Щербак В.М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

До питання сутності інтелектуального потенціалу населення

Необхідність реалізації прийнятої Верховною Радою України на тривалу перспективу інноваційної доктрини розвитку українського суспільства вимагає перш за все підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу країни, всіх її людських і природних ресурсів, становлення моделі сталого економічного поступу. Разом із цим концентрація інтелектуальних ресурсів на провідних напрямах науково-технологічного оновлення виробництва і сфери послуг сприяти досягненню економічного зростання в майбутньому.

В сучасних економічно розвинених країнах відбувається перехід від ресурсно-затратного типу суспільного виробництва до інноваційного. Зростання інноваційного типу спирається на використання двох видів потенціалів – наукового, новітніх технологій і техніки, з одного боку, та інтелектуального, пов’язаного із здатністю впроваджувати інновації на всіх стадіях виробничої та комерційної діяльності з іншого. При цьому визначальна роль належить інтелектуальному потенціалу.

В умовах інноваційного розвитку господарської системи країни сукупність здібностей людини (населення) до розумової діяльності із засвоєння, усвідомлення інформації, її систематизації, перетворення на знання стає основним джерелом економічного піднесення.

В науковій літературі сутність інтелектуального потенціалу визначається по-різному. Одні науковці інтелектуальним потенціалом називають те, що виміряється тестами на інтелект. Існує точка зору, що інтелектуальний потенціал – це здатність людини ефективно адаптуватися до навколишнього середовища. Інтелектуальним потенціалом називають також форму організації індивідуального ментального досвіду, в якій відображені відносини між людьми. В цьому ментальному досвіді репрезентуються зв’язки явищ і об’єктів знайдені особистістю в повсякденному власному пізнанні дійсності, критерієм яких є успіхи і помилки індивідуального розвитку в суспільстві. Однак переважає думка, що інтелектуальний потенціал – це інтегроване вираження сукупної здатності людини (населення) до розумової діяльності, яке охоплює передусім елементи, що характеризують рівень розвитку інтелекту, та елементи, які характеризують результати інтелектуальної діяльності.

Перша група здібностей визначають рівень освіти і кваліфікації, які певною мірою характеризує суму знань, засвоєну й розвинену власними зусиллями індивіда. Розраховуються різні коефіцієнти інтелектуального розвитку. Показники рівня освіти та інтелектуального розвитку є важливими, але відносними характеристиками інтелектуального потенціалу. За однакового рівня освіти та кваліфікації сума засвоєних у процесі навчання знань і набутих навичок інтелектуальної діяльності для конкретної людини має специфічне, неповторне значення не лише через природну здатність до запам’ятовування, а й тому, що ці знання перетворюються людиною через її внутрішній світ, уподобання та міркування. Друга група здібностей, що є складовою частиною інтелектуально потенціалу характеризується матеріалізованими здобутками інтелектуальної діяльності, значення яких зумовлене тим, що знання – основа появи нового знання. Уречевлені, представлені в будь-яких конкретних формах результати інтелектуальної діяльності не лише характеризують рівень розвитку інтелекту, а й є фундаментом наступного розвитку інтелекту людини, її інтелектуальної діяльності. Така діяльність виявляється у вигляді певної суми систематизованих знань, різних видів створених інновацій.

Активізація сукупної здатності населення до розумової діяльності здатна значно підвищити темпи економічного зростання в державі.