СОЦІАЛІЗАЦІЯ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Рокотянська Леся Олегівна, асистент кафедри педагогіки та управління навчальними закладами РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта)

Перед сучасним суспільством стоїть актуальна проблема створення умов рівних можливостей, що сприяють засвоєнню людьми з особливими потребами соціального досвіду та становленню їх як рівноправних членів суспільства.

Вища освіта для людини з інвалідністю є важливою ланкою в процесі становлення її як повноцінної особистості. На сучасному етапі у сфері вищої освіти важливе місце серед актуальних соціально-педагогічних проблем займає соціалізація студентів з обмеженими можливостями, тому що саме вища школа маючи власне специфічне інституціональне середовище впливає на перебіг процесу соціалізації, створюючи свої унікальні умови.

Законодавчою базою для вирішення питань навчання та соціалізації студентів з особливими освітніми потребами є Державна національна програма ,,Освіта” (Україна XXI століття), Закон України ,,Про освіту”, проект Закону ,,Про вищу освіту” (2011), ,,Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”. Основоположними документами, в яких задекларовані провідні принципи забезпечення рівного доступу до вищою освіти є наказ Міністерства освіти та науки України від 27.06.2008 р. № 587 ,,Про проведення експерименту щодо організації інтегрованого навчання осіб з особливими освітніми потребами у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації незалежно від форм власності та підпорядкування”, наказ Міністерства освіти і науки України від 02.09.2009 р. № 809 про затвердження тимчасового положення ,,Про організацію інтегрованого навчання осіб з інвалідністю у вищих навчальних закладах III-IV акредитації незалежно від форм власності та підпорядкування ”.

Процес соціалізації є предметом дослідження фахівців багатьох галузей наукового знання. Психологи, філософи, соціологи, педагоги, соціальні психологи розкривають різні аспекти цього процесу, досліджують механізми, етапи та стадії, фактори соціалізації.

Однак проблеми соціалізації студентів з особливими освітніми потребами у вітчизняній літературі ще не є у повній мірі предметом спеціального дослідження. Це питання вивчали вчені Ю. Богинська, М. Євнух, А. Капська, О. Карпенко, Л. Міщик, П. Плотніков, С. Савченко, С. Харченко, С. Шашенко,

На сучасному етапі розвитку соціально-педагогічної науки прийнято вважати, що соціалізація – це двосторонній процес, що включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду через входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків, з іншого – це процес активного відтворення системи соціальних зв’язків індивідом завдяки його активній діяльності, активному входженню в соціальне середовище.

Так, за визначенням А. Капської соціалізація – це процес послідовного входження індивіда в соціальне середовище, що супроводжується засвоєнням та відтворенням культури суспільства, внаслідок взаємодії людини з стихійними та цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх її вікових етапах.

Щодо проблем соціалізації студентів з обмеженими можливостями то їх можна розглядати в декількох аспектах:

- психологічний аспект – врахування психологічних особливостей студента з інвалідністю (його рис характеру, темпераменту, комунікативних здібностей, самооцінки);

- соціальний аспект – студент з фізичними обмеженнями належить до окремої соціальної групи людей-інвалідів. Коли молода людина з особливими потребами входить у нове середовище вищого навчального закладу, вона відчуває ситуацію вибору життєвого шляху, потребує допомоги у формуванні певних соціальних ролей та реалізації своїх життєвих планів;

- біологічний аспект, який зумовлений фізичними недоліками, що були народжені чи трапилися після якогось життєвого випадку. Тому в соціально-педагогічній діяльності внз цей аспект потребує особливої уваги.

Аналіз наукових праць дозволяє констатувати, що в умовах вищого навчального закладу у молодої людини з фізичними обмеженнями з’являється можливість більше зрозуміти себе, розібратися в своїх почуттях, взаємостосунках з іншими людьми, суспільством. Це й зумовлює появу інтересу до питань моралі, духовності, релігії, мистецтва. Саме в умовах вищого навчального закладу студент з особливими потребами повинен оволодіти комплексом соціальних функцій та ролей.

Однією із важливих складових соціалізації студентів з особливими потребами є процес засвоєння певних соціальних ролей (спеціаліст-професіонал, громадський активіст, сім’янин тощо), що відбувається у ході адаптації та інтеграції в освітній простір вищого навчального закладу.

Усі вищезазначені аспекти є проблемним полем в практичній соціально-педагогічної діяльності освітньої системи, тому потребують більш досконалого дослідження та науково зумовлених шляхів вирішення.

Становлення особистості студента з обмеженими можливостями вимагає нової парадигми освіти, оновлення змісту навчання та виховання, розвитку інноваційних технологій соціалізації.

Для реалізації мети підготовки соціально значущої особистості зміст освіти, форми і методи роботи у вузі повинні мати соціалізуючий початок, бути соціально зумовленими.

Спрямованість, цілі, характер здійснення процесу соціалізації студентів з інвалідністю, їх становлення як суб'єктів суспільних відносин, формування як фахівців в значній мірі впливають на якісні характеристики перспектив розвитку українського суспільства.

Отже, існує нагальна потреба в подальшому дослідженні проблем соціалізації студентів з особливими освітніми потребами з метою конкретизації, вдосконалення та розробки науково зумовлених програм та технології успішної соціалізації.