Соціально-психологічні чинники Інтернет залежності

Соціально-психологічні чинники Інтернет залежності

Воропай Анна,

Студентка-магістр

Навчально-наукового інституту

права та масових комунікацій

Харківського національного

університету внутрішніх справ

Науковий керівник:

к. психол. наук Шиліна А.А.

Актуальність проблеми. Основною тенденцією суспільного розвитку в ХХ столітті стало те, що людина потребує спілкування, в ході якого вона б: могла поділитися важливими для неї думками, ідеями, почуттями, переживаннями, отримуючи при цьому повне розуміння зі сторони іншої людини, підтримку, досягти безумовної довіри, не зустрівши при цьому критики, осудження. Інтернет дає таку можливість. Завдяки анонімності, доступності та відчуттю безпеки людина може формувати дружні відносини навіть із малознайомими людьми, не тривожитися за майбутні негативні наслідки, так як завжди є можливість просто відключитися від Інтернету чи піти на інший ресурс. У віртуальній реальності не мають значення такі засоби визначення соціального статусу як зовнішній вигляд, вік, стать. Інтернет дозволяє формувати нову ідентичність, створюючи новий образ та здійснити, таким чином, нереалізовані потреби. До того ж, у віртуальному просторі можна зустріти людину, з якою в реальному світі ніколи і ні за яких умов не зустрів би. Завдяки легкості засвоєння та використання Інтернет завойовує все більшу аудиторію. Інтернет є специфічним й мало нагадує реальне спілкування і саме тому потребує детального вивчення.

Проблема залежності людини від Інтернету починає цікавити зарубіжних психологів з 1994 року. Над її розробкою першими стали працювати лікарі-психотерапевти, а потім компанії, що використовували у своїй роботі Інтернет ресурси, завдяки чому у її співробітників з’явився патологічний потяг до перебування в режимі on-line. На думку психіатрів, Cyber Disorder (CD) у найближчий час увійде до DSH-V на рівних із іншими нехімічними залежностями – гембінгом, любовними та сексуальними адикціями, адикціями уникання, відносин, до витрати грошей та через мірною працьовитістю. При цьому залежність до Інтернету визначається як «нав’язливе бажання вийти в Інтернет, знаходячись off-line, та відсутність бажання вийти із Інтернету, знаходячись on-line».

Дослідники почали приводити різноманітні критерії залежності від Інтернету. Наприклад, Кімберлі Янг наводить такі симптоми залежності від Інтернету: нав’язливе бажання перевірити e-mail; постійне очікування наступного виходу в Інтернет; скарги оточуючих на те, що людина витрачає забагато грошей на Інтернет-послуги [5].

Схожі критерії виділив і І.Голденберг. На його думку, можливо констатувати залежність до Інтернету, якщо в людини є наявні три і більше пунктів із списку:

1. Толерантність.

1.1. Кількість часу, який потрібно провести в Інтернеті, щоб повністю задовольнити себе, зростає.

1.2. Якщо людина не збільшує кількість часу, який вона проводить в Інтернеті, то ефект знижується.

2. Синдром відмови.

2.1. Характерним для «синдрому відмови» є:

1) припинення або скорочення часу, який проводиться в Інтернеті;

2) два чи більше із наступних симптомів(розвиваються протягом декількох днів або місяців):

- психомоторне збудження;

- тривога;

- нав’язливі роздуми про те, що відбувається в Інтернеті;

- фантазії чи мрії про Інтернет;

- мимовільні чи довільні рухи пальцями, що нагадує роботу за клавіатурою.

Ці симптоми викликають зниження чи порушення соціальної, професійної чи іншої діяльності.

2.2. Використання Інтернету дозволяє уникнути «синдрому відмови».

3. Інтернет часто використовується на протязі значної кількості часу, ніж спочатку було задумано.

4. Існує постійне бажання із невдалими спробами припинити чи почати контролювати використання Інтернету.

5. Значна кількість часу витрачається на діяльність, яка пов’язана із користуванням Інтернету (купівлю нових книг про Інтернет, пошук нових браузерів, провайдерів, організацію знайдених в Інтернеті файлів).

6. Вагома соціальна, професійна діяльність, відпочинок припиняється чи редуціюється у зв’язку із постійним користуванням (недосипання, проблеми в сім’ї, нехтування професійними обов’язками, що супроводжується почуттям покинутості іншими людьми) [3].

Також було встановлено, що особи залежні від Інтернету часто почувають радість, коли заходять до нього і почувають нервозність, перебуваючи off-line. Ці особи брешуть про час перебування в ньому і відчувають, що Інтернет породжує проблеми на роботі, у фінансових справах, а також соціальні проблеми (К.Янг, 1997).

Розповсюдженість осіб залежних від Інтернету складає приблизно 2% (за даними К.Янг - 1-5%), більш страждають від цього гуманітарії і люди, що не мають вищої освіти, ніж спеціалісти по комп’ютерним мережам. Серед тих, хто страждає від залежності до Інтернету переважають чоловіки (67%). Також підтвердились данні про те, що досить часто особи, що страждають на цю залежність, зловживають алкоголем та є патологічними гравцями. Стаж перебування в Інтернеті у залежних в середньому більше двох років, однак, спостерігається значна кількість опитуваних, що набрали за тестом К.Янг «межову» кількість балів мали стаж менше одного року.

В дослідженні К.Янг було встановлено, що особи залежні від Інтернету, користуються ним для збирання інформації та підтримки знайомств, які були встановлені раніше. Залежні особи зустрічаються, соціалізуються та обмінюються ідеями з новими людьми у високо інтерактивному середовищі. Тобто велика кількість людей залежних від Інтернету користується ним для того, щоб спілкуватися.

Найбільш привабливими особливостями Інтернету для 86% опитуваних є анонімність, 63% - доступність, 58% - безпечність, 37% - простота у використанні [5].

На думку Бурової В.А., привабливість Інтернету в якості засобу «відходу» від реальності робить:

1. Можливість анонімних соціальних інтеракцій (особливе значення має почуття безпеки при виконанні інтеракцій, яке включає використання електронної пошти, ISQ та ін.).

2. Можливість для реалізації уявлень, фантазій, що супроводжуються зворотнім зв’язком (можливість створювати нові образи «Я»; вербалізація своїх уявлень і фантазій, які не мають місця у реальному житті, наприклад, кіберсекс, рольові ігри і т.д.).

3. Надзвичайна можливість пошуку нового співрозмовника, який задовольняється будь-якими критеріями (тут немає необхідності утримувати увагу одного співрозмовника, тому що в будь-який момент можна знайти іншого).

4. Необмежений доступ до інформації («інформаційний вампіризм») займає останнє місце в списку, тому що загроза стати залежним від Інтернету загрожує тим, хто шукає спілкування, а не інформацію [2].

За даними К.Янг, особи із залежністю до Інтернету використовують його для:

- отримання соціальної підтримки (за рахунок приналежності до певної соціальної групи: участь у чаті або телеконференції);

- сексуального задоволення;

- можливість створення нової персони, що викликає певну реакцію оточуючих й можливість отримати визнання. Соціальна підтримка, в цьому випадку, здійснюється через включення до деякої соціальної групи (чат, MUD чи телеконференції) в Інтернеті. Включаючись до такої групи, людина отримує можливість підтримки позитивного образу «Я» співрозмовника.

На думку К.Янг, учасники віртуального спілкування мають здатність приймати великий емоційний ризик, шляхом безболісного висловлювання суджень, які суперечать думці інших Часто в реальному житті ці люди не можуть висловити нестандартні, «соціально небезпечні» думки навіть своїм близьким знайомим. У кіберпросторі вони можуть виражати ці уявлення без остраху відторгнення, конфронтації чи осудження, тому що інші люди є менш досяжними [5].

Таким чином, можна зробити висновок, що залежність від Інтернету є одним із видів соціальної залежності, який є характерним для осіб з певними особистісними особливостями та, за їх відсутності, формує ці особливості. Більш глибоке розуміння феномену залежності особистості від Інтернету можливе при співставленні різноманітних видів залежностей (наркотичної, алкогольної, патологічного потягу до азартних ігор, булімія і т.д.) та виділення деяких загальних закономірностей її формування. На думку дослідників, на сьогоднішній день не потрібно очікувати масової розповсюдженості залежності від Інтернету у нашому суспільстві.

Аналіз різноманітних форм спілкування в Інтернеті дозволяє зробити висновок про те, що Інтернет завдяки його особливостям є зручним засобом для вивчення психології опосередкованого спілкування. В якості таких особливостей різні автори виділяють анонімність, доступність, невизначеність, безпечність, простоту використання комп’ютерних мереж. Завдяки цьому, при сприйнятті людини людиною, знімаються деякі комунікативні бар’єри, які викликані зовнішнім виглядом партнера: його стать, раса, вік і приналежність до певного соціального прошарку. Це породжує деякі феномени:

1) в Інтернеті стає можливим користування віртуальних особистостей та програвання неможливого у реальності життєвого досвіду;

2) формування елементів специфічної «культури мережі»;

3) завдяки різниці реального спілкування від віртуального виникає загроза залежності від Інтернету.

Література

1. Бабаева Ю. Д. Интернет: воздействие на личность / Ю. Д. Бабаева, А. Е. Войскунский, О. В. Смыслова // Гуманитарные исследования в Интернете / [Под ред. А. Е. Войскунского]. – М., «Можайск-Терра», 2000, С.11-40.

2. Бурова В. А. Социально-психологические аспекты интернет-зависимости. / В. А. Бурова [Электронный ресурс]. – Режим доступа http://user.lvs.ru/vita/doclad.htm.

3. Жичкина А. Социально-психологические аспекты общения в Интернете/ А. Жичкина [Электронный ресурс]. – Режим доступа http://flogiston.ru/articles/netpsy/refinf.

4. Шевченко И.- Некоторые психологические особенности общения посредством Internet/ И. Шевченко [Электронный ресурс]. - http://www.flogiston.ru.

5. Янг К.С. Диагноз – Интернет-зависимость/ К.С. Янг // Мир Интернет [Под ред. Г.Д. Гусина]. – М., 2000, №2, с. 24-29.