Кисельова Н. С.,

магістрант спеціальності 8.03050401 «Економіка підприємства»

к.е.н., доц.. Дарченко Н.Д.

Донбаська державна машинобудівна академія

РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКИ

Економіка суспільства – складна система, однією з чутливих точок якої є трудовий потенціал. Невипадково в умовах трансформації української економіки, реорганізації всієї економічної системи, саме трудові проблеми і зокрема проблеми розвитку трудового потенціалу набувають особливої гостроти і актуальності. Не менш важливим виступає аналіз галузевого рівня формування і розвитку трудового потенціалу, оскільки галузі економіки України розрізняються не лише чисельністю працівників, рівнем заробітної плати, але і вимогами до професійно-кваліфікаційних характеристик працівників.

Теплова енергетика вважається однією з надскладних галузей економіки в технічному плані. В Україні діють 15 великих теплових електростанцій потужністю понад 1 млн. кВт кожна. Вони працюють на вугіллі, природному газі, мазуті і дизельному паливі. Основні теплові електростанції зосереджені в Донбасі. Серед них найбільшими є Вуглегірська (3,6 млн. кВт), Миронівська, Луганська, Старобешевська (по 2,4 млн. кВт кожна), Зуєвська і Зуєвська-2, Слов'янська, Курахівська. Основу енергетики Придніпров'я складають великі Криворізька ГРЕС потужністю 3 млн. кВт, а також Придніпровська (біля м. Дніпропетровська) – 2,4 млн. кВт і Запорізька (м. Енергодар) – 3,6 млн. кВт. Серед теплових електростанцій, розташованих біля Харкова, своєю потужністю виділяється Зміївська ГРЕС (2,4 млн. кВт), що працює на природному газі Шебелінського родовища. Великі теплові електростанції працюють під Києвом і в самому місті, забезпечуючи столицю і її промислові підприємства гарячою водою і електроенергією. Це, перш за все, ТЕЦ-3, ТЕЦ-4, ТЕЦ-5, найпотужніша в Україні ТЕЦ-6, Трипільська ГРЕС. У західній частині країни, ТЕС розташовані в Добротворі і Бурштині. Південні регіони найгірше забезпечені електроенергетикою власного виробництва. Тут функціонує Ладижинська ГРЕС (1,8 млн. кВт). Теплопостачання промислових і побутових споживачів ґрунтується на використанні централізованих теплоджерел, їх частка перевищує 80 %. До основних споживачів електроенергії відносяться: промисловість 35 %, сільське господарство 22 %, населення 21 %, соціальна сфера 15 %, інші споживачі 7 %.

Вітчизняні підприємства теплоенергетики зараз знаходяться в украй складному стані. Основною причиною цього є те, що основу енергетики України складають 104 блоки теплових електростанцій, велика частка яких побудована в 60-70 роки минулого століття, 90 % всіх блоків морально і фізично застаріли, і давно вже відпрацювали 100 тисяч годин, а половина взагалі знаходиться за межами остаточного зносу. Прийшла в непридатність інфраструктура енергетичної галузі, стали аварійно небезпечними і нерентабельними багато галузей економіки і господарства, все частіше відбуваються аварії, з'являються кризи і все менше виразних перспектив розвитку. Ефективне використання енергоресурсів і енергозберігаючих технологій у поєднанні з питаннями здоров'я населення, охорони довкілля, енергетичної й економічної безпеки є пріоритетним напрямом розвитку енергетичного сектора України на сучасному етапі. Для успішної інтеграції України до Європи необхідно збільшувати обсяг внутрішнього валового продукту (ВВП) із зменшенням використання енергоресурсів, наближаючись до формули: збільшення ВВП у два рази при одночасному зменшенні вжитку енергоресурсів удвічі. Сьогодні енергоємність ВВП України значно вища за аналогічні показники розвинених країн світу. Отже існує потреба негайного приведення сектора енергетики у відповідність до стратегічних інтересів держави, де на енергетичну галузь покладена основоположна місія.

