ГОТОВНІСТЬ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Чернівецький національний університет імені Юрія
Федьковича
Розглядаючи проблему підготовки
педагога, дослідники пропонують багаторівневу систематизацію цього процесу,
зокрема, такі рівні: світоглядний, метою якого є формування професійної
свідомості та самосвідомості майбутніх спеціалістів; професійний, спрямований
на оволодіння необхідною системою знань, стратегією і тактикою практичної
діяльності майбутнього педагога, формування його психолого-педагогічної
культури; особистісний, метою якого є формування у студентів професійно
значущих якостей особистості, гуманістичної спрямованості, „діалогічності” як
центрального компоненту, здатності до професійної ідентифікації[5,с.157].
Предметно-інструментальна
основа професійної діяльності педагога включає професійні знання та досвід. Професія майбутнього спеціаліста передбачає
конкретну діяльність, яка реалізується у визначеній функціонуючій системі
навчально-виховної роботи. Одна із загальновідомих максимів полягає в тому, що
ефективність професійної діяльності, в першу чергу, залежить від професійної та
особистісної готовності особистості спеціаліста відповідного напряму
діяльності. Погляди вчених-дослідників щодо визначення такого поняття як
«готовність до діяльності» можна згрупувати за певними ключовими позиціями.
По-перше, вчені визначали готовність як наявність певних здібностей особистості
(Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн)[4], по-друге, як стійку властивість особистості
(В.В.Рибалка)[3] і, по-третє, як стан особистості (Л.М.Мітіна)[2].
Аналіз
готовності до діяльності як комплексу здібностей представлений у працях таких
відомих класиків-психологів Б.Г.Ананьєва, С.Л.Рубінштейна та інших
науковців-дослідників, які включають у структуру здібності, різноманітні
властивості та якості особистості. Здібність виступає при цьому, як більш
загальна категорія у відношенні до цих властивостей та якостей.
О.Г.Ковальов,
у свою чергу, розглядає готовність до діяльності як властивість особистості,
яка включає в себе свідомість особистісної та суспільної значимості діяльності,
позитивне ставлення до неї та здатність до її виконання. На думку вченого,
проблема формування готовності особистості до майбутньої діяльності
представлена моральною проблемою формування ставлення до трудової діяльності як
суспільного обов’язку та особистого визнання. Готовність до праці в цьому плані
включає морально-психологічний та професійний види готовності. При цьому
морально-психологічна готовність до майбутньої діяльності автор бачить у якості
складної структури, яка включає відповідний перелік компонентів: усвідомленість
суспільної та особистісної значимості трудової діяльності, любов (радість,
насолода) до праці, здібність трудитися в колективі[3,с.127].
Із розвитком гуманістичної
науки проблема психологічних станів людини все частіше опинялася в полі зору
дослідників (К.Роджерс, А.Маслоу). Стан – явище універсальне, його розглядали і
філософи, і психологи, і педагоги. Прихильники особистісного підходу
(С.Л.Марков, В.В.Рибалка) вважають стан готовності цілісним проявом особистості
у відповідних умовах життя та діяльності, які мають різну стійкість у часі. Під
психологічним станом готовності розуміється внутрішнє налаштування,
пристосування можливостей особистості до успішних дій в даний момент. Тобто
готовність до того чи іншого виду діяльності характеризується, перш за все,
психологічним станом особистості, який проявляється безпосередньо перед
початком діяльності, коли необхідно остаточно прийняти рішення про свою
готовність до виконання поставленої задачі.
На основі аналізу
теоретико-методологічної літератури можна зробити висновок, що одні науковці
розглядають готовність як властивість, стійку характеристику особистості
(В.О.Сластьонін), інші – як цілісний прояв особистості, що включає в себе
теоретичну базу того чи іншого профілю, проектуючі, конструктивні,
комунікативні уміння, загальні та спеціальні здібності (В.Н.Куніцина), треті –
як інтегральне поняття, яке характеризується складною динамічною структурою
взаємопов’язаних особистісних компонентів: професійна спрямованість, здатність
до самооцінки, потреба у професійному самовихованні (Н.В.Кузьміна)[3].
Виділяють,
психологічну готовність, яка визначається як особливий психічний стан, що
забезпечує успішне виконання професійних завдань, прийняття самостійних рішень
(Я.Л.Коломінський). М.І.Дьяченко, Л.А.Кандибович кваліфікують психологічну
готовність як професійно важливе та складне особистісне утворення, яке включає
в себе: позитивне ставлення до професії, достатньо стійкі мотиви діяльності;
адекватні вимогам професійної діяльності риси характеру, здібності, прояви
темпераменту; необхідні знання, уміння, навички; стійкі професійно важливі
особливості сприймання, пам’яті, уваги, мислення, емоційно-вольових якостей і
так далі [2,с.23].
До психологічної готовності
відносяться такі складові – стійкі: професійно значущі якості, здібності,
характер, досвід, і динамічні: усвідомлення завдань, умов, в яких буде
відбуватися її виконання, визначення шляхів досягнення і т.д.
Особистісна
готовність студентів до професійної
діяльності має складну динамічну структуру і є сукупністю
інтелектуальних, рефлексивних і психофізіологічних компонентів у їх
співвідношенні з проблемами суспільства.
