Ю.О. Паламаренко,

викладач каф. обліку і аудиту

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Особливості бухгалтерського обліку відходів виробництва

В процесі виробництва на підприємстві виникає потреба обліку нових об’єктів, які виникають під час випуску готової продукції, – відходів виробництва. Оскільки при цьому обов’язково виникає необхідність їх переробки чи реалізації іншим підприємствам, відповідно, важливим є питання правильної класифікації відходів, відображення цих об’єктів в обліку, документальне оформлення операцій.

Дослідження показують, що на більшості підприємств нехтують виробничими відходами як вторинними сировинними ресурсами. Це призводить до недостовірного відображення цих об’єктів в обліку, або до необґрунтованої їх оцінки.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [1].

З метою визначення нормативів утворення відходів та проведення інвентаризації джерел утворення відходів виробничому підприємству необхідно складати та погоджувати з компетентними органами перелік відходів підприємства з визначенням рівнями небезпеки відходів та місць їх зберігання та видалення.

Сировинні відходи можна розділити на незворотні (які повністю втратили свої корисні споживчі якості, в результаті чого їх не можна використати на підприємстві або реалізувати іншим виробникам) та зворотні — залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), які повністю або частково втратили споживчу якість вихідного матеріалу, хімічні та фізичні властивості.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг), до зворотних відходів не відносять залишки матеріалів, та супутню продукцію.

Окрім розподілення на зворотні та незворотні, сировинні відходи можуть визнаватися як нормативні — заплановані відходи, без яких не можна обійтися при виготовленні продукції, та наднормативні — відходи, що перевищують норми, установлені технологією виробництва.

Враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси», незворотні відходи не можуть бути визнані запасами, та, відповідно, не можуть бути віднесені до складу активів. У зв’язку з цим, визначення облікової вартості незворотніх відходів не проводиться, але з метою розміщення або утилізації відходів, необхідним є ї кількісний оперативний облік на підприємстві.

Вартість зворотних відходів, яка зменшує собівартість готової продукції, може складатися з двох частин:

- із вартості зворотних відходів, отриманих у межах технологічних норм їхнього виходу;

- із вартості наднормативних зворотних відходів (якщо фактична кількість відходів перевищує нормативну).

Первинний облік відходів рекомендується проводити на паперових або електронних носіях за кожним технологічним процесом, окремою операцією, одиницею устаткування, де утворюються відходи і використовується упаковка.

Аналітичний облік зворотних відходів ведеться залежно від їхнього виду та подальшого призначення цих відходів (реалізація на сторону чи використання у своєму виробництві). З метою контролю руху зворотних сировинних відходів та більш раціонального їх використання на виробничих підприємствах пропонується вести відомість обліку руху зворотних відходів [3].

Ведення обліку відходів на одних субрахунках разом з матеріалами створює можливість в результаті безгосподарності включати в число відходів повноцінні матеріали. У зв'язку з цим доцільно, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, виділити для обліку відходів (обрубка, обрізка, стружка тощо) окремий субрахунок 209 "Відходи виробництва".

Що стосується податкового обліку витрат на доробку (переробку) зворотних відходів у повноцінну вихідну сировину, то, оскільки подібні витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю підприємства, їх включають до витрат на загальних підставах і за загальними правилами оподаткування.

Доцільно застосовувати системний підхід у вирішенні проблем, пов'язаних з відходами виробництва , який включає наступні етапи:

- інвентаризація, виявлення та ідентифікація та паспортизація відходів;

- нормування утворення відходів;

- постановка на облік об'єктів їх утворення;

- утилізація і видалення відходів;

- організація первинного обліку і поточного контролю над утворенням відходів і поводження з ними.

Список використаних джерел

1. Про відходи: Закон України від 05.03.1998  № 187/98-ВР (зі змінами та допов., внесеними Законом України вiд 21.01.2010  № 1825-VI )

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затверджене наказом МФУ від 20.10.1999 р. № 246.

3. Михалевич С.Г. Внутрішньогосподарський контроль зворотних відходів швейних підприємств. [Електронний ресурс] / Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua