Педагогічні науки/ 3. Методичні основи виховного процесу

Викладач-методист Олійник В.В.

Хмельницький інститут Міжрегіональної академії управління персоналом, Україна

Організація та проведення Різдвяної ялинки в загальноосвітніх навчальних закладах Київського учбового округу другої половини ХІХ – початку ХХ століття

Друга половина XІX – початок XX ст. – це період, коли в загальноосвітніх навчальних закладах, розміщених на українських землях, реалізувалась офіційна парадигма виховання громадянина Російської імперії, заснована на релігійно-монархічних засадах. Імперська влада, намагаючись утримувати в покорі народи, використовувала для цього й школу. В зазначений період існували такі типи загальноосвітніх навчальних закладів – початкова школа, що функціонувала окремо (однокласні, двокласні церковнопарафіяльні, земські однокласні і двокласні училища, повітові міські училища) і середня (чоловічі і жіночі гімназії, реальні училища, комерційні училища, духовні семінарії, єпархіальні училища).

У цілому виховання учнів здійснювалося в дусі християнської моральності і вірності церкві, царю і престолу. Така система виховання як і в початковій, так і в середній школі збереглася до 1917 року. Одним із поширених засобів такого виховання учнів були шкільні свята. Так, у 1862 р. МНО Російської імперії видало циркуляр “Про влаштування у навчальних закладах спектаклів, різних святкових вечорів і річних актів” згідно з яким свята стають складовою шкільної культури та освіти [11, арк. 5]. Основними чинниками, які впливали на зміст, організацію та влаштування шкільних свят, були суспільно-політичні (міністерські розпорядження, постанови) та соціально-економічні (відсутність коштів, брак вчителів, приміщень, методичних посібників). На основі опрацьованого масиву архівних джерел можна сказати, що жодне свято не проводилось без письмового дозволу (циркулярного розпорядження) попечителя учбового округу. Були випадки, коли не дозволялось проводити в школі свято через відсутність в листі-проханні до попечителя округу програми шкільного свята або через інші причини. Були й такі випадки, коли попечителі самі виділяли кошти на проведення шкільних свят.

Найбільш відомим дитячим святом була Різдвяна ялинка. Звичай проводити їх у міських школах щороку набував значного поширення. На це свято деяку суму грошей виділяли попечителі, завідуючі школами, але здебільшого його влаштовували вчителі з власної ініціативи і за свої кошти. У скрутнішому становищі були сільські школи, яким на організацію та святкування не виділялося коштів узагалі. Тому упорядниками сільської шкільної ялинки були вчителі за власні кошти. Оскільки злиденний бюджет сільського вчителя не завжди дозволяв організовувати для дітей таке свято, тому на селі Різдвяна ялинка в школі була досить рідким явищем.

Зміст дійства певною мірою залежав від матеріальної сторони. Традиційно святкова програма, за якою приблизно відбувалася кожна шкільна Різдвяна ялинка, складалася з двох частин: перша – співання колядок; друга – читання байок, виконання російських народних пісень хором учнів та окремими солістами. Після святкової програми відбувалися дитячі танці, а по закінченні давали дітям чай, гостинці, в основному цукерки, а біднішим – ще й краму на сорочки. Мета свята Різдвяної ялинки полягала насамперед у гарному радісному відпочинку для дітей, розкритті їхніх талантів, мистецьких здібностей та вихованні дітей у дусі вірності й покірності державі і церкві. Так, 20 січня 1865 р. у початкових школах і чоловічій гімназії м. Кам’янця-Подільського, Немирівській чоловічій гімназії Подільської губернії було організовано вчителями для дітей свято Різдвяної ялинки з піснями, танцями, іграми. У 1872 р. у Вінницькому реальному училищі було проведено таке саме свято за традиційною програмою [11, арк. 6, арк. 24]. Подібне свято відбулося 22 січня 1875 р. у колегії Павла Галагана за програмою: виконання учнівським хором державного гімну “Боже, Царя храни!” (державний гімн Російської імперії з 1833 по 1917); співання учнями церковних пісень; читання та декламування віршів; постановка вистав; виконання творів на музичних інструментах [6, с. 112]. За аналогічною програмою проводилося свято 20 січня 1879 р. у Київській Імператорській Олександрівській гімназії [12, арк. 4]. У 1893 р. у Харківській недільній школі педагога Х. Алчевської було влаштовано таке свято за традиційною програмою. Воно відбувалося три дні, для різного віку дітей окремо [1, с. 429].

