Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

К.ю.н. Городецька І.А.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

До питання визначення теоретичного поняття контролю

Етимологічний словник української мови визначає “контроль, контролер, контролювати” як запозичене в ХVІІІ столітті з французької мови “соntrolе”, що є результатом зрощення “contre” – “проти” та “role” – “список”, тобто “зворотний, протилежний, подвійний рахунок” [1, c. 338].

За тлумачними словниками української мови визначення терміна контроль майже завжди тотожне. Порівняння їх змісту вказує на те, що контроль – це: а) перевірка, облік діяльності, нагляд; б) установа або організація, що здійснює нагляд або перевірку; в) особи, що здійснюють перевірку, контролери [2, с. 451; 3, с. 884].

У загальномовних тлумачних словниках зміст терміна “контроль” розкривається за допомогою терміна “нагляд”. Така ж ситуація і з терміном “нагляд” - для розкриття його змісту вживається термін “контроль”. Синонімічне використання цих термінів зустрічається і в юридичній літературі і в нормативно-правових актах. Однак велика кількість учених вказують на відмінність контролю від нагляду, що пояснюється різноманітністю критеріїв, які є основою розмежування цих понять [4, с. 40; 5, с. 48-49; 6, с. 346].

Аналіз досліджень багатьох науковців щодо визначення теоретичного поняття контролю вказує на існування різних точок зору на таке явище як контроль. Так, В.Б. Авер’янов, виходячи з етимологічного походження слова “контроль”, розглядає термін “контроль” як перевірку, а також спостереження з метою перевірки для протидії чомусь небажаному, для виявлення, попередження та припинення протиправної поведінки [6, с. 342]. Для розуміння сутності контролю в якості самостійного правового явища О.М. Бандурка з’ясовує основні його принципи [7, с. 189-191] і визначає контроль як процес забезпечення досягнення об’єктом управління поставлених перед ним цілей [8, с. 21]. Гаращук В.М. характеризує контроль як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання Конституції, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни і правопорядку та полягає у втручанні контролюючих органів у оперативну діяльність підконтрольних органів, наданні їм обов’язкових для виконання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів [9, с. 246], або ж, як перевірку, а також спостереження з метою перевірки для протидії чомусь небажаному, виявлення, попередження та припинення протиправної поведінки з боку кого-небудь [10, с. 8]. На думку М.С. Студенікіної, контроль – це функція, що властива всім державним органам, а його призначення полягає в нагляді за відповідністю діяльності підконтрольного об’єкта тим приписам, які він (об’єкт) отримує від керуючої ланки (органа, посадової особи) [11, с. 5].

Усі автори підкреслюють різноманітні властивості контролю в залежності від сфери та предмета свого дослідження. Слід зазначити, що в юридичній літературі контроль переважно розглядають як функцію державних органів, хоча, деякі вчені відносять його до методів управління, вбачаючи в контролі лише певний спосіб діяльності і можливість впливу за його допомогою на поведінку відповідного об’єкта [12, с. 17] або розглядають його як один із принципів діяльності органів держави [6, с. 343; 13, с. 11]. У переважній більшості робіт контроль розглядається як один із основних засобів забезпечення дотримання законності й дисципліни в державному управлінні [9, с. 240; 14, с. 525].

Література:

1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / [редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.]. – К. : Наук. думка, 1985.

Т. 2 : Д – Копці / [уклад.: Н. С. Родзевич та ін.]. – 1985. – 572 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.

3. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – 2-е вид., випр. – К. : Аконіт, 2007. – (Серія “Нові словники”).

Т. 1 : А–К. – 926 с.

4. Бахрах Д. Н. Административное право России : [учеб. для вузов] / Бахрах Д. Н. – М. : Норма, 2002. – 443 с.

5. Гаращук В. М. Контроль та нагляд в державному управлінні / Гаращук В. М. – Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.

6. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.

7. Бандурка А. М. Административный процесс : учеб. [для вузов] / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – Харьков : Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.

8. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : [підручник] / Бандурка О. М. – Харків : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.

9. Адміністративне право України : підруч. / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

10. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні : [навч. посіб.] / Гаращук В. М. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.

11. Студеникина М. С. Государственные инспекции в СССР / Студеникина М. С. – М. : Юрид. лит., 1987. – 108, [2] с.

12. Заєць А. Конституційно-правові засоби обмеження держави контролю над владою / А. Заєць // Вісник Академії Правових наук. – 1998. – № 36. – С. 15–28.

13. Журавський В. Парламентський контроль в Україні : проблеми нормативно-правового регулювання / В. Журавський // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 1 (14). – С. 11–20.

14. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підруч. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.