Економічні науки/7.Облік і аудит

Д.е.н., Яковишина Н.А., Вибивана А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Особливості обліку основних засобів з прийняття Податкового кодексу України

Важливою умовою функціонування суб’єкта господарювання є наявність основних засобів. Це вимагає постійного контролю за ефективністю використання основних засобів для потреб управління виробничою діяльністю. Основним завданням обліку основних засобів є надання повної, правдивої та неупередженої інформації щодо них. Проте інформація, що міститься у податковій звітності відносно основних засобів, не завжди є такою.

Метою даної статті є подальше удосконалення науково-методологічних і практичних засад обліку, аналізу нарахування й використання амортизації для забезпечення раціонального та ефективного управління фінансово-економічної діяльності підприємства.

В Україні, з дією з 01.01.2000 Закону України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16.07.1999 №-ХІХ і введенням Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку держава надала підприємствам шанс навести порядок у бухгалтерсько-фінансовій сфері діяльності, зокрема, в обліку вартості основних засобів. Головними питаннями вдосконалення системи бухгалтерського обліку основних засобів у зв’язку із уведенням ПБО є:

- установлення часу й факту визнання об’єктів основних засобів як активів і визначення первісної вартості визнаних активів;

- проведення переоцінки основних засобів з метою встановлення справедливої вартості кожного об’єкта основних засобів;

- визначення стратегії амортизаційних відрахувань для окремих груп активів;

- розкриття інформації про основні засоби в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності [1].

Підприємство, обираючи конкретну облікову політику на поточний фінансовий рік забезпечує організацію бухгалтерського обліку відповідно до показників форм річної фінансової звітності, знижує трудомісткість і тривалість формування фінансової звітності, забезпечує використання оптимальних методів облікових робіт із метою отримання результатів фінансово-економічної діяльності підприємства.

Елементи облікової політики підприємства стосуються усіх складових активів, забезпечення, доходів і витрат, інших об’єктів обліку. Отож, можна зазначити, що всі елементи облікової політики підприємства впливають так чи інакше на фінансові результати. Елементи, які найбільше впливають на фінансові результати, можна назвати такі:

- визначення методу оцінки вибуття запасу;

- визначення методу нарахування амортизації.

Вибір методу нарахування амортизації є одним із найвпливовіших елементів облікової політики. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», амортизація визначається як системний розподіл вартості об’єкта основних засобів, що підлягає амортизації протягом строку його корисного використання [1]. Також, відповідно до цього Положення встановлені такі методи амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

За статистичними даними в Україні здебільшого використовують податковий, прямолінійний та метод зменшення залишкової вартості.

Згідно Податкового кодексу України метод зменшення залишку балансової вартості заміняється прямолінійним та методом прискореного зменшення балансової вартості. Тобто замість фіксованого коефіцієнту зменшення балансової вартості для визначених груп основних фондів встановлений граничний термін використання по різним групам основних фондів [2].

Розширена класифікація основних засобів у податковому обліку, тобто передбачено 16 груп основних фондів замість 4-х груп у попередньому законодавстві. При цьому облік балансової вартості основних засобів кожної групи вестиметься за кожним із об’єктів, що входять до складової окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в порядку оперативного лізингу, та в цілому за групою.

Для окремих груп основних засобів може застосовуватись прискорена амортизація за методом прискореного зменшення залишкової вартості, який дозволяє удвічі скоротити мінімальні терміни корисного використання основних засобів [2].

Класифікація основних засобів необхідна для вибору адекватної бази оцінки та правильного відбиття переоціненої вартості кожного об’єкта основних засобів у системі бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Дана класифікація на підприємствах не проводиться, але щоб обрати адекватну базу оцінки основних засобів, її необхідно обов’язково зробити підприємству до початку роботи повязаної з переоцінкою основних засобів. Це дозволить отримати достовірну вартість основних засобів, внесених в уставний фонд та призведе до збільшення амортизаційних нарахувань – одного з найважливіших джерел власних інвестицій, які направлені на модернізацію устаткування та капітальне будівництво тощо.

Висновки. Діюче в Україні нормативно-законодавча база не дає в повній мірі реалізувати усі пріоритети переоцінки основних засобів. Достовірна переоцінка основних засобів забезпечить ефективне управління розмірами та динамікою амортизаційних нарахувань – одних з найважливіших джерел власних інвестицій, які направлені на оновлення основних виробничих фондів. Необхідно зуміти повернути кошти таким чином, щоб мати можливість відновити втрачені внаслідок спрацювання активи та продовжити ефективно працювати з метою отримання позитивного фінансового результату, максимізації прибутку та суспільної користі. Цю роль на підприємстві покликана виконувати амортизація, один із основних елементів облікової політики.

Література

1. Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92

2. Податковий кодекс №2755-VI від 02.12.2010

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 року №996-XIХ