Порівняльна характеристика рівня життя і диференціації доходів населення.

Павкович Христина ОА-31

Науковий керівник: Попадюк О.В.

В сучасних умовах ринкової економіки рівень життя і диференціація доходів населення стали однією з головних проблем. Разом із здобуттям незалежності в Україні відбулися докорінні зміни в економічному житті суспільства. Відбулося зниження рівня життя широких верств населення внаслідок падіння реальних доходів, посилилася майнова диференціація і розширилася зона бідності.

Актуальність дослідження проблем диференціації доходів населення та рівня життя засвідчують публікації провідних вітчизняних економістів, серед яких можна виокремити праці таких вчених і публіцистів: Бондар І. [1], Вергелес Т. [2], Галушка З.І.[3], Гордей О. [4], Кордин О.В. [5], Мазнева М.В. [6], Ривак О.С. [7], Юрчишин I.I. [8].

Доходи населення є одним з найважливіших показників, що характеризує рівень економічного і соціального стану, а також захищеність суспільства. Завдяки безлічі причин у кожному суспільстві виявляється нерівність у розподілі доходів, що розділяє людей на різні групи та спричиняє стратифікацію суспільства. Велика різниця у рівні життя спровокує невдоволення населення якістю життя та спричинює соціальну напруженість. За другий квартал 2011 р. доходи населення становлять 303623 млн. грн., у порівнянні з другим кварталом 2010 р. доходи зросли на 13,3%. Проте реальний наявний дохід збільшився на 3,4%. [9]

Заробітна плата є найважливішим джерелом доходів більшості населення. За даними Державного комітету статистики України у серпні 2011 року середній розмір номінальної заробітної плати штатних працівників становив 2210 грн. і порівняно з попереднім періодом минулого року збільшився на 3,08%.

Науковці кажуть, що періоди економічних потрясінь завжди супроводжуються посиленням диференціації доходів різних груп населення, а якраз диференціація доходів викликає гостру соціальну проблему бідності. Так було і є не тільки в Україні, а й у тих країнах, які нині стали настільки заможними, що бідних людей там просто немає. Офіційна українська статистика трохи відрізняється від тих даних, які наводять профспілки, проте й вона визнає, що від бідності страждає чверть населення України. Але окреслений статистикою бідний сектор може значно зрости, коли порівняти офіційні показники прожиткового мінімуму з фактичними. Офіційно на початку 2011 року цей показник був на рівні 894 гривні, а фактично – 1039 гривень. Отже, коли мінімальна зарплата була з першого січня цього року підвищена до 941 гривні, то люди, які її отримували, насправді не мали прожиткового мінімуму. З першого жовтня мінімальну заробітну плату підняли до 985 гривень. Це відповідає офіційному рівню прожиткового мінімуму, але насправді цей рівень зовсім не забезпечує, адже фактичний прожитковий мінімум на цей час становить уже 1160 гривень для працездатної особи [4].

Сучасна соціально-економічна теорія характеризує бідність як неможливість підтримувати мінімальний рівень споживання, що визначається на основі фізіологічних, соціальних та культурно обумовлених нормативів. Тим часом результати опитування Інституту політики, які були презентовані у Верховній Раді України на початку цього року, засвідчили, що майже 62 відсотки українців стали жити гірше і відчувають на собі незадовільний матеріальний стан. Кожній десятій українській родині (11,2%) не вистачає грошей навіть на їжу, а дві п’яті (41,3%) якщо мають за що купляти їжу, то не мають коштів на одяг чи взуття.

Ще однією з загроз є надмірна диференціація доходів населення, що проживає у різних регіонах, зайняте у різних галузях, має неоднакові умови одержання освіти, соціальних послуг, місця роботи. Це також стосується регіональної диференціації доходів і видатків місцевих бюджетів разом із трансфертами, як загалом, так і на одиницю населення.

Неузгодженість у тенденціях зміни показників диференціації доходів населення зумовлена тим, що на регіональну диференціацію доходів впливають такі фактори, що не пов’язані з динамікою регіонального продукту, або не можуть бути виявлені за різних причин.

1) Значна сума доходів українців формується за рахунок переказів трудових мігрантів.

2) офіційні показники оплати праці набагато нижчі за реальні дані, що зумовлено високими податками і тонізацією доходів [7].

Життєвий рівень населення залежить, з одного боку, від способу виробництва, який характеризується відносинами власності, рівнем розвитку матеріальної бази суспільства, сфери послуг та суспільною продуктивністю праці, а з іншого – від способу життя, що визначається загальними проявами життєдіяльності людини, а саме величиною потреб у різних життєвих благах та можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозиції товарів та послуг на ринку та реальних доходів населення. Отже, на рівень життя населення впливає низка економічних, соціальних, політичних, культурних, інноваційних, екологічних та інших чинників.

Основною причиною низького рівня життя населення в України є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій у заробітній платі, важкі умови праці, тобто неефективна соціальна політика. Показники рівня та якості життя населення України підтверджують, що заходи, яких держава вживає для поліпшення життя (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо), є недостатніми. Українська держава в умовах відсутності достатніх фінансових коштів повинна створити такі умови, щоб працездатні громадяни отримали гідний захист. Тому нині важливою для України є виважена соціальна політика, спрямована на регулювання соціальних відносин, соціальний розвиток та забезпечення соціальної перспективи. Пріоритетами такої соціальної політики мають бути: створення умов для забезпечення достатнього рівня життя населення, розвитку трудового потенціалу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, науки, поліпшення охорони здоров'я населення та інші.

Список використаної літератури

1. Бондар І. Середній клас і рівень доходів / І. Бондар, Є. Бугаєнко, Г. Ярошенко // Праця і зарплата. – 2010. – № 14 (квіт.). – С. 4-5.

2. Вергелес Т. Диференціація доходів населення і економічне зростання в Україні / Вергелес Т. // Світ фінансів – 2011-№ 2- С. 49-57

3. Галушка З.І. Регіональна диференціація доходів населення як показник соціальної безпеки суспільства / Галушка З. І. // Регіональна економіка – 2009 - №4 – 145-150

4. Гордей О.Д. Особливості функціонування системи фінансового забезпечення рівня життя населення / Гордей О. Д. // Формування ринкових відносин в україні – 2011- № 2- С. 181-185

5. Кордин О.В. Доходи населення як основний показник рівня життя в Україні / Кордин О.В. // Формування ринкових відносин в Україні – 2011 - №5 – С. 229-232

6. Мазнева М.В. Формування і розподілення доходів населення як фактор підвищення рівня життя населення. / Мазнева М. В. // Актуальні проблеми економіки - 2011 - №6- С. 164-168

7. Ривак О.С. Доходи населення України в умовах ринкових перетворень / Ривак О. С. // Науковий вісник НЛТУ України – 2011- № 3- С. 136-140

8. Юрчишин I.I. Рівень доходів населення України: регіональний аспект / Юрчишин І.І. // Фінанси і кредит 2010- №2- С. 109-118

9. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua