Гришнякова К.Г.

Науковий керівник: к.е.н. Гордієнко Є.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Міжбюджетні відносини в Україні і шляхи їх удосконалення

За умов активного залучення України до світових процесів глобалізації особливої ваги набувають регіональні аспекти стратегії соціального-економічного зростання держави. На сучасному етапі є надзвичайно важливою проблема взаємодії бюджетів, у зв'язку з чим міжбюджетні відносини займають особливе місце в системі фінансових відносин між різними рівнями влади.

Свою наукову діяльність питанням міжбюджетних відносин присвятили багато вчених, які зокрема розглядали теоретичні засади організації міжбюджетних відносин, реформування міжбюджетних відносин, зарубіжний досвід у сфері міжбюджетних відносин. Це такі відомі економісти як: Мінкович В.Т, Сунцова О. О., Фролов С. М., І Волохова [2 – 6]. Але, все ж таки, питання пов’язані з актуальними проблемами у сфері міжбюджетних відносин розкриті не достатньо, оскільки з прийняттям нових нормативно-правових документів та законодавчих актів вони частково втрачають свою актуальність.

За визначенням В. Опаріна, В. Малька і С. Кондратюка, міжбюджетні відносини є “внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків місцевих бюджетів ” [4].

Так, О. Сунцова визначає сутність поняття “міжбюджетні відносини ” як “форму взаємозв’язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та Державним бюджетом України – головним елементом системи міжурядових фінансових відносин ” [5].

Згідно з ч. 1 ст.81 Бюджетного кодексу України міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України [1].

В результаті досліджень проведених науковцями Національного інституту стратегічних досліджень, при Президентові України, сучасними найгострішими проблемами у сфері міжбюджетних відносин в Україні можна виділити наступні:

1) невідповідність між зобов’язаннями за видатками місцевих бюджетів та джерелами фінансування;

2) слабкий ступінь кореляції між реальними потребами місцевих бюджетів у коштах з державного бюджету та їх відображенням у формулі розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів;

3) відсутність єдиного стабільного джерела надходжень до місцевих бюджетів, право адміністрування якого належить місцевим радам і розмір якого не впливає на обсяг трансфертів та єдиного податку для суб’єктів малого підприємства;

4) нормативна неврегульованість забезпечення видатків на соціальні потреби;

5) диспропорції співвідношення обсягів першого і другого кошика доходів місцевих бюджетів;

6) неефективна децентралізація бюджетної системи [3].

Головною фундаментальною проблемою місцевих бюджетів в Україні є невідповідність задекларованої в Бюджетному кодексі самостійності місцевих бюджетів фактичному її стану, що полягає у неможливості проводити власну політику. Такий стан пов'язаний з дисбалансом доходів і витрат місцевих бюджетів. Дохідна база місцевих бюджетів в принципі не відповідає обсягу витрат, покладених на них. Дані про частку міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів свідчать, що в середньому по Україні цей показник становить близько 47% і має тенденцію до зростання. Причому, якщо виключити дані по м. Києву, то середній показник буде більше 50% [2]. Таким чином, місцеві бюджети не мають іншого виходу як фінансувати необхідні соціальні витрати і сподіватися на отримання трансфертів від держави на покриття інших необхідних витрат соціального плану.

Як переконує досвід розвинутих країн, фінансові проблеми регіонів розв’язуються шляхом реформування всієї системи місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин. Метою такого реформування є створення надійної раціональної системи фінансових відносин між рівними рівнями держави. Недостатня ефективність їхнього функціонування може стати і стає фактором гальмування суспільного розвитку, провокує загострення суспільних протиріч, викликаних суттєвою диференціацією рівнів фінансового забезпечення між окремими адміністративно-територіальними одиницями [3].

Головним недоліком існуючої системи міжбюджетних відносин є також те, що вона не має ніякого відношення до вирівнювання території в економічному і соціальному плані, оскільки кошти, які виділяються спрямовуються лише на фінансове забезпечення мінімальних поточних видатків місцевих бюджетів.

Державна підтримка має бути додатковим, а не головним джерелом фінансових ресурсів на місцевому рівні. Тому, базовою передумовою реформування системи міжбюджетних відносин в Україні має бути виконання принципу самостійності, який, згідно з Бюджетним кодексом, забезпечується закріпленням за місцевими бюджетами відповідних джерел доходів і правом органів місцевого самоврядування визначити напрями використання бюджетних коштів [1]. Забезпечення практичної реалізації цього принципу дозволить вирішити фундаментальну проблему міжбюджетних відносин в Україні – невідповідність між доходами і витратами.

Таким чином, навіть з прийняттям Бюджетного кодексу проблеми міжбюджетних відносин в нашій державі залишаються досить істотними. Триває зменшення дохідної бази місцевих бюджетів та їх частки у ВВП, в наслідок чого знизилися стандарти якості життя людей. Залишаються неврівноваженими регіональні диспропорції фінансування окремих регіонів України. Не відбувається реального перерозподілу фінансових ресурсів від багатих областей менш розвинутим.

Отже, можна зробити висновок, що незацікавленість насамперед місцевої влади в нарощуванні дохідної бази регіонів та відсутність чіткого законодавчо закріпленого розподілу функціональних повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування, нездатність до швидких змін – все це ускладнює процес створення ефективної моделі міжбюджетних відносин, та їх стабільного розвитку. А важливим напрямком удосконалення міжбюджетних відносин є розширення дохідної частини місцевих бюджетів шляхом реформування податкового законодавства, а також перекладання певної частини видатків місцевих бюджетів на кінцевого користувача, що надасть змогу вивільнити значну частину бюджетних коштів для фінансування програм соціального та економічного розвитку регіонів.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України N 2456-VI від 08.07.2010.

2. Фролов С. М. Бюджетні макрорегіони як метод вирішення проблем міжбюджетних відносин в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : збірник наукових праць. Випуск 30. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – С. 409–420.

3. Мінкович В.Т. Проблематика міжбюджетних відносин в контексті соціально-економічного розвитку регіону/ Науковий вісник Ужгородського університету. – 2011. – Спецвипуск № 33. Частина № 4. – С. 88-93.

4. Опарін В. М. Бюджетна система : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / В. М. Опарін, В. І. Малько, С. Я. Кондратюк. – К. : КНЕУ, 2000. – С. 17.

5. Сунцова О. О. Місцеві фінанси : навч. посіб. / О. О. Сунцова. – К. : ЦНЛ, 2005. – С. 383.

6. Волохова І.С. Міжбюджетні відносини в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку : моногр. / Волохова І.С. - Одеса : Атлант, 2010. - 234 с.