Святенко І.М., Сизоненко О.А., Петренко Т.М.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Україна

Організація обліку і контролю доходів і видатків загального фонду бюджетних установ

В умовах економічної кризи забезпечення соціальних гарантій громадян можна здійснити за рахунок збільшення доходів бюджету та пошуку шляхів найбільш раціонального та ефективного їх витрачання. У світі останніх подій та курсу керівництва держави на оптимізацію кількості бюджетних програм питання організації обліку і контролю доходів і видатків загального фонду бюджетних установ набувають особливої актуальності.

Над стратегією вдосконалення бухгалтерського обліку в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів працювали С. Свірко [1], С. Левіцька [2] та О. Ворона [3]. Проблеми обліку та контролю кошторису тривалий час є об’єктом уваги Василика [4]. Питаннями планування доходів і видатків займалися такі вчені: В. Федосов [5], Л. Гуцайлюк, В.Матвеева, К. Назарова [2] та інші. Проте деякі аспекти організації обліку і контролю доходів і видатків загального фонду бюджетних установ незалежно від форми організації бухгалтерського обліку, яку вона обрала, в розрізі індивідуальних кошторисів, потребують додаткового доопрацювання, що і визначає мету даної публікації.

Складанню проекту кошторису розпорядника коштів передує підготовча організаційна робота планово-економічного та бухгалтерського підрозділів, на які покладено функції щодо формування зазначеного нормативного документа [6]. Ця робота полягає в розгляді фактичних показників минулого року та плануванні заходів господарської діяльності установи на майбутній рік. Фактичні якісні показники звітного року за доходами і видатками мають бути забезпечені на виході зі специфічної системи обробки інформації щодо господарської діяльності, яку називають бухгалтерським обліком.

Планування видатків за загальним фондом і загального обсягу загального фонду відбувається в межах нормативного поля: основних положень Закону «Про державний бюджет України». Відповідно до Закону відокремлені позиції кодів економічної класифікації видатків забезпечуються джерелами покриття, що насамперед враховується у плануванні доходів.

Видатки за окремими статтями формуються відповідно до нормативів (штатних, натуральних норм харчування тощо), установлених галузевими нормативними актами та фактичними показниками діяльності.

За кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету здійснюється відповідний розрахунок. На підставі зазначених розрахунків з урахуванням доведених граничних норм видатків бюджету складаються і подаються головному розпорядникові коштів у терміни, встановлені останнім. Після розгляду проектів кошторисів, складання зведених кошторисів, формування на їх підставі бюджетних запитів головні розпорядники коштів за вертикальною схемою, передають бюджетні запити до Мінфіну України, Мінфіну АРК, місцевих фінансових органів з метою включення їх до проектів відповідних бюджетів.

Етап затвердження асигнувань починається, по суті, ухваленням бюджету країни. Після опублікування Закону «Про Державний бюджет України» в тижневий термін обсяги затверджених бюджетних асигнувань доводяться до головних розпорядників коштів у формі лімітної довідки. Головні розпорядники коштів формують лімітні довідки за кожним розпорядником коштів і передають їх адресатові. Розпорядники коштів на підставі отриманої інформації уточнюють проекти кошторисів і складають проекти асигнувань. Під час уточнення проектів кошторисів з огляду на традиційне обмеження запланованих доходів загального фонду установ доведеними до них обсягами асигнувань лімітних довідок головному бухгалтерові та головному економістові необхідно повторно проаналізувати заплановані заходи наступного року з виконання основних функцій щодо першочерговості й необхідності, а в разі підтвердження — змінити джерело фінансового забезпечення останніх. Проект плану асигнувань готується на підставі уточненого проекту кошторису і являє собою помісячний розподіл повноважень, які в разі затвердження плану будуть надані розпорядниками коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання. На момент складання проекту плану асигнувань головний бухгалтер та головний економіст мають володіти даними щодо термінів здійснення запланованих заходів разового характеру (придбання необоротних активів, капітальний ремонт, преміювання працівників, відпустки), а також щодо обсягів видатків за поточними потребами установи, на підставі яких здійснюються основні розрахунки. Зауважимо, що від ретельності проведених розрахунків з розподілу асигнувань (визначених на підставі видатків) залежить якість фінансового забезпечення установи на наступний рік.