У Сутиській двокласній школі Подільської єпархії 23 січня 1900 р. було проведено свято Різдвяної ялинки для вихованців школи та учнів Шершнянської і Старо-Сутиської церковнопарафіяльних однокласних шкіл, керівником яких був Вінницький повітовий предводитель дворянства граф Д. Гейден. Програма свята складалась з читання віршів, байок, виконання церковних пісень. Почесними гостями на святковому торжестві були граф і графиня Гейдени, які в кінці дійства роздали учням і вихованцям подарунки – книжки і різне навчальне приладдя [8, с. 114].

У Кам’янець-Подільській школі-інтернаті св. Іоанно-Предтеченського Братства, показових школах при духовній семінарії (на святі почесним гостем був єпископ Балтський), у жіночому духовному училищі, школі Миколаївського приходу, школі грамоти села Бубнівки та в церковнопарафіяльній школі села Райківці Подільської губернії також святкували ялинку за аналогічною програмою [9, с. 86].

Про вплив церкви на виховання учнів свідчить той факт, що в 1902 р. на з’їзді повітових наглядачів церковнопарафіяльних шкіл Київської єпархії розглядалося питання про релігійне, моральне виховання учнів. Рішенням з’їзду було рекомендовано влаштовувати свята, зокрема Різдвяну ялинку, у кожній школі за відповідно розробленою програмою [5, с. 342]. Так, у церковнопарафіяльних школах Уманського повіту Київської єпархії сіл Онуфріївки, Полонистого, Поташу, Рогового, Лопотухи святкували Різдвяну ялинку за складеною вчителями програмою: читання напам’ять віршів “Молитва Божій Матері”, “Благовіст”, “Бог не залишає сиріт”, “Зимова ніч в селі”, “В школу”, “Козацька колискова пісня”, “Київ”, “Ворона і лисиця”, “До дня 17-го жовтня”; виконання учнівським хором кондака “Різдво Христове” (християнський церковний спів, в якому коротко повідомляється про церковне свято), гімну св. Кирилу і Мефодію, пісень “Коль славен наш Господь в Сионе”, “Слався, слався наш Царю!” і державного гімну “Боже, Царя храни!” [5, с. 342].

Програма Різдвяної ялинки в двокласних школах доповнювалась читанням віршів і уривків із творів: І. Нікітіна “Русь”, М. Гоголя “Днепр”, Кольцова “Что ты спишь мужичок”, байки І. Крилова “Собака и лошадь”. У програму не було включено колядок, тому що під час її складання у наглядачів не було необхідних збірників, звідки можна було б їх виписати. Але все ж таки повітові наглядачі рекомендували завідувачам шкіл включати до програми церковні колядки, які виконувалися учнями в кожному приході (“Воскликнули ангелы”, “Взыграй Давиде”, “Днесь поюще…” [5, с. 343]. За такою програмою пропонувалось влаштовувати свято ялинки по всіх школах Уманського повіту.

25 січня 1909 р. Різдвяну ялинку було влаштовано у жіночій школі в одному із сіл Подільської губернії на кошти завідувача, місцевого протоієрея (старший священик у православ’ї, настоятель храму) Грепачевського і його доньки, учительки тієї самої школи Е. Раллі. Змістові аспекти та особливості проведення свята: в заході брали активну участь учениці, батьки, родичі, друзі, знайомі. Розпочалось воно зі співу молитовного вірша на честь Різдва, після якого протоієрей розповів про походження цього свята і за допомогою чудодійного ліхтаря показав картини із Священної історії. Потім учениці прочитали вірші “Христославы”, “Был у Христа-младенца сад”, демонструвались портрети царя і цариці. Співом “Коль славен” закінчилась перша частина торжества. Друга частина присвячувалась власне святу ялинки. Завідувач школою протоієрей Грепачевський прочитав із “Шкільного календаря” “Легенду про різдвяну ялинку” та оповідання Станюковича “Ялинка”. Було виконано пісню “Родина”, прочитано вірш “Приголубьте сироток”. Після цього запалили свічки на ялинці, яка зачарувала своїми прикрасами й вогниками не тільки дітей, але й дорослих. Діти разом із дорослими проспівали колядку “Христос Спаситель”. Наприкінці свята ученицям роздали подарунки – письмове приладдя (зошити, олівці, ручки), підібрані Святійшим Синодом брошурки, жіночі прикраси (стрічки, квіти) і солодощі. Після роздавання подарунків учителька організувала ігри для дітей [7, с. 1–8].

