Педагогические науки / 3.Методические основы воспитательного процесса

Аспірант, співробітник каф. ЮНЕСКО Спінєєва Олена

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, Україна

Кореляція між естетичним вихованням і естетичним досвідом особистості

Ми готові ставитися до мистецтва як до

самопізнання, яке виростає і схиляється до

живого досвіду. Тобто мистецтво є багатим

світом… що ясно відкриває нам те, з чим ми

можемо відшукати справжню гармонію чи

лишитися байдужими.

Б. Суходольський

Потяг людства до прекрасного має довгу історію. Ще з далеких доісторичних часів печерна людина відчувала потребу в красі і прагнула до задоволення, яким безперечно керував суто естетичний інстинкт, бо всі оздоблення і прикраси, що ми зараз знаходимо на предметах повсякденного використання, не надавали предметам більшої користі чи міцності. Первісні люди захоплювалися речами, що блищали, яскравими барвами, прикрашали себе пір'їною, татуюванням, проявляли себе в танцях, співах і таке інше.

Психологічні дослідження доводять, що людина виявляє свої естетичні схильності ще у перші роки дитинства, коли на неї ще не вплинули виховні методи дорослих. Дитина сприймає речі, що блищать, потім починає вирізняти кольори, звуки теж справляють на дитину велике враження. Пізніше естетичні відчуття дитини проектуються на одяг, іграшки і все, що її оточує. Так починається розвиток естетичних почуттів і накопичення естетичних вражень кожної людини [2;7-8]. Сучасна дитина занурена в світ гри, яка складає середовище його підростання: системи іграшок, що дозволяють моделювати реальний, ідеальний і фантастичний світ, комп’ютерні ігри і таке інше – це середовище цілеспрямовано вчить и виховує в дитині свої цінності, безпосередньо з інтеграцією дитини в суспільство і з процесами соціалізації [1;34].

Яніна Мортковічова, автор книжки «Про естетичне виховання», стверджує, що саме в дітях зберігається наше завтра, за їхньою допомогою будуємо власне майбутнє, наші надії та мрії. Тому естетичне виховання має починатися в дитинстві, щоб мати більше шансів рівномірно розвивати всі здібності дитини, щоб виховати гармонійно сформовану людину. Заради досягнення ідеалу прагнемо до розвитку и виховання в дітях естетичних задатків і здібностей, повноцінного формування їх естетичного досвіду, починаючи з перших кроків їх життя [2;10-11].

Відомо, що в процесі виховання естетичний і виховний досвід переплітаються та вступають у взаємодію. Питання про співвідношення естетичного досвіду й освітньо-виховного процесу не має однозначних відповідей. Очевидний факт, що різні соціальні групи мають різні естетичні цінності та ідеали. Естетичне виховання покликане транслювати естетичний досвід в його зразках-моделях не диференційовано, а виділяти зі всієї естетичної культури якусь область універсальних естетичних цінностей, характерну для всіх без винятку. Безпосередність естетичного досвіду може вступати в протиріччя з опосередкованим способом його трансляції у навчально-виховному процесі [1;42]. Мортковічова розглядає естетичне виховання «не як самоціль, а як центр, який веде до створення гармонійно розвинутої людини».

Треба пам’ятати, що те, що ми даємо дітям не має перевищувати рівня розуміння і сприйняття дитини, адже вона любить тільки те, що відповідає її поняттям і відчуттям. Передчасна штучна зрілість може справити пагубний вплив на дитину. Це схоже на квіти, що проклюнулися передчасно, хоча й в оточенні прекрасного, приречені щвидко зів’янути [2;15]. Це ще раз доводить, що формування естетичних здібностей, а в наслідок і естетичного смаку має бути послідовним. Разом із накопиченням знань про світ, відчуттів, вражень й уподобань поетапно формується естетичний досвід. Мортковічова наголошує на важливості «підготовки до відчування прекрасного» в природі та мистецтві, поступового виховання естетичного смаку [2;15-16]. Традицію естетичного виховання представлено також у поглядах Стефана Шумана, який вивчав процеси «дозрівання» людини до мистецтва, що є в той же час процесом розвитку і поглиблення людяності, набування умінь і навичок у сфері нелегкого мистецтва життя. Видатний вчений і засновник власної школи естетичного виховання Польщі Ірена Войнар характеризує концепцію естетичного виховання Шумана як ту, що формує естетичну культуру особистості завдяки мистецтву, що створюється і переживається. Шуман відмічав, що мистецтво відіграє велику роль на всіх етапах розвитку людини, підкреслюючи її важливість у зміцненні положення про «афірмацію життя» зокрема [4;7].

