Сергєєва О.В., доцент

Жиганова Ю.С.

ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ НАЙМАНОЇ ПРАЦІ

В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СОТ

На даний час цілком очевидним є той факт, що використання найманої праці в регіонах України в умовах інтеграції до Світової організації торгівлі (СОТ) є дуже актуальним питанням, яке передбачає визначення негативних наслідків у сфері зайнятості та перерозподілу робочої сили між видами економічної діяльності, що є наслідком зниження рівня конкурентоспроможності, реструктуризації, банкрутства цілого ряду підприємств. Неможливо залишити поза увагою такий важливий чинник економічного розвитку, як забезпечення підприємств, установ, організацій висококваліфікованою робочою силою, що здатна конкурувати за якістю виробленої продукції з іншими країнами, членами СОТ.

Проблемам дослідження наслідків вступу України до СОТ присвячено значну кількість досліджень, що викладено у наукових працях Б. Тарасюка, І. Бураковського, В. Варвищука, В. Сиденко та інших.

Метою статті є вивчення процесів та тенденцій використання найманої праці на національному ринку праці та проблеми забезпечення кваліфікованими кадрами підприємств, установ, організацій в умовах інтеграції України до СОТ.

Ринок праці є складною економічною та соціальною системою, яка знаходиться під впливом як ринкових економічних законів, так і адміністративних і законодавчих рішень. Тому в умовах глобалізації світового економічного простору необхідною умовою для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки є підвищення якості робочої сили [1].

За офіційними даними статистики, середньооблікова чисельність штатних працівників великих і середніх підприємств у 2008 р. с початку вступу України до СОТ скоротилася на 23,7 тис., або на 0,2 %, і становила 11,4 млн осіб. Крім того, за зовнішнім сумісництвом було зайнято 327,3 тис. осіб, та за договорами цивільно-правового характеру — 268,2 тис. осіб. В останні роки робоча сила втрачає ті складові, які забезпечують її високу якість. Зростання зайнятості у сфері послуг відбувається внаслідок її перерозподілу з видів виробничої діяльності, де чисельність найманих працівників що року зменшується [3].

Так, у 2009 році середньооблікова чисельність штатних працівників підприємств у сільському господарстві, мисливстві та пов’язаних з ним послугах зменшилась на 10,2 % та склала 699,5 тис. осіб, у промисловості — на 3,0 % та склала 3187,9 тис. осіб, будівництві — на 0,5 % та склала 497,5 тис. осіб, на транспорті та зв’язку — на 0,3 % та склала 974 тис. осіб.

Водночас у сфері торгівлі відбулось зростання на 8,4 %, у сфері обслуговування готелів і ресторанів — на 7,0 %, в операціях з нерухомим майном — на 2,6 %. Щодо регіонального аспекту, то у країні історично склалася нерівномірність розподілення робочої сили, що в першу чергу зумовлено розміщенням паливноенергетичного і промислового комплексу. Так, найбільш висока концентрація найманої робочої сили на сході країни (Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська та Харківська області), де зайнято 39,4 % від усієї чисельності найманих працівників. Разом з тим на заході (Волинська, Львівська, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька та Рівненська області) працювало лише 18,6 % від загальної чисельності працюючих, у м. Києві та області —13,7 % працюючих (табл. 1).

Таблиця 1

Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємств, установ, організацій за видами економічної діяльності України у 2007–2009 рр.

