Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Лазоряк І.В.

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ

Зайнятість є головною характеристикою ринку праці і визначає соціально-економічний розвиток країни. У сучасних умовах питання регулювання зайнятості набуває особливої значущості, оскільки циклічний характер ринкової економіки спричинює безробіття і пов’язані з ним негативні економічні і соціальні наслідки.

Державне регулювання зайнятості населення постає одним з найважливіших чинників забезпечення стійкого економічного зростання України, адже розвиток економіки держави визначається наявними людськими ресурсами, їх здатністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення.

Державна політика зайнятості пов'язана з формуванням цивілізованого ринку праці, який передбачає збалансування попиту на робочу силу шляхом створення робочих місць необхідної кількості та пропонування робочої сили шляхом створення умов для її професійної підготовки і забезпечення гідних умов праці. Функціонування ринку праці в умовах виходу з фінансової кризи вимагає здійснення заходів, спрямованих на створення умов для мінімізації негативного впливу кризових явищ на стан економічної активності населення, підтримку зайнятості населення та запобігання масовому вивільненню працівників і зростанню рівня безробіття [1].

До наукової розробки теоретичних та прикладних проблем розвитку національного ринку праці, регулювання зайнятості населення внесок зробили вітчизняні вчені О.Амосов, С.Бандур, Д.Богиня, І.Бондар, В.Васильченко, В.Гриньова, М.Долішній, С.Злупко, М.Кім, А.Колот, Ю.Краснов, Г.Купалова, Е.Лібанова, Г.Мостовий, В.Онікієнко, В.Онищенко, Н.Павловська, І.Петрова, В.Петюх, М.Шаленко, В.Шамота, Л.Шевченко, О.Карпухно, І.Колесник, І.Філіпенко.

Державна політика регулювання зайнятості передбачає спеціальні заходи, що дозволяють добиватися усунення диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили, а також запобігти загостренню проблем зайнятості - це: проведення збалансованої інвестиційної і податкової політики, розвиток малих підприємств, напрям капітальних вкладень як в галузі, що перспективно розвиваються, так і у галузі традиційної зайнятості, введення системи стимулювання розвитку підприємництва малого і середнього бізнесу, індивідуальної трудової діяльності, регулювання пропозиції і підвищення якості робочої сили шляхом її профпідготовки, перепідготовки, перекваліфікації, переміщення, забезпечення соціальної захищеності і матеріальної підтримки тим, хто залишився без роботи [4].

Ці заходи сприяють стабілізації ситуації на ринку праці. Так, відбулося зростання чисельності зайнятого населення в Україні віком від 15 до 70 років у 2010 році порівняно з 2009 роком на 75 тис. з 20,191 млн. до 20,266 млн.[6].

За методологією Міжнародної організації праці чисельність безробітних громадян в Україні віком від 15 до 70 років знизилася з 1,960 млн. осіб у 2009 році до 1,790 млн. у 2010 році. В тому числі рівень безробіття економічно активного населення знизився з 8,8% в 2009 році до 8,1% в 2010 році, а в січні-червні 2011 року даний показник підвищився до 8,2%, безробітними вважалися 1,811 млн. громадян у віці 15-70 років. Скоротилася і чисельність громадян України, які перебувають у стані вимушеної неповної зайнятості: у січні 2011 року цей показник знизився у 2,3 раза до 118 тис. 300 осіб, порівняно з січнем 2010 року.

Окрім того, скоротилася кількість громадян, які працюють в умовах скороченого робочого часу. У 2010 році їхня кількість становить 520 тис. осіб [5].

На початку 2010 року на обліку в Державній службі зайнятості перебувало 542,8 тис. осіб, що на 333,4 тис. менше, ніж на початку 2009 року. У 2011 році станом на 1 жовтня в Державній службі зайнятості було зареєстровано 404,5 тис. безробітних.

У період з 2008 по 2009 роки спостерігалося безпрецедентне зростання безробіття серед молоді. В даний час ситуація в Україні дещо покращується [3].

Згідно із статистичними даними станом на 1 липня 2011 року безробіття серед української молоді у 2,3 рази перевищує безробіття серед дорослого населення.

Серед молоді 15-24 років спостерігається високий рівень безробіття (17,4%), низький рівень зайнятості (33,5%), а також високий рівень неактивності. Зокрема частка юнаків та дівчат, які не працюють і не вчаться, в Україні становить 18,8% [6].

Слід зазначити, що в період кризових явищ на ринку праці безробітних слід орієнтувати на здобуття знань, умінь та навичок для працевлаштування на вакансії, які є в наявності, хоча б на певний проміжок часу.

Відомо, що створення нових постійних і тимчасових робочих місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малого і середнього бізнесу. Для створення малих підприємств не потрібно великого стартового капіталу. Водночас ці підприємства забезпечують роботою значну частку громадян.

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжувалося виникненням нових проблем, зокрема недостатньою зайнятістю населення, наявністю прихованого безробіття (до 10-15% зайнятих); дефіцитом робочої сили певних категорій, що пояснюється недоліками у підготовці кадрів; низькою трудовою мобільністю, яка необхідна для адаптації робочої сили до зміни виробничих умов; значними масштабами зайнятих некваліфікованою працею, а також в неформальному секторі зайнятості.

Вирішення актуальних проблем ринку праці України потребує прийняття рішень комплексного характеру, направлених на:

- підсилення контролю щодо дотримання норм трудового законодавства, яке захищає інтереси громадян щодо гарантій зайнятості, умов праці, її оплати;

- підвищення рівня конкурентоспроможності українських робітників,

через покращення якості освіти, підготовки та перепідготовки фахівців;

- зменшення гендерної диференціації доходів населення України, можливість зменшення розриву у заробітної праці жінок та чоловіків;

- удосконалення спектру послуг державної служби зайнятості та інші [2].

Головним завданням політики зайнятості на сучасному етапі є збереження провідної ролі держави в її регулюванні. Проте державне регулювання

зайнятості не повинно використовуватись для обмеження ринкового механізму

саморегулювання.

Разом з тим треба враховувати перехідний характер української економіки, для якої є неприйнятною орієнтація лише на механізм ринкового регулювання зайнятості. Він не може ефективно працювати внаслідок відставання заробітної плати від середнього прожиткового мінімуму, у зв’язку з необхідністю вкладення коштів в охорону здоров’я, відпочинок, житло і транспорт. Незабезпечення цих умов перешкоджає вільному переміщенню робочої сили.

Список використаної літератури:

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2010 р. N 831 «Про основні напрямки реалізації державної політики зайнятості на 2010-2011 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.

2. Карпухно І.О. Проблеми сучасного розвитку ринку праці України [Електронний ресурс] / І.О. Карпухно, І.В. Колесник. – Режим доступу: http://economy.nayka.com.ua/.

3. Молодіжне безробіття досягло рекордних показників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua/groshi/molodizhne-bezrobittya-dosyaglo-rekordnih-pokaznikiv.html.

4. Філіпенко І. На ринку праці - шок [Електронний ресурс] / І Філіпенко. - День. - 08.12.2009. - № 222. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/288763/.

5. Чисельність зайнятого населення в Україні в 2010 р. зросла на 100 тис. осіб [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/newsline

/show/.

6.Офіційний сайт Державної служби статистики України [сайт http://www.ukrstat.gov.ua/].