Враховуючи ситуацію, що склалася в теплоенергетиці, можна однозначно сказати, що формування, розвиток і використання трудового потенціалу є одним із пріоритетних завдань сьогодення. Виробничий успіх залежить від конкретних людей, їх знань, компетентності, кваліфікації, дисципліни, мотивації, здатності вирішувати проблеми, сприйнятливості до вчення. Для управління складним устаткуванням енергопідприємств, в першу чергу – великої потужності, потрібний персонал, який має необхідну спеціальну технічну освіту. Для енергетики характерна вища в порівнянні з іншими галузями питома вага персоналу з вищою і середньою технічною освітою, що досягає в тепловій енергетиці 20-25 % від чисельності ПВП, оскільки технічно складне устаткування електростанцій, мережевих об'єктів і високий рівень їх автоматизації вимагають обслуговуючого персоналу високої кваліфікації.

В умовах ринкових стосунків для роботи в енергетиці все більшого значення набувають економічні знання. Вони стають необхідними не лише керівному складу, всім працівникам апарату управління енергопідприємств і енергосистем, але й керівникам більш дрібних підрозділів – начальникам цехів, ділянок, бригадирам, що в свою чергу потребує спеціальної підготовки і перепідготовки. На енергопідприємствах, особливо теплових електростанціях, зайнята значна кількість персоналу. Специфікою енергетичного підприємства є те, що вироблення електроенергії і обсяг передачі енергії по мережах протягом доби, місяця, року змінюються відповідно до зміни попиту на енергію. Проте, незалежно від зміни попиту, виробничі потужності мають бути у будь-який момент в стані готовності до прийняття навантаження, що вимагає їх постійного обслуговування. В результаті, на відміну від інших галузей промисловості, де із зменшенням обсягу виробництва продукції чисельність персоналу скорочується, в енергетиці чисельність експлуатаційного персоналу незалежно від завантаження діючого устаткування залишається постійною і змінюється тільки при введенні нових і демонтажі застарілих агрегатів. Високий фізичний знос основних засобів в енергетиці збільшує обсяг ремонтних робіт і ускладнює процес експлуатації, викликаючи зростання чисельності персоналу електростанції. У структурі персоналу підприємства робітники в середньому складають 60-65 %, фахівці – не менше 20 %, керівники – 15 %, службовці – біля одного відсотка. Враховуючи той факт, що теплові електростанції є стратегічно важливими, і в той же час доволі небезпечними підприємствами, однією з особливо важливих вимог при підготовці персоналу є знання правил охорони праці і чітке дотримання дисципліни на робочих місцях. Добре поставлений виробничий інструктаж кожного робітника (вивчення прав і обов'язків, послідовності операцій при пуску і зупиненні устаткування, порядку спостереження, регулювання й обслуговування устаткування, виводу в ремонт і огляду устаткування, правил техніки безпеки тощо), систематична перевірка знань правил техніки безпеки, правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, проведення протиаварійних тренувань. Для формування належного відношення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є джерелом самоудосконалення, основою професійного і службового зростання. Відповідне відношення до праці і свідома поведінка визначаються системою цінностей працівника, умовами праці і вживаними стимулами. Мотивація персоналу є основним засобом забезпечення оптимального використання ресурсів, мобілізації наявного трудового потенціалу. Основна мета процесу мотивації – це здобуття максимальної віддачі від використання наявних трудових ресурсів, що дозволяє підвищити загальну ефективність і прибутковість діяльності підприємства. Для підвищення якості праці можуть бути використані системи штрафів і відміна преміальних виплат – з метою забезпечення економічної безпеки, відшкодування заподіяного збитку підприємству в результаті розкрадань, браку, прогулів.

Таким чином, трудовий потенціал працівника не є величиною постійною, він безперервно змінюється. Працездатність людини і творчі здібності працівника, що акумулюються (нагромаджуються) протягом трудової діяльності, підвищуються у міру розвитку і вдосконалення знань і навичок, зміцнення здоров'я, поліпшення умов праці і життєдіяльності. Але вони можуть і знижуватися, якщо, зокрема, погіршується стан здоров'я працівника, посилюється режим праці тощо. Отже, необхідно пам'ятати, що трудовий потенціал характеризується не мірою підготовленості працівника зараз до заняття тієї або іншої посади, а його можливостями в довгостроковій перспективі – з урахуванням віку, освіти, практичного досвіду, ділових якостей, рівня мотивації.