Сударікова
К.Г, Нестеренко Л.О.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського,Україна
Застосування
методів «чорного» піару в українській політиці
В Україні PR є,
з одного боку, досить новою сферою діяльності, з другого — доволі розвиненою
галуззю, яка сьогодні оцінюється в нашій країні десятками, а деколи й сотнями
мільйонів доларів США. Таке стрімке зростання популярності PR в
Україні зумовлене як активним впровадженням західних зразків ведення бізнесу та
політики (зовнішній чинник), так і застосуванням конкурентоспроможних
технологій у багатьох сферах життєдіяльності суспільства (внутрішній чинник). Водночас таке
впровадження має певні проблеми в Україні, зокрема появи механізмів дезінформування громадськості за допомогою прийомів «чорного» піару [1].
Актуальність
даної теми полягає у необхідності окреслити й систематизувати методи й прийоми
чорного піару в політиці, встановити суть цього явища, з'ясувати, які типові
завдання виконуються за допомогою технік маніпулятивного характеру.
Метою даної статті є розкриття характерних і типових особливостей
застосування технологій “чорного” ПР у вітчизняній політичній практиці та
визначення шляхів подолання таких механізмів.
Дослідженням цього питання в своїх працях займалися такі науковці, як Е.
Афонін, О.Донченко, К. Кириченко, О. Радченко, В. Ткаченко,В.Стоякін.
Найбільш
вдалим визначенням терміну „чорний ПР” серед тих, які вдалося знайти авторові,
є визначення, запропоноване В. Стоякіним, аналітиком Центру політичного
маркетингу (м. Дніпропетровськ). „Чорним” ПР, за В. Стоякіним, „вважаються ті
політичні технології, застосування яких передбачає пряме порушення діючого
законодавства.
Сюди можуть
відноситися технології як відверто кримінальні (замахи на суперників, підкуп членів
виборчих комісій, викрадення бюлетенів і т. п.), так і порівняно невинні, але все
ж таки заборонені законом дії („подарунки” виборцям, агітація з боку посадових осіб
і т. п.)”. [2].
В Україні чорний піар з’явився
під час виборчих кампаній у другій половині 1990-х років. В цей час активно
використовувався адміністративний ресурс,
втручався криміналітет, використовувались незаконні методи впливу на
волевиявлення виборців.
Але не варто ототожнювати
категорії «чорного» піару та «брудних» виборчих технологій. До останніх можна
зарахувати використання примітивних прийомів: агітаційні дзвінки посеред
ночі від імені конкурента, наклеєні на автомобілі портрети конкурентів, підкуп
виборців, махінації у день голосування, використання адмінресурсу і так
далі. Отже, не кожна «брудна» технологія є «чорним» піаром, але
застосування його завжди є свідченням ведення боротьби саме брудними
методами.
Так, восени
2007 року найбільша кількість випадків поширення «чорного» PR була зафіксована
в Харківській і Львівській областях. Так, у Львівській області часто
роздавалися листівки, спрямовані проти Блоку Ю. Тимошенко, і в яких схвально
оцінювалися дії В. Ющенка. У Житомирській області роздавали нижню білизну із
символікою БЮТ; більше того, роздавали ці речі ніби від імені блоку. Інформації
про поширення таких речей у БЮТ не підтвердили. У Миколаївській області
поширювалася листівка-карикатура з віршем «Клятва Януковича братві». Отже, з
вищезазначеного можна зробити висновок, що «чорний» піар – це засіб впливу на
громадськість з метою привернення її уваги до певного явища особи на яку
цей піар і націлений. В Україні
найбільшого розповсюдження він набув у політиці та у шоу-бізнесі.
Отже,
з вищенаведених прикладів сама собою випливає наукова проблема, від розв’язання
якої (спершу на теоретичному, а потім – і на практичному
рівнях) цілковито залежить майбутня парадигма політичного ПР в Україні.
Йдеться, насамперед, про
концептуальні практичні засади політичних паблік рилейшнз, а саме: необхідність
морально-етичного регулювання, а якщо останнє не спрацьовує достатньою мірою,
то і законодавчого регулювання політичних ПР-технологій.
З усього написаного
випливають такі висновки:
–
“чорний ПР” в Україні є широко застосованою технологією,
яка, в силу своєї поширеності, сприймається як широкими верствами
громадськості, так і окремими дослідниками як складова справжнього політичного
ПР;
– в Україні
необхідне широке дослідження практики застосування “чорних” та маніпулятивних
ПР-методик і подальша розробка дієвих правових і суспільних механізмів протидії
застосуванню “брудних “політ-технологій”;
– необхідна активізація роботи
діючих національних ПР-асоціацій щодо розробки національних професійних
стандартів, котрі ґрунтуються на відповідних міжнародних стандартах, а також
засад професійної репутації фахівців ПР і дієвих санкцій за їх порушення на
правовому, громадському та внутріпрофесійному рівнях.
Література:
2.«Чорний піар» в
дії: ілюстрація технології – офіційний сайт РНБО України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rainbow.gov.ua/
news/31.html