Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

 

 

Магістр Рудь Наталія Михайлівна

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

Методичний підхід до оцінки ефективності використання лізингу в сучасних умовах України

 

Анотація. У статті запропоновано вдосконалену методику оцінки економічної ефективності лізингу.

Ключові слова: лізинг, лізингова угода, методика оцінки, економічна ефективність лізингу.

Вступ. Економічні перетворення в Україні та стан національної економіки викликають потребу пошуку та впровадження нових методів фінансування оновлення основних фондів підприємств. Одним із таких методів є лізинг.

Лізинг, як унікальний фінансовий інструмент, поєднує у собі характеристики оренди і кредиту, але при цьому має переваги, властиві тільки цьому виду інвестиційної діяльності: лізинг — це законна можливість знизити оподатковану базу лізингоодержувача; лізинг відрізняється від банківського кредиту тим, що при лізинговій угоді не потрібна застава; тривала розстрочка істотно знижує розміри платежів.

 Міжнародний досвід показує всезростаючу популярність лізингу. Тому в умовах переходу до ринкової економіки питання, що пов’язані з організацією та ефективністю проведення лізингових операцій, мають важливе практичне значення. Поширення лізингу в Україні залежить від рівня ефективності лізингових операцій.

Вивченням даних проблем займалось багато вчених, як вітчизняних, так і зарубіжних. Вивченням методик розрахунку лізингових платежів, а також ефективності лізингу займалися такі вчені як Ю. Бригхем, Б. Івасів, Д. Лелецький, Л. Савчук, С. Ткаченко.

Постановка завдання. Узагальнення та удосконалення існуючих методик визначення ефективності лізингу.

Виклад основного матеріалу. Економічні переваги лізингу, які забезпечують одержання позитивного ефекту кожному з учасників, повинні виходити з економічних інтересів кожного учасника: продавця (виробника), лізингодавця та лізингоотримувача.

Багатогранність лізингу, як економічної категорії, економічна невизначеність, а також вплив багатьох чинників на його ефективність, ускладнює завдання визначення економічної ефективності проведення лізингової операції. Особливо складним є попереднє визначення ефективності фінансового лізингу на початковому етапі, на момент опрацювання альтернативних варіантів. Хоча по закінченню лізингового договору можна точно визначити ефективність та сумарний ефект лізингової угоди.

Як правило, для фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів використання лізингового обладнання, застосовуються стандартні методи промислових техніко-економічних досліджень. В літературі подається декілька різних методик розрахунку ефективності лізингових операцій.

На сьогоднішній день у різних інформаційних джерелах представлений ряд методик оцінки економічної ефективності лізингу, які розрізняються кількістю вихідних даних, ступенем складності розрахунків, кінцевими показниками, що є критеріями оцінки ефективності. Авторами проведено порівняльний аналіз існуючих методик на підставі лише одного критерію – правило моделювання грошового потоку. В результаті всю сукупність відомих методик було розподілено на дві групи: 1) методики оцінки економічної ефективності лізингу, засновані на моделюванні грошових потоків на основі витрат, пов’язаних винятково з фінансуванням активу; 2) методики оцінки економічної ефективності лізингу, засновані на моделюванні грошових потоків шляхом розрахунку чистих доходів.

До першої групи увійшли такі методики: NPV – аналіз, IRR – аналіз та методика, що заснована на еквівалентуванні. Першій групі методик властива загальна ознака: потоки коштів, що генеруються експлуатацією активу, не враховуються. Даний грошовий потік апріорі вважається позитивним, у противному випадку актив не здобувається.

До другої групи увійшли методика Х.-Й. Шпіттлера, суть якої зводиться до зіставлення сумарної величини фактичної (дисконтованої) вартості нетто-доходу, отриманого від використання активу, придбаного за допомогою лізингу та покупки через кредит, та методика, пропонована    А. Кіркоровим, яка одержала назву «моделювання грошових потоків і визначення чистого доходу».

Розглянемо методику фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів використання лізингового обладнання, розроблену на основі основних методів оцінки економічної привабливості інвестицій, яку пропонують М.В.Карп, Р.А.Махмутова та Є.М.Шабаліна. До них належать:

розрахунок чистої поточної вартості; розрахунок рентабельності інвестицій; розрахунок внутрішньої норми дохідності; розрахунок строку окупності інвестицій.

Метод визначення чистої поточної вартості базується на визначенні чистої поточної вартості, на яку прибуток підприємства може зрости в результаті реалізації інвестиційного проекту. Для визначення чистої поточної вартості використовують формулу [1]:

 

 

                        (1)

 

де NPV — чиста поточна вартість;

Rt — річні грошові надходження за період t;

Zt — витрати періоду t;

r — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

KV — сума інвестованого (стартового) капіталу;

t — період;

Т — строк договору.