Сприйняття краси в житті кожної людини це - вікно, через яке просякають проміння, що сяють і приносять радість. Як же відкрити це вікно? Мистецтво належить до найбільших задоволень, які нам пропонує життя, стверджує Конрад Ланге. Якщо людина через брак виховання позбавлена естетичного сприйняття і їй бракує одного з найефективніших джерел вивільнення від повсякденних прикростей життя, то вона не може перенестися в «країну прекрасного» [2;16]. Прекрасне в природі й мистецтві повстає тільки перед тими людьми, які виховані естетично. Недоступним воно лишається для людей «товстошкірих», не здатних сприймати красу. Тож виникає питання: як створити умови для людини, щоб виховати її естетично, сформувати в ній високий рівень естетичного досвіду, створити найсприятливіші умови для її виховання?

Видатний французький художник XIX ст. Ежен Карр’єр вважав, що ми не маємо нав’язувати виховання, а тільки повинні створювати відповідну атмосферу, яка ступнево пронизувала б наших вихованців. Він доводив ефективність цього підходу на прикладі своїх дітей. Виховуючи їх естетично, митець показував прекрасні речі та пояснював їм риси прекрасного. Карр’єр демонстрував малятам своє ставлення до всіх предметів, що його оточували, намагався пробудити в них почуття здивування і замилування [2;16-17]. Тож безпосередній контакт з творами мистецтва розвиває здібність сприймати естетичне. Людина збирає враження внаслідок своїх власних спостережень і того, що надає їй оточення. Потяг до краси, який міститься в самій глибині нашої сутності, є інстинктивною потребою нашої душі. Захоплення як чинник естетичного сприйняття викликає роздуми, розміркування, які занурюють нас в особливий стан піднесення духу, стан схожий на екстаз.

Поняття про прекрасне і відчуття краси значною мірою впливає на інтелектуальний розвиток людини, формування її світогляду. Естетичні враження збагачують нас чуттєво і морально. Відчуття митця в його творі мистецтва є заглибленням і розростанням нашої власної душі [2;2]. Одною з принципових рис, притаманних мистецтву є симпатія, співпереживання чужим відчуттям. Ця симпатія є найпотужнішим важелем моральності. Платон стверджував, що відчуття прекрасного робить нас кращими і красивішими зсередини. Джон Рускін, що вважав прекрасне джерелом натхнення до вчинків, найповнішим щастям і найміцнішим правом людини, визначав, що пізнання прекрасного відкриває справжню дорогу, яка є «першою сходинкою до пізнання добра». Звідси і випливає високе значення прекрасного як «господаря» нашого життя.

Яніна Мортковічова надає прекрасну метафору, говорячи про те, який вплив має мистецтво на життя людини, вона наводить як приклад життя мешканців селищ, що знаходяться на темному боці життя, куди не просякають сонячні промені. Отже людей, життя яких не освітлено жодним промінцем мистецтва, можна порівняти з мешканцями тих темних селищ. Вона підкреслює значення мистецтва для щоденного оточення людини і називає естетичне відчуття чарами, що наповнюють магією усе життя. Їм ми зобов’язані тремтінням, що проймає нас, коли ми знаходимося під впливом естетичного. То є найпрекрасніші години нашого існування, години заради яких варто жити, писав дослідник і критик-мистецтвознавець Джон Рускін.

В цілому естетичне виховання як дітей так і дорослих людей повинно ґрунтуватися на вмінні роздивитися прекрасне в природі та мистецтві, активізувати здібності до естетичних переживань [2;17].

Згідно з Я. Мортковічовою, мистецтву не можна навчити таким чином, як ми даємо знання чи знайомимо з основами ремесла, тому що естетичне виховання неможна вважати за вид розумового навчання. Художня творчість на практиці виявляється тяжкою працею, «мозольним трудом», а естетичне відчуття є в першу чергу задоволенням і насолодою, яка пронизує все життя, освітлює його [2;17]. Разом із накопиченням естетичного досвіду, поступово формується все більш глибока і витончена схильність до переживання відчуттів і вражень, що виникають підчас спостереження за прекрасним в природі і мистецтві. Підсумовуючи, можна стверджувати нерозривність процесів естетичного виховання і накопичення естетичного досвіду особистості. Естетичне виховання при цьому покликано служити накопиченню естетичного досвіду протягом життя за допомогою мистецтва, яке згідно з Джоном Д’юї є «концентрацією і вдосконаленням середнього людського досвіду» [3;86].

Список використаних джерел:

1. Киященко Н.И. Современные концепции эстетического воспитания / Н.И Киященко. – Москва: ИФ РАН, 1998. – 313 с.

2. Mortkowiczowa J. O wychowaniu estetycznym / Janina Mortkowiczowa. – Warszawa: G. Centnerszwer i Ska, 1903. – 74 s.

3. Wojnar I. Estetyka i wychowanie / Irena Wojnar. – Warszawa: PWN, 1964. – 378 s.

4. Wychowanie estetyczne mlodego pokolenia. Polska koncepcja / Pod. red. Wojnar I., W. Pielasinskiej. – Warszawa: Wydawnyctwo Szkolne i Pedagogiczne, 1990. – 216 s.