запланований господарством.

5. Застосування жорсткого контролю за всіма витратами, тобто забезпечити керівників підрозділів всіма необхідними засобами, щоб вони могли проводити найточніший контроль за всіма ділянками роботи, не допускаючи марний та невиправданий витрат матеріальних, фінансових та трудових ресурсів [3; c. 39-47].

В умовах нестабільності економіки і постійного зростання цін багато підприємств не планують прибуток, пояснюючи це складностями прогнозування, проте без планових розрахунків ступінь керованості фінансовими результатами істотно знижується. При відсутності планових розрахунків прибутку підприємство не може оперативно контролювати свої доходи і видатки і своєчасно приймати необхідні рішення. Водночас, як показує зарубіжний досвід, саме детальне планування забезпечує успіх підприємств на ринку.

Висновки. Отже, прибуток підприємства є важливою економічною категорією і виступає об'єктом управління. У сучасних умовах відбуваються зміни, що впливають на підходи до управління підприємством. Ці зміни відображають нову роль прибутку для діяльності підприємства. Для ефективного управління підприємством у цілому й таким важливим показником, як прибуток, зокрема, необхідне вдосконалення існуючих інструментів управління.

Література

1. Кальмук Н.В. Управління прибутком підприємства в сучасних умовах // Науковий вісник. – 2005, вип.15,5 – С. 254-258.

2. Субботович Ю.Л. Прибуток у господарській діяльності підприємницьких структур// Фінанси України. – 1999, № 12. – С. 39-47.

Магістри Гебуза А.В., Іванова Н.Є. Теоретичні засади управління доходом підприємства // Науково-теоретичний журнал “Студентський науковий Вісник Миколаївського державного аграрного університету. – 2011, №6 – С.93-96.

3. Субботович Ю.Л. Прибуток у господарській діяльності підприємницьких структур// Фінанси України. – 1999, № 12. – С. 39-47.