Экономические науки/10. Экономика предприятия

 

К.е.н., Хачатрян В.В.,

Вінницький торговельно-економічний іститут КНТЕУ

Дзюбенко С.Ю.

Вінницький торговельно-економічний іститут КНТЕУ

Комплексна оцінка стану активів підприємства

 

Актуальність даної теми полягає в тому, що підприємства різних форм власності, різних сфер діяльності мають у своєму розпорядженні певну суму фінансово-господарських засобів, які забезпечують здійснення господарського обороту. Правильність вкладення фінансових засобів в активи є однією з найважливіших ознак стійкості фінансового стану підприємства. Тому потрібно вміти правильно оцінити стан активів та ситуацію на підприємстві в загальному.

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:

- залежно від об'єкту фінансового управління;

- залежно від речової форми об'єкту інвестування;

- залежно від строку отримання грошового потоку;

- за формою отримання;

- за регулярністю отримання доходу;

- залежно від ступеня ризику;

- залежно від оборотності;

- залежно від ступеня ліквідності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Горизонтальний аналіз майна полягає у побудові аналітичної таблиці, в

 якій  абсолютні  показники  доповнюються  відносними  темпами  зростання  чи зниження. На практиці об'єднують горизонтальний та вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці 1, які характеризують як структуру майна підприємства, так і динаміку його окремих показників [4].

Оcновними рисами, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до позитивного у розрізі активу балансу є:

- збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку.

- зростання темпів приросту усіх активів над темпи приросту необоротних активів;

Для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно врахувати вплив інфляції. Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Висока інфляція негативно впливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником фінансового стану підприємства. [1]

Баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ'єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість в зв'язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І, навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу з врахуванням інфляції.

Здійснивши горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу в цілому є доцільним  проведення  аналізу  складу та структури майна підприємтсва.  Так

виділяють декілька етапів цього аналізу.

1 етап - загальна оцінка стану майна підприємства та його складових частин за даними, які наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Загальна оцінка стану майна

Показник

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Зміна

1.Усього майна (валюта балансу)

1252,5

1281,7

+29,2

2.Основні засоби і необоротні активи

391

515

+124

У % до майна

31,22

4

,18

+8,97

1.2 Оборотні активи (оборотний капітал)

861,5

766,7

-94,8

У % до всього майна

68,78

59,82

-8,96

1.2.1.Запаси

672

498

-174

У % до всього майна

53,65

38,85

-14,8

1.2.2.Дебіторська заборгованість

69,5

78,7

9,2

У % до всього майна

5,55

6,14

+0

59

1.2.3.Кошти та їх еквіваленти у національній валюті

120

190

+70

У % до всього майна

9,58

14,82

+5,24

 

З даних таблиці можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпорядженні підприємства становила 1281,7 тис.грн. За рік майно підприємства збільшилось на 29,2 тис. грн. В загальній вартості майна , що перебуває у розпорядженні підприємства, 40,18% становлять основні засоби і необротні активи. За рік їх вартість збільшилась на 124 тис. грн.В загальній вартості майна їхня питома вага зменшилась на 8,97%.Оборотні активи значно зменшились на 94,8 тис.грн, а їх питома вага в загальній вартості майна також зменшилась на 8,96%. Коефіцієнт приросту майна (Кпм):

                                                   Кпм = А1 – А0/ А0                                           (1)

де, А1, А0 – середня вартість активів відповідно за звітний та базисний період.

Кпм = 1281,7 – 1252,5 / 1252,5 = 0,023

2 етап – аналіз виробничого потенціалу підприємства. До виробничого потенціалу (активів) належать: основні засоби, виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Для характеристики виробничого по-

тенціалу використовують такі показники:

1) наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

2) наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна та ефективність їх використання;

3) коефіцієнт зносу основних засобів;

4) середня норма амортизації;

5) наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями [2].

Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники. Показник питомої ваги вартості основних фондів (Кпвв03) у загальній вартості коштів підприємства розраховують так:

                                                         Кпвв03 = ОЗ/А,                                          (2)

Такий розрахунок здійснюється на початку року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.

Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним. Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих якостей. Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів. Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за формулою:

                                                     Кф.зн. = (Тф/Тн) * 100%                              (3)

де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби основних фондів, роки.

Моральне зношення – це обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів, або використанням більш про-дуктивних засобів праці. Мірилом морального зношення є коефіцієнт морального зносу (К мор. зн.):

                                                    Кмор.зн. = (Вп – Вв)/Вв                                (4)

де Вп – первісна вартість основних фондів;

Вв – відновна (переоцінена) вартість основних фондів.

Для оцінки інтенсивності накопичення зносу основних засобів викорис-товується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних відрахувань. Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника [5].

3 етап – аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів. Вивчається співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, показники мобільності всього майна підприємства і оборотних активів. Для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна, який розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.

Така класифікація здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійності дебіторської заборгованості за продукцію, за попередні звітні періоди. Даний коефіцієнт зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості на продукцію відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Велике значення має прискорення оборотності оборотних засобів. Під прискоренням оборотності розуміється скорочення тривалості одного обороту. Підприємство при тій же сумі оборотних засобів може виробити та реалізувати більше продукції, і, відповідно, отримати більше прибутку, підвищити рентабельність.  Все  це  сприяє  збільшенню  обсягів виробництва та реалізації продукції при тих же ресурсах, тобто мінімізації фінансових витрат. Ефект прискорення оборотності оборотних засобіввідбивається в показниках їх вивільнення. Розрізняють абсолютне (Ва) й відносне вивільнення оборотних засобів (Вв) [3].

Абсолютне вивільнення оборотних засобів відбувається в тому випадку, коли виконання чи перевиконання виробничої програми забезпечується при використанні меншої суми оборотних засобів, ніж передбачено планом. Відносне вивільнення оборотних засобів представляє собою різницю між потребою в оборотних засобах підприємства, обчисленої виходячи з планової чи фактично досягнутої оборотності у відповідному році, та тією сумою, з якою підприємство забезпечило виконання та перевиконання виробничої програми в наступному році. Ефективність використання основних фондів підприємства характеризується рядом показників, які поділяються на загальні та часткові. Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача.

 

Література

1. Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия. – К.: Ника-центр, Ольга,2003. 245 с.
2. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. – К.: Знання, 1999. 350 с.
3. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія.-К.: КНЕУ, 2001. 240 с.
4. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Тернопіль: Економічна думка, 2001. 435 с.
5. Шило В.П., Верхаглядова Н.І., Ільїна С.Б., Темченко А.Г., Бродул О.М. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства. Навч. посібн. – К.: Кондор, 2005. 230 с.