У випадку, коли NPV >0, проект варто приймати до реалізації; якщо NPV <0, то проект варто відхилити бо він збитковий. Коли NPV=0, то проект не прибутковий і не збитковий.

Метод розрахунку рентабельності інвестицій полягає у співставленні поточної вартості очікуваних майбутніх щорічних грошових надходжень з поточною вартістю інвестованих коштів. Визначення рентабельності інвестицій дозволяє з’ясувати, в якій мірі збільшаться доходи підприємства в розрахунку на одну гривну інвестицій. Рентабельність інвестицій (PI) розраховується за формулою [2]:

 

         (2)

 

Правило чистої поточної вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційного проекту. Альтернативним підходом є розрахунок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою дохідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат.

Методика є універсальною і дає змогу провести комплексну фінансово-економічну оцінку інвестиційного проекту. Проте, слід підкреслити, що методи оцінки інвестиційних проектів, які базуються на дисконтуванні грошових потоків досить складні та трудомісткі у розрахунках.

Незважаючи на існування різних методик визначення економічної ефективності лізингової угоди, усі вони мають однобічний характер, тому що визначають економічний ефект лише у лізингодавця або лізингоодержувача, та не враховують одночасно інтереси обох сторін.

Методика Шпіттлера враховує альтернативні витрати в моделі покупки, що є її достоїнством, але в моделі лізингу не розглядаються. Методика моделювання грошових потоків і визначення чистого доходу враховує специфіку вітчизняного оподатковування.

Результати дослідження вітчизняного ринку лізингових послуг, демонструють, що необхідною умовою при укладанні лізингової угоди є вимога лізингових компаній про виплату авансового платежу з боку лізингоотримувача. Виплата авансового платежу являє собою участь лізингоотримувача у фінансуванні угоди. Отже, при проведенні порівняльного аналізу альтернативних методів фінансування варто враховувати альтернативні витрати лізингоотримувача разом з альтернативними витратами при кредиті (якщо вони мають місце в обох варіантах).

У якості основної концепції методики методики оцінки ефективності лізингу є концепція дисконтованих грошових потоків DCF (discounted cash flows). Однією з переваг даної концепції є те, що вона дозволяє врахувати часову вартість грошей і ризикованість грошових потоків. Крім цього, на її базі можна встановити критерій на основі якого буде зроблена оцінка ефективності лізингу в порівнянні із близьким по суті йому методом – кредитуванням.

Методика оцінки ефективності інноваційного лізингу, розроблена доктором економічних наук Турило А.М. та Черемисовою Т.А., враховує одночасно інтереси усіх учасників лізингового договору. Згідно з методикою, лізинг розглядається як одна з форм фінансування інноваційних проектів, а його, як і любий інвестиційний проект, треба розробляти. Особливо важливо при цьому правильно оцінити його ефективність, яка полягає в зацікавленості усіх суб’єктів лізингового договору.

За цією методикою оцінка ефективності лізингу проводиться порівняно з іншими джерелами фінансування та базується на таких критеріях оцінки вигідності лізингових операцій, які враховують інтереси як лізингодавця, так і лізиногоодержувача одночасно. До них належать: процент, який лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві за фінансування лізингової операції (ставка фінансування); загальна сума, що виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за лізинговим контрактом (ціна лізингової операції); норма прибутку, одержувана за лізингом. Згідно цієї методики, розробляючи варіанти проектів придбання необхідного майна за договором лізингу, слід враховувати оптимальне співвідношення між майном, придбаним за рахунок різних фінансових джерел. Тобто, щоб довести вигідність лізингової угоди, слід порівняти її з: отриманням кредиту та купівлею майна на ці кошти; купівлею за власні кошти та ін.

Розглянемо наведені критерії. Для лізингодавця ціна лізингової операції повинна покривати усі витрати, в тому числі і на придбання лізингового майна та приносити достатній прибуток, аби стимулювати лізингову діяльність. Для нього головним є точний розрахунок фінансової вигідності від передачу майна в лізинг, який базується на визначенні процента, який виплачує лізингоодержувач за фінансування лізингової операції.

Для лізиногоодержувача ефективність лізингу виявляється в різному співвідношенні економії на експлуатаційних витратах і додаткових одноразових витрат. Лізингоодержувач, зіставивши лізинговий процент, який він повинен буде сплатити лізингодавцю за фінансування лізингової операції, з банківською кредитною ставкою, може визначити, що для нього вигідніше: підписати лізинговий контракт чи придбати необхідне майно у кредит.

