І. В. Дорохіна

Підходи до тлумачення поняття „стиль пізнавальної діяльності” та його специфічні різновиди

У сучасних психолого-педагогічних словниках знаходимо загальне визначення стилю діяльності – це «сукупність індивідуальних особливостей певної діяльності особистості, що впливає на спосіб досягнення мети цієї діяльності і зумовлює своєрідність її виконання. У стилі діяльності завжди проявляються індивідуальні та типові особливості особистості. Стиль діяльності є інтегративним проявом ієрархії процесуальних особливостей динамічної функціональної структури особистості, мотивів діяльності, звичних форм спілкування та керівництва.

Стиль як науково-педагогічний феномен, що поєднує в собі діяльнісні та особистісні аспекти, вивчався в роботах К. Абульханової-Славської, В.Азарова, В.Белоуса, А.Брушлинського, Є. Ільїна, Є.Клімова, Ю.Кулюткіна, В.Мерліна, Г.Сухобської, В.Толочека, Л.Ясюкової та інших науковців. Є.Клімовим та В.Белоусом визначено, що незважаючи на різницю в індивідуально-типологічних особливостях, можна досягти однакового рівня продуктивності професіональної діяльності за рахунок формування індивідуального стилю цієї діяльності.

Предметом дослідження багатьох вітчизняних науковців є педагогічний стиль. Як частина педагогічної культури цей феномен вивчається в дослідженнях В.Гриньової, С.Золотухіної, Л.Калашнікова як інструмент індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки – в роботах О.Пєхоти, Г.Нагорної та інших учених. Зазвичай, говорячи про стиль діяльності, розуміють характерні риси педагогічної майстерності, що традиційно поєднуються в педагогічному досвіді. Стиль педагогічний являє собою своєрідний почерк, певний спосіб педагогічних дій, який є притаманним кожному педагогу. В педагогічній діяльності, яка характеризується суб’єкт-об’єктною взаємодією в конкретних навчальних ситуаціях організації та керування навчальною діяльністю суб’єктів навчання на стиль педагогічної діяльності впливає характер взаємодії, характер організації діяльності, предметно-професійна компетентність педагога та характер спілкування.

Доволі широко в науковій психолого-педагогічній літературі висвітлювались питання, пов’язані з вивченням стилю педагогічного спілкування (Ш.Амонашвілі, Н.Анікеєва, О.Бодальов, В.Карандашев, О.Леонтьєв, Н.Маслова) – «синтетичної характеристики взаємодії педагога й тих, хто навчається, узагальнений опис типових комунікативних прийомів, способів, тактик, які використовуються педагогом у роботі з учнями» [1; с.370-371]. У межах нашого дослідження не будемо зупинятися на характеристиці стилів спілкування, лише зазначимо, що переважна більшість класифікацій є модифікацією дослідження Курта Левіна (це визнає і В.Карандашев [ 1; c.370]) в галузі стилів виховання, яка була розроблена ще в 30-ті роки минулого століття («автократичний», «демократичний», «вільний» або «ліберальний» тощо).

У дослідженні психолога О.Напрасної «Індивідуально-психологічні особливості когнітивно-стильових характеристик навчальної діяльності студентів» виявлено зв'язок між когнітивним стилем й успішністю навчання студентів. Авторка зазначає, що когнітивний стиль варто розглядати як взаємодію пізнавальної (когнітивної) та особистісної складових. При цьому, зазначена взаємодія впливає на прийняття рішень та розв'язання особистістю ситуації невизначеності, та формує індивідуально стійкі способи пізнання та діяльності. Аналіз людини як суб`єкта пізнавальної діяльності передбачає врахування більш широкого контексту її стильової поведінки. О.Напрасна також зауважує, що сьогодні різні автори, використовуючи поняття «когнітивний стиль», іноді мають на увазі інше поняття, наприклад, «стиль навчання»: «виникає враження, що деякі автори говорять про одне й те явище, використовуючи для його опису в кожному випадку різні терміни. Визначення місця когнітивного стилю в системі інших стильових характеристик пізнавальної діяльності людини суттєво поглиблює знання про організацію пізнавальної діяльності особистості» [ 2; с.6]. Аналізуючи різні дослідження, вчена дійшла висновку, що на діяльність людини впливає не один параметр когнітивного стилю, а певний комплекс, який утворює типові форми когнітивного реагування, визначаючи пізнавальну діяльність особистості, зокрема, навчальну діяльність студентів. Спираючись на теоретичний аналіз підходів вітчизняних та зарубіжних психологів щодо визначення когнітивного стилю, О.Напрасною запропоновано розглядати когнітивний стиль як індивідуально стійкі способи пізнання та діяльності, наскрізну характеристику, яка пронизує всі рівні структури особистості та включає в себе взаємодію пізнавальної та особистісної складових. Ученою також встановлено, що позитивно впливають на успішність студентів такі особливості їхнього когнітивного стилю, як: поленезалежність, гнучкість, домінування вербального способу переробки інформації. Внутрішніми детермінантами ефективності навчання студентів є здатність розділяти інформацію незалежно від первинної здатності взаємозв’язку її елементів, можливість вільно використовувати різні прийоми її перероблення і оцінювання, здатність здійснювати предметно-логічний, смисловий контроль.

ЛІТЕРАТУРА

1. Карандашев В.Н. Стиль педагогического общения / В.Н.Карандашев // Педагогическая психология: Хрестоматия – СПб: Питер, 2006. – 412 с.

2. Напрасна О.Б. Індивідуально-психологічні особливості когнітивно-стильових характеристик навчальної діяльності студентів: Автореф. дис.. … д-ра психол. наук: 19.00.01 / Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2005. – 37 с.