Демитор Н. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Оцінка ефективності використання ресурсів підприємства

Підприємство, як предмет наукових досліджень, розглядається з двох позицій. З одного боку, підприємство трактується як самостійний економічно незалежний, майново відокремлений учасник, суб’єкт підприємницьких відносин, а з іншого боку, підприємство – майновий комплекс, засіб вилучення підприємницького доходу, об’єкт економічних інтересів та громадянських прав [1]. Аналогічне визначення підприємства дається в законодавчих актах, де воно трактується як певний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, куди входить вся сукупність майна, призначеного для діяльності підприємства.

Для цілей управління підприємством, реалізації всіх його функцій, в тому числі організації бухгалтерського обліку та аналізу краще розглядати, на наш погляд, підприємство як майновий комплекс. Слід зазначити, що всі елементи, які складають майно підприємства, повинні бути тісно пов’язані між собою, підпорядковані єдиній меті використання, що обумовлює відповідну організацію збору та аналізу інформації, що характеризує ефективність його діяльності.

Вивчення нормативних документів та окремої економічної літератури дозволило виділити наступні елементи, що входять до складу підприємства: нерухомі речі (земельну ділянку, будівлі, споруди); рухомі речі (устаткування, інвентар, сировину, продукцію); майнові права та обов’язки (борги); об’єкти інтелектуальної власності (права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, послуги ( фірмове найменування, товарні знаки), інші права).

Елементи кожного окремого підприємства можуть перебувати в різному кількісному і якісному поєднанні, яке залежить від фактичного змісту і виробничо-господарського призначення майнового комплексу, предмету його діяльності і займаним в системі економічних відносин місці.

Однак визначення складу майнового комплексу, його кордонів не тільки має важливе значення для теоретичного осмислення сутності підприємства, але і носить істотний практичний характер, оскільки віднесення або не віднесення того чи іншого майна до підприємства безпосередньо впливає на особливості правового режиму та відображення в бухгалтерському обліку підприємства цього майна.

Розгляд підприємства як сукупності елементів дозволяє виділити основні його ресурси, тобто джерела доходів, засоби, що забезпечують стабільність роботи майнового комплексу, основними з яких є людські, капітальні, матеріальні, технологічні та інформаційні ресурси.

Для досягнення цілей ефективного управління ресурсами підприємства важливе місце займає вирішення наступних обліково-аналітичних завдань:

- Виявлення та аналіз рівня використання окремих видів витрат і ресурсів;

- Економічного обґрунтування та відбору найкращих виробничо-господарських рішень.

Вирішення цих завдань неможливе без оцінки економічної ефективності використання ресурсів підприємства, тому показник економічної ефективності використання ресурсів підприємства належить до числа найважливіших показників господарської діяльності, що характеризують результативність функціонування підприємства як цілісної економічної системи.

Ми згодні з думкою авторів, що існуючі в даний момент методики оцінки ефективності використання ресурсів підприємства не задовольняють завдання, що стоять перед вітчизняними підприємствами і не завжди дозволяють визначити причини їх незадовільної роботи, а також позначити заходи щодо підвищення ефективності їх діяльності.

Оскільки ефективність є багатофакторною концепцією, її аналіз непростий. Вибір показників для оцінки ефективності найчастіше носить довільний, суб’єктивний характер, що