Підготовлені належним чином уточнений проект кошторису та проект плану асигнувань передаються за вертикальною схемою головному розпорядникові коштів.

Отриманню бюджетних асигнувань передує формування відповідної бази даних щодо мережі розпорядників бюджетних коштів за міжрегіональними управліннями Державного казначейства, затвердження бюджетних призначень і доведення витягів з них до розпорядників коштів. Після отримання витягу з розпису бюджетних призначень розпорядники коштів подають затверджені кошториси доходів і видатків та плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства з того моменту, коли обсяги бюджетних призначень буде доведено відділеннями з Державного казначейства до розпорядників. Зазначений етап потребує від головного бухгалтера чіткого дотримання термінів підготовки й подання інформації щодо мережі установ та організацій, які отримують кошти з Державного бюджету України (не пізніш як за 15 днів до початку бюджетного року); підготовки й подання розподілу показників (зведених) кошторисів доходів і видатків та (зведених) планів асигнувань (протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету відповідно до мережі установ) до відповідних органів Державного казначейства.

Асигнування згідно з бюджетними призначеннями надходять до бюджетних установ для подальшого розподілу чи використання через систему органів казначейства. Організація роботи з отримання та розподілу асигнувань полягає в оперативній обробці інформації щодо асигнувань, які надійшли (упродовж одного дня) для їх розподілу, а також у чіткому дотриманні встановлених планів розподілу асигнувань за нижчими установами. Наступний напрямок організації обліку доходів – розробка облікових номенклатур.

Організація носіїв інформації починається з визначення їх кола, а також надання характеристики кожного з них. До носіїв інформації щодо обліку асигнувань бюджетних установ належать: картка (книга) аналітичного обліку отриманих асигнувань; книга аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам.

Порядок руху носіїв облікової інформації щодо обліку доходів загального фонду регулюється інструктивними матеріалами і залежить від рівня бюджету, з якого надаються асигнування, порядку обслуговування — через органи Державного казначейства чи банківські установи.

Таким чином, організація обліку і контролю доходів загального фонду охоплює напрямки, які впливають як на підготовчий етап обліку доходів – їх планування, так і на обліковий процес безпосередньо. Зокрема, до них належать: організація планування доходів загального фонду бюджетних установ; організація робіт із затвердження асигнувань та надходження доходів; організація облікових номенклатур; організація носіїв облікової інформації та їх руху.

Зростання вимог до бухгалтерського обліку суб’єктів бюджетної сфери в умовах поширення у цю сферу ринкових відносин потребує перегляду його теоретичних основ, шляхів та форм урегулювання. Вітчизняні органи казначейства, які ведуть облік бюджетів, та установи, які отримують кошти з бюджетів, не мають відповідних повноважень у здійсненні власної облікової політики. Надання вітчизняним установам бюджетної сфери права на формування змісту облікової політики розширило б можливості розкриття у фінансовій звітності додаткової інформації. Проте внесення доповнень, коригування існуючих фінансових звітів бюджетів та бюджетних установ, які відбувались протягом останніх років, не вирішили завдань реформування обліку та звітності. Вочевидь, корінні перетворення неможливі, доки у бюджетній сфері залишається незмінною основа – касовий метод. Отже, для практичної перебудови фінансової звітності суб’єктів бюджетної сфери потрібно в першу чергу вирішити питання запровадження для обліку доходів і витрат методу нарахування.

Литература:

1. Сірко С. В. Первинна організація бухгалтерського обліку бюджетних установ: формування облікової політики / С. В. Свірко // Економіка підприємства. – К., 2002. – В. 8 – с.137-148.

2. Левицька С.О. Облікова політика бюджетної установи / С. О. Левіцька // Вісник ПДА. – 2006. – № 3(35): Економіка. – с.122-130.

3. Александров В. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі: інтегрований комплекс / В. Александров, О. Ворона, П. Германчук, О. Назарчук та ін. – К.: АВТ, 2004. – 592 с.

4. Василик О. Д. Державні фінанси України: підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. – К. : НІОС, 2002. – 608 с.

5. Федосов В.М. Сутність і проблематика бюджетування: українські реалії / В.М. Федоров // Фінанси України. – 2008. – № 1. – С. 3-23

6. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетними установами, затверджений Постановою КМУ №228 від 28 лютого 2002 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=228-2002-%EF