Процентну ставку фінансування (ПС) можна визначити за формулою [3]:

ПС = (ЛПщоріч − Ащоріч) /1/ 2*(Во − Ві) ,                     (3)

 

де ЛП щоріч. - щорічні лізингові платежі, грн.;

Ащоріч. – щорічна амортизація машин та устаткування (сума щорічних амортизаційних відрахувань), грн.;

Во – первісна вартість машин та устаткування на початок укладення угоди, грн..;

Ві – залишкова вартість машин та устаткування після закінчення терміну дії лізингового контракту, грн.;

(Во - Ві) – сума зношення машин та устаткування за весь період дії лізингової угоди, грн.

Ефективність лізингової операції для лізингоодержувача можна визначити також шляхом зіставлення загальної суми, яка виплачується згідно з лізинговим договором, з ціною майна за готівковий рахунок чи в кредит. При цьому треба враховувати податкові та інші пільги, надані лізингоодержувачу.

Для лізингодавця ціна лізингової операції повинна покривати усі витрати, в тому числі і на придбання лізингового майна і давати достатній прибуток, аби стимулювати лізингову діяльність.

Загальну суму лізингових платежів, тобто загальну ціну лізингової операції, (Сл) за період дії лізингового договору, можна визначити за формулою [4]:

 

                                   (4)

де ЛПt – лізингові платежі (включають суму податку на додану вартість), сплачені лізингоодержувачем у році t, грн.;

Пt – податкові та інші пільги (якщо вони мали місце), надані лізингоодержувачу у році t, грн.;

Т – строк лізингового договору , років.

Порівняння розрахованої за формулою загальної суми, яку виплатить лізингоодержувач лізингодавцеві за лізинговим договором, із ціною придбання машин та устаткування за готівку або в кредит покаже, наскільки така лізингова угода вигідна для лізингоодержувача. Проте, в кожному конкретному випадку треба враховувати податкові пільги, які можуть надаватися державою суб’єктам лізингових операцій.

Як свідчить практика, часто виявляється, що для лізингоодержувача ціна операції за лізингом є вищою, ніж вартість їх придбання готівкою. Наприклад, французькі економісти зазначають, що ціна лізингових операцій на 20-40% вища, ніж придбання необхідної техніки за готівку. Але це не повинно зупиняти лізингоодержувача , оскільки переваги, одержані від своєчасної заміни морально застарілого устаткування, прибуток від обігу звільнених коштів компенсують їм нижчу норму прибутку порівняно з купівлею цього устаткування яка потребує багато коштів для одночасної оплати.

На жаль, в Україні до теперішнього часу не можуть зрозуміти усіх переваг лізингу, цього нетрадиційного для України способу виробничого інвестування, якщо у кінцевому підсумку він завжди обходиться «дорожче» за звичайну купівлю-продаж. І це тому, що додатковий прибуток, отриманий від обороту вивільненого з використанням лізингової угоди капіталу підприємства - лізингоодержувача, зовсім не брався до уваги.

Висновки. Таким чином, в Україні на сьогоднішній день універсальної та комплексної оцінки ефективності лізингового проекту не існує. Тобто, для повної оцінки ефективності запропонованого лізингового проекту необхідно проводити розрахунки за кількома наведеними методиками, враховуючи їх переваги та недоліки. Поєднання переваг наведених вище методик та врахування їх недоліків дасть змогу зробити комплексну експертизу запропонованого лізингового проекту, встановити рівень економічної ефективності та розмір сумарного ефекту від проведення конкретної лізингової операції.

 

Література:

1.     Біла І.В. Оцінка ефективності використання фінансового лізингу в сучасних умовах на Україні// Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2007_4/1480.pdf

2.     Карп М.В., Махмутов Р.А., Е.М.Шабалин Е.М. Финансовый лизинг на предприятии. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 119.

3.     Киркоров А. Методы определения эффективности финансового лизинга по сравнению с кредитом // Лизинг ревю. – 2000. - №5/6. – с.30-38.

4.     Лук’янова О.М. Методика оцінки економічної ефективності лізингу рухомого складу залізничного транспорту// Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vetp/2010_30/10lomdcf.pdf

5.     Турило А.М., Черемисова Т.А. Оцінка ефективності інноваційного ізингу// Фінанси України. – 2005. - №1. – с.44-48.

6.     Шпиттлер Х.-И. Практический лизинг / Пер. с нем.; Общ. ред. и вступ. ст. Б.Г.Дякина. – 2-е изд., доп. – М.: ЦНИИЭПСЕЛЬСТРОЙ, 1991. – 164 с.