	Середньооблікова чисельність штатних працівників, тис. осіб
	2007	2008	2009
			усього	у % до підсумку
Усього	11433,4	11413,2	11389,5	100,0
Промисловість	3361,9	3287,4	3187,9	28,0
Сільське господарство	911,2	779,3	699,5	6,1
Лісове господарство	93,5	88,9	83,3	0,7
Рибальство	14,7	12,5	10,7	0,1
Будівництво	477,0	499,9	497,5	4,4
Торгівля	780,6	873,6	947,0	8,3
Діяльність готелів та ресторанів	85,9	88,3	94,4	0,8
Діяльність транспорту та зв’язку	991,2	977,2	974,0	8,6
Фінансова діяльність	245,7	297,8	339,2	3,0
Операції з нерухомим майном	98,7	615,2	631,4	5,5
Державне управління	589,8	599,2	626,9	5,5
Освіта	1632,5	1640,6	1642,0	14,5
Охорона здоров’я	1269,5	1270,8	1266,6	11,1
Надання комунальних та індивідуальних послуг	381,2	382,5	389,1	3,4

Важливим аспектом використання найманої праці є її оплата. Продовжує спостерігатися міжгалузева диференціація за рівнем оплати праці. Найбільш оплачуваними у країні у 2008 р. були працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, в яких розмір заробітної плати більше, ніж у 2 рази перевищив середній по економіці. Серед промислових видів діяльності на підприємствах з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення та добування паливноенергетичних корисних копалин рівень оплати праці в 1,5 раза перевищив середній по економіці та на третину — по промисловості. Разом з тим заробітна плата працюючих у закладах охорони здоров’я та освіти залишається нижчою на 19,8–34,8 % за середню по економіці. Це свідчить про низьку вартість робочої сили у видах діяльності, які забезпечують надання соціально важливих послуг [4].

Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить про відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників як у сфері послуг, так і виробництва. Наприклад, в установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний і професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у грудні 2008 р. лише у чверті працюючих нарахована заробітна плата була понад 2000 грн, в установах охорони здоров’я та соціальної до помоги ще менше. Разом з тим серед зайнятих у сфері фінансової діяльності зазначена категорія складала близько двох третин.

Погіршення фінансово-економічної ситуації у країні с початку вступу України до СОТ відповідним чином позначилося як на рівні оплати праці, так і використанні робочої сили. У 2009 р. набуло поширення застосування адміністрацією підприємств вимушених адміністративних відпусток і скороченого робочого часу, що негативно відбилося на рівні повної зайнятості найманих працівників, який зменшився в цілому по економіці. Кожен працівник у середньому відпрацював 1687 годин, що склало 86,8 % фонду робочого часу, встановленого на підприємствах, проти 1689 годин і 87,4 % у 2007 р. Кількість працюючих у режимі скороченого робочого дня (тижня) порівняно з попереднім роком зросла на 700,3 тис. осіб, або у 2,4 раза, і становила 1205,8 тис. осіб (10,6 % середньооблікової чисельності штатних працівників). Основними видами економічної діяльності, в яких відбулось значне зростання чисельності таких працівників, були промисловість (на 383,2 тис. осіб), будівництво (на 85,4 тис. осіб), торгівля (на 83,3 тис. осіб) та фінансова діяльність (на 6,1 тис. осіб).

Таким чином, використання найманої праці в умовах інтеграції України до СОТ є однією з найважливіших проблем, з якою зіштовхувалась держава. Для того, щоб сформувати повноцінний ринок праці в Україні, потрібен певний час, протягом якого мають бути створені всі умови для функціонування такого ринку праці. Проблема забезпечення кваліфікованими кадрами підприємств, установ, організацій на сьогодні залишається актуальною, а її вирішення можливе лише в рамках державної кадрової політики, спрямованої на удосконалення державного замовлення на підготовку робітничих кадрів, системи професійнотехнічної освіти та поліпшення ефективності використання системи професійного навчання кадрів на виробництві.

Література

1. Бураковський І. Вступ України до СОТ: новий виклик економічної реформи : моногр. / І. Бураковський, Л. Харндріх, Л. Хоффманн. — Київ,2007. — 291 с.

2. Варвищук В. Вступ України до СОТ: галузеві та соціальні аспекти / В. В Варвищук // Універсум. — 2008. — № 11–12. — С. 28–30.

3. Державний комітет статистики України. Праця України: Статистичній збірник / Головне управління статистики. — К., 2009. — 406 с.