Психологія та соціологія/8. Педагогічна психологія

Магістр психології, викладач кафедри практичної психології, аспірантка кафедри теоретичної та консультативної психології

Шевченко С. В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Інститут соціології, психології та управління Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Україна

Створення психо-соціальної моделі процесу адаптації як методологічна основа дослідження особливостей розумової працездатності студентів-першокурсників

Специфіка адаптації студентів – першокурсників визначається у першу чергу психологічними особливостями юнацького віку, рівнем сформованості особистісних якостей студента, його індивідуально – психологічних особливостей, а також характером взаємовідносин у групі. Адже успіху досягне лише той студент, який має бажання навчатися, у якого сформованого вміння долати перешкоди, здатність критично ставитися до себе й оточуючих, тобто якщо у нього вироблена активна життєва позиція. Від цього буде залежати якість навчання студента-першокурсника, рівень його розумової працездатності та успішність процесу адаптації в цілому [5]. Цим визначається актуальність означеного питання.

Виняткове значення для вирішення цієї проблеми має окреслення психо-соціальної моделі процесу адаптації, що чітко визначає основні компоненти успішної та неуспішної адаптації, та спираючись на яку, стає можливим дослідити особливості розумової працездатності студентів.

Аналіз наукової літератури [1-6] свідчить про те, що на сьогодні ще невироблена єдина модель процесу адаптації, адже кожен дослідник висуває свої критерії цього явища. У цілому, як вважають дослідники, адаптація людини містить у собі складні, багатогранні її взаємини з зовнішнім середовищем. Це переконливо представлено Г.І. Васильєвим у вигляді моделі, з якої видно, що процес адаптації людини відображений в усіх варіантах прояву, пов’язаних з її життям, і виражає освоєння нею навчального середовища і трудової діяльності, що вимагає тривалого часу. Метою адаптації в даному випадку є стан відносної відповідності між особистістю і середовищем. Ця модель дає можливість підрозділити весь процес адаптації на кілька видів: біологічну, психологічну, професійну і соціальну [2, с.4-5].

Отже, проблематикою роботи виступає недостатня розробленість та подекуди суперечність питань з означеної проблеми.

Основна мета роботи – складання психо-соціальної моделі адаптації студентів у ВНЗ з урахуванням усіх факторів, що обумовлюють успішність чи неуспішність цього процесу. Завданнями дослідження є виділення основних компонентів успішної та неуспішної адаптації, а також аналіз їх взаємозв’язку.

В рамках нашої роботи важливим було створити таку модель процесу адаптації, що чітко визначала б основні компоненти успішності та неуспішності цього процесу, та дозволяла б вивчити особливості розумової працездатності студентів в цей період. Адже, на нашу думку, ці два показника безперервно пов’язані між собою. Як показує практика, ефективність навчання, працездатність і здоров’я студентів взаємообумовлені. Саме у першокурсників найчастіше спостерігається зниження працездатності, погіршення показників роботи, деформації особистості (переживання самітності, депресії), так звані захворювання стресу (серцево-судинні захворювання, гіпертонія, захворювання шлунка) і ін. Нездатність або невміння студентів подолати адаптаційний період є основою для серйозних змін психологічних показників їхньої працездатності, й, нарешті, може скластися ситуація, за якою студент не захоче або не зможе продовжити навчання у вищій школі. Керуючись цими положеннями нами була створена наступна психо-соціальна модель адаптації (рис.1.).

Компоненти успішної адаптації Компоненти неуспішної адаптації

Рис. 1. Психо-соціальна модель процесу адаптації (складена автором)

Отже, створена модель вміщує в себе три основні взаємопов’язані блоки (які виступають критеріями адаптивності студентів) – психо-емоційний комфорт студентів (при його відсутності стан дезадаптації), показники розумової працездатності (достатні чи знижені) та рівень стресу. Спираючись на це стає можливим дослідити зв’язок між успішністю адаптації студентів та рівнем їх розумової працездатності, а також впливом стрсогенних факторів адаптації на ці показники. Експериментальне отримання цих даних виступає перспективами подальших досліджень у цій області.

Література:

1. Делікатний К.Г. Становлення студента: Питання адаптації випускника школи у вузі / К.Г. Делікатний. – К, 1984 р.

2. Демиченко В.А. Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності - Дисс. ... канд. психол. наук. - Харків., 2006.

3. Казміренко В.М. Програма дослідження психо-соціальних факторів адаптації студента до навчання у ВНЗ і майбутній професії / В. М. Казміренко// Практична психологія й соціальна робота .- 2004 р - № 6. - С. 76-78.

4. Левківська Г. П. Адаптація першокурсників в умовах вищого навчального закладу освіти: Навчальний посібник / Г.П. Левківська, В.Є. Сорочинська, В.С. Штифурок . – К., 2001. – 128 с.

5. Научитель Е. Д. Адаптація студентів у вузі / Е.Д. Научитель // Практична психологія й соціальна робота. – 2001. - № 7. - C. 21-23.

6. Реан А.А. Психология адаптации личности / А.А. Реан, А.Р. Кудашев, А.А. Баранов. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2008. – 479с.