М.Д.Левітов виділяв довготривалу й ситуативну готовність,
яка залежить від вищої нервової діяльності, індивідуальних особливостей
особистості та умов протікання діяльності. Готовність як тимчасовий стан поділяв
на три види: звичну, підвищену та понижену: стан звичної готовності буває у
людини перед повсякденною, звичною роботою; стан
підвищеної готовності викликано новизною та творчим змістом роботи,
нетрадиційним стимулюванням, гарним фізіологічним самопочуттям і так далі; стан
пониженої готовності викликає у людини неадекватна емотивність особистості та характеризується незібраністю, розсіяністю уваги,
помилковістю дій.
Професійна мобільність
повинна бути результатом оволодіння не одним видом підготовленості до
діяльності, а історично створеними загальними формами і способами діяльності. У
структуру готовності студента науковці-дослідники (М.І.Дьяченко,
Л.А.Кандибович) наступні компоненти: мотиваційний (позитивне ставлення до
професії, інтерес до неї); орієнтаційний (уявлення про особливості та умови
професійної діяльності, про її вимоги до особистості); операційний (володіння
способами та прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, вміннями,
навиками); вольовий (самоконтроль, уміння управляти собою під час виконання
трудових обов’язків); оціночний (самооцінка своєї професійної підготовки та
відповідності її оптимальним професійним зразкам) [1,с.88]. Високий рівень
розвитку цих компонентів – показник професійної готовності спеціаліста до праці
[1,с.88]. Професійна готовність студента – це особистісна якість і суттєва
умова ефективності діяльності після закінчення вузу. Професійна готовність
студента допомагає молодому спеціалісту успішно виконувати свої обов’язки,
правильно використовувати знання, досвід, зберігати самоконтроль і
перебудовуватися при появі непередбачених перешкод [1,с.84]. Під професійною
готовністю розуміють інтегративне особистісне утворення, яке включає в себе
професійну спрямованість, професійно-значущі якості, знання та уміння. При
цьому, виділяють в професійній готовності наступні компоненти: мотиваційний,
орієнтовний, емоційно-вольовий, особистісно-операційний та
оціночно-рефлективний. Професійною спрямованістю називають цілісні та
багатогранні властивості особистості, які включають два компоненти: праксичний
(поведінковий) та емоційно-когнітивний [1,с.227].
Таким чином, готовність
спеціаліста будь-якого профілю включає в себе професійну придатність
особистості (сукупність індивідуальних особливостей людини, здібностей та
характерологічних рис, суттєвих для успішного професійного спілкування та
діяльності, а також відсутність показників, які роблять неможливим участь
людини в професійній діяльності) і підготовленість до діяльності (знання,
вміння та навики, здобуті у процесі професійної підготовки). Акмеологічна готовність людини визначається як
система знань, умінь і навиків, які забезпечують майбутньому спеціалісту не
тільки загальнопсихологічні знання, але й високий рівень професійної
самосвідомості, вміння керувати своїми психічними станами [2,с.56-57].
Виходячи із цього
визначення акмеологічної готовності, цінним є виділення особистісних і
професійних критеріїв зрілості професійної особистості, тобто тих особистісних
утворень, які переводять її в статус особистості професіонала. Відповідно, при
визначенні структури готовності до будь-якого виду діяльності необхідно
враховувати специфіку самої діяльності й фактори, які впливають на структурні
компоненти готовності.
Література:
1.
Абульханова-Славская К.А. Деятельность и
психология личности. – М.: Наука, 1980. – 334 с.
2.
Акмеологические проблеми подготовки
преподавателей / Под ред. Н.В.Кузьминой. – М.-Шуя, 1999. – 199 с.
3.
Акмеология: методология, методы и технологии
/ Материалы научной сессии, посвященной 75-летию члена-корреспондента РАО,
Президента МААН Н.В. Кузьминой / Под общей редакцией вице-президента МААН,
заслуженного деятеля науки РФ, доктора психологических наук, профессора. А.А.
Деркача. − М.: РАГС, 1998. − 230 с.
4.
Ананьев Б.Г. О проблемах современного
человекознания. – М.: Наука, 1977. – 380с.
5.
Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения.
Общедидактический аспект. – М.: Педагогика, 1977. – 254 с.
6.
Сущенко Л.П. Професійна підготовка майбутніх фахівців
фізичного виховання та спорту (теоретико-методологічний аспект). – Запоріжжя:
ЗДУ, 2003. – 442 с.
7.
Данилко М.Т.Формування готовності до професійної
діяльності майбутніх учителів фізичної культури : Автореф. дис. … канд. наук з
фіз. виховання і спорту : спец. 24.00.02 «Фіз. культура, фіз. виховання різних
груп населення» / Данилко М.Т. – Луцьк, 2000. − 19 с.
8.
Чорноштан А.Г. Професійна підготовка майбутнього вчителя
фізичноговиховання на основі модульно-рейтиногового навчання. Автореф. дис...
канд. пед. наук. – Луганськ, 2002. – 20 с.
9.
Шиян Б.М., Пашута В.Г. Методика викладання
спортивно-педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах фізичного
виховання і спорту. – Харків: ОВС, 2005. – 206 с.