Економічні науки/2. Облік і аудит

к.е.н., доц. Яковишина Н.А., Драчишина Ю.М.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Оцінка, як важлива складова відображення поточних зобов’язань у фінансовій звітності

 
 Постановка проблеми. В сучасних умовах функціонування підприємств важливе значення займає проблема несвоєчасність платежів на вітчизняних підприємствах. Наслідком порушення строків погашення зобов’язань є знецінення грошових коштів для кредиторів. Даний факт негативно впливає на фінансовий стан підприємств. Вирішення зазначеної проблеми можливе за умов вдосконалення питань визнання, класифікації, оцінки та відображення поточних зобов’язань в обліку та звітності. Класифікація поточних зобов’язань та їх відображення достатньо дослідженні, а питання оцінки потребує подальшого дослідження. Через зростання неплатежів, а саме: розрахунків між підприємствами, з оплати праці, за податками з бюджетом, зі страхування тощо, проблема оцінки поточних зобов'язань набуває актуальності. Саме тому досконале вивчення основних нюансів оцінки поточних зобов’язань є необхідним для вірного відображення їх у фінансовій звітності.

Метою статті є дослідження видів оцінки поточних зобов'язань у бухгалтерському обліку, можливості вдосконалення оцінки окремих видів

поточних зобов'язань та визначення методичних засад відображення видів поточних зобов’язань у формах фінансової звітності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питання поточних зобов’язань присвятили свої праці вітчизняні та зарубіжні вчені, такі як І.О.Власова, І.А. Волкова, С.Ф.Голов, Н.М.Грабова, І.А. Єфремов, В.П. Завгородній, В.М. Івахненко, В.М. Костюченко, А.М. Кузьмінський та ін. Питанню ж оцінки зобов'язань приділили увагу Ф.Ф. Бутинець, Л.Г. Ловінська, Я.В. Соколов та ін.

Виклад основного матеріалу. Облік зобов’язання починається з його визнання, оцінки та відображення в системі рахунків з наступним розкриттям у фінансовій звітності, яка повинна містити інформацію про господарські операції, пов’язані з виникненням та погашенням зобов’язань. Інформацію про зобов’язання у фінансовій звітності всіх підприємств узагальнюють в єдиній грошовій одиниці України, опираючись на принцип єдиного грошового вимірника. Точність віднесення зобов’язання та правильна його оцінка є взаємозалежні, так як завдяки вірній оцінці можна отримати достовірні данні про ресурси підприємства, достовірну звітність та ефективно управляти своєю діяльністю. Зобов’язання необхідно оцінювати таким методом, який би не занижував їхню суму.

Поняття «оцінка» в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПБО використовується для пояснення принципів бухгалтерського обліку, сутності активів, зобов'язань, доходів і витрат. Оцінка поточних зобов’язань формується під впливом 3-х принципів бухгалтерського обліку: безперервності, обачності та історичної (фактичної) собівартості. На основі принципу безперервності, зобов'язання підприємства оцінюють, враховуючи припущення, що його діяльність триватиме й надалі. На основі принципу історичної (фактичної) собівартості ресурси підприємства оцінюються, враховуючи витрати на їх виробництво та придбання. Найважливішим є принцип обачності, що передбачає використання методів оцінки, які запобігають заниженню сум визнаних зобов'язань.

Згідно Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів деякі зобов’язання можуть вимірюватися лише із застосуванням попередніх оцінок. Щоб визначити балансову вартість зобов’язань використовують такі види оцінок:    історична собівартість зобов’язання,     поточна вартість зобов’язання,     вартість реалізації та теперішня вартість. Найчастіше суб'єкти господарювання використовують для складання фінансових звітів такий вид оцінки як історична собівартість, хоч часто вона поєднується з іншими видами оцінки.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. Суми, що будуть сплачені при погашенні поточних зобов'язань відображаються у фінансовій звітності в розділі IV пасиву балансу «Поточні зобов'язання». Проаналізувавши ПБО 11 «Зобов’язання» а саме підрозділ «Визнання та оцінка зобов'язання», зазначимо, що інформація про види оцінки зобов'язань та в яких випадках вони застосовуються відсутня. Однак в ПБО 2 «Баланс», визначено у якому рядку балансу відображаються статті поточних зобов'язань, але не вказується за якою оцінкою. Тому, на нашу думку, вітчизняне законодавство в галузі обліку та відображення поточних зобов’язань потребує удосконалення та доопрацювання з врахуванням міжнародного досвіду.

Розглядаючи окремий вид поточних зобов'язань, такий як короткострокові кредити банків, слід звертати увагу на те, що при отриманні кредиту у підприємства виникає зобов'язання перед банківською установою за сумою боргу та за нарахованими відсотками. При нарахуванні відсотків за кредит у підприємства збільшують не лише поточні зобов'язання, а й фінансові витрати. На нашу думку доцільно оцінювати зобов'язання за кредитом за теперішньою вартістю. Досліджуючи кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги не можна не брати до уваги такі чинники як інфляція та динаміка цін, які постійно коливаються, отож в такому випадку ми пропонуємо використовувати такий вид оцінки як поточна вартість придбання.

Важливе значення займає питання зобов'язань перед бюджетом, оскільки при несвоєчасності сплати податків до підприємства застосовують штрафні санкції та пені, які потім потрібно відображати шляхом збільшення інших витрат операційної діяльності. Опираючись на це ми пропонуємо оцінювати таке зобов’язання за сумою погашення. Досліджуючи розрахунки підприємства з його учасниками, на нашу думку, слід акцентувати увагу на термін вкладених коштів, якщо це період до одного року, то дані вкладення потрібно відображати як збільшення зобов'язань підприємства, якщо більше одного року – збільшення додаткового капіталу.

Що стосується оцінки поточних зобов’язань в іноземній валюті, то такі зобов’язання при первісному визнанні відображають у національній валюті шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням курсу НБУ на дату здійснення операції. Зобов’язання, що відносяться до монетарних статей перераховують за курсом НБУ на дату погашення зобов’язань. Курсову різницю відображають у складі відповідних доходів чи витрат підприємства. Немонетарні зобов’язання перерахунку не підлягають та відображаються за визначеною при визнанні вартістю.

Висновки: Дослідивши питання оцінки поточних зобов’язань та їх відображення в обліку, складанні звітності слід зазначити, що дане питання потребує подальших наукових досліджень. В національному обліку необхідно розробити рекомендації з обліку поточних зобов'язань, які містили б інформацію про використання оцінки та методику розрахунку вартості різних видів поточних зобов’язань з врахуванням відображення поточних зобов'язань у фінансовій звітності.

Література:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. №996-ХІV. http://zakon1.rada.gov.ua

2. Положення бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87. http://zakon1.rada.gov.ua

3. Положення бухгалтерського обліку 11 ”Зобов’язання”, затверджено

наказом МФУ від 31.01.2000 р. № 20. http://zakon1.rada.gov.ua

4. Кузнєцова С. Управлінська бухгалтерська звітність: проблеми створення // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - №11. – С. 15 – 24.

5. Волкова І.А. Фінансовий облік: Навч. посібник - 2-ге вид. – К.: Цент навчальної літератури, 2009. – 224 с.

6. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік в підприємствах з різними формами власності/ Н.М. Ткаченко.-Київ: “А. С. К.”, 2008.