Таке свято проводилось у земських школах Київського, Липовецького, Уманського і Бердичівського повітів [3, с. 52–53]. Але в усіх закладах воно відбувалося по-різному, враховуючи можливості та різні чинники (не завжди вистачало коштів, приміщень, відмова попечителів затвердити програму свята), які впливали на організацію та проведення свята.

На основі архівних матеріалів можна стверджувати, що існувала щорічна чітка звітність про проведення свята Різдвяної ялинки в тій чи іншій губернії, зокрема у повітах. Наприклад, завідувачі шкіл Київського учбового округу щорічно здавали попечителю звіт про навчально-виховну роботу та матеріальний стан школи, у багатьох з яких зазначалося, що в закладах для дітей було влаштовано Різдвяну ялинку у формі літературно-вокального ранку чи вечора [2, с. 54; 3, с. 61; 4, с. 42–43; 10, с. 32].

Таким чином, щороку в усіх загальноосвітніх навчальних закладах Наддніпрянської України для учнів влаштовувалося свято ялинки, та найбільше воно було поширене в практиці шкіл Київської й Подільської губерній. Мета свята – почуття приємності, радості; організація корисного відпочинку школярів; розкриття їхніх талантів; згуртування дитячого колективу; зближення школи із сім’єю; виховання законослухняних громадян імперії. Організаторами таких заходів були завідувачі шкіл і педагогічні колективи. На влаштування свят кошти виділяли іноді попечителі, але в основному вони проводились на кошти вчителів та меценатів. Як правило, програма шкільної ялинки складалась із релігійних пісень, віршів, інсценізацій, але слід зазначити, що невід’ємною частиною програми було обов’язкове виконання учнями державного гімну “Боже, Царя храни!”, що прославляв самодержавця, імперську владу.

Література:

1. Алчевская Х. Д. Передуманное и пережитое. Дневники, письма, воспоминания / Х. Д. Алчевская. – М. : Тип. Сытина, 1912. – 467 с.

2. Белогорский Н. Отчёт о состоянии церковных школ Киевской епархии в 1908 – 1909 учебном году / Н. Белогорский. – К. : [б. и.], 1910. – 64 с.

3. Белогорский Н. Отчёт о состоянии церковных школ Киевской епархии в 1909 – 1910 учебном году / Н. Белогорский. – К. : [б. и.], 1911. – 132 с.

4. Белогорский Н. Отчёт о состоянии церковных школ Киевской епархии в 1912 – 1913 учебном году / Н. Белогорский. – К. : [б. и.], 1914. – 112 с.

5. Боравский М. Школьные праздники в церковно-приходских школах Уманского уезда Киевской епархии в 1902 р. / М. Боравский // Нар. образование. – 1903. – № 4. – С. 342–346.

6. Двадцатипятилетие коллегии Павла Галагана в Киеве (1 октября 1871 г. – 1 октября 1896 г.) с портретами, рисунками, планами / под. ред. А. И. Степовича. – К., 1896. – 338 с.

7. Орлов П. Школьная елка / П. Орлов // Нар. образование. – 1897. – № 7. – С. 1–8.

8. Хроника. Двухклассные школы // Нар. образование. – 1900. – Кн. 5. – С. 112–114.

9. Хроника. Рождественская ёлка в церковных школах // Нар. образование. – 1900. – Кн. 3. – С. 84–86.

10. Швидченко Є. Різдвяна ялинка. ЇЇ походження, зміст, значення і програма / Є. Швидченко. – СПб. : [б. в.], 1889. – 64 с.

11. ЦДІА України. Ф. 707 Управління попечителя Київського учбового округу. 1862–1918 рр., оп. 28. Спр. 1. З циркулярними розпорядженнями Міністерства народної освіти Про влаштування у навчальних закладах спектаклів, різних святкових вечорів і річних актів, 1862 р., 17 арк.

12. Державний архів міста Києва. Ф. 108 Київська Імператорська Олександрівська гімназія. 1872–1914 рр., оп. 87. Спр. 10. Об ученических вечерах и утрах, 23.01. 1879 р. – 22. 04. 1914 р., 112 арк.