Экономические науки / 7. Учет и аудит

Рєпка К.В., магістрант

Науковий керівник: ст. викладач Дробязко С.І.

Дніпропетровський університет ім. А. Нобеля

ПРОБЛЕНИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів якої є облік взаєморозрахунків суб’єктів господарювання. На сьогодні одним з найбільш складних і суперечливих питань українського обліку є облік дебіторської заборгованості, що пов’язано з існуванням проблеми неплатежів. Суб’єкти господарювання на перший план висувають вирішення власних проблем, замість виконання фінансових зобов’язань по платежах перед партнерами.

Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язаних облікових проблем. Зокрема, це є теоретичні і методичні аспекти класифікації та відображення заборгованості в системі рахунків бухгалтерського обліку; невизначеність обліку простроченої і безнадійної заборгованості та її рефінансування; аналіз заборгованості та автоматизація бухгалтерського обліку взаєморозрахунків.

П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” визначає дебіторську заборгованість як суму заборгованості дебіторів на певну дату та підрозділяє поточну дебіторську заборгованість за ступенем впевненості в її погашенні на безнадійну та сумнівну [1].

За П(С)БО 13 „Фінансові інструменти” дебіторська заборгованість є одним із видів фінансових активів і визначається як контракт, що надає право отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства [2].

Таблиця 1

Види поточної дебіторської заборгованості

Характер дебіторської заборгованості	Вид дебіторської заборгованості
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	- не забезпечена векселем; - забезпечена векселем
Дебіторська заборгованість за розрахунками	- з бюджетом
	- за виданими авансами
	- за надані позики
	- з нарахованих доходів
	- із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість	- заборгованість підзвітних осіб
	- заборгованість за претензіями
	- заборгованість з відшкодування нанесених збитків
	- заборгованість за позиками членів кредитних спілок
	- інша заборгованість

Відповідно міжнародним, так як і національним стандартам бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість (Accounts Receivable) визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Але необхідно відмітити, що термін „дебіторська заборгованість” у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку має суттєві відмінності. Прийнято розрізняти два види дебіторської заборгованості: Accounts Receivable та Receivables [3].

Accounts Receivable (дебіторська заборгованість, обсяг продажу або дебітори) – суми, що мають надійти від покупців та відображені в бухгалтерських книгах підприємства, але не підтверджені векселями, траттами або акцептами (відкриті балансові рахунки), тобто сукупна сума, що має бути виплачена торговельними боржниками. Така дебіторська заборгованість стає частиною поточних активів, якщо пред’явлені позови погашаються на дату звіту або протягом 12 місяців після звітного періоду відповідно стандартній практиці бухгалтерського обліку.

Receivables (торговельна дебіторська заборгованість) – вимоги до третіх осіб на отримання в майбутньому грошей, товарів, послуг. Дана дебіторська заборгованість включає рахунки на отримання заборгованості від покупців по продажу в розстрочку, заборгованості по векселях на отримання, заборгованість робочих та службовців, заборгованість страхових компаній по усуненню майнових збитків [3].

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, доцільні наступні заходи, які, на нашу думку, направлені на вдосконалення системи управління дебіторською заборгованістю відповідно умов функціонування саме українських підприємств:

1. Виключення із партнерів підприємства з низькою платоспроможністю.

2. Розроблення заходів з роботи з дебіторами зі створенням цільової групи та зазначенням термінів, відповідальних, оцінки витрат та отриманого ефекту.

3. Використання фінансових інструментів, що мінімізують ризики неповернення боргу: поруки, векселів, банківської гарантії, акредитивів, інкасо.

4. Врахування інформації про зміни розмірів простроченої дебіторської заборгованості у фінансових планах підприємства.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затв. наказом МФУ від 08.10.1999 №237, зі змінами і доповненнями.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 13 «Фінансові інструменти», затв. наказом МФУ від 30.11.01 р. № 559.

3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Переклад Т.Шарашидзе, К: 2009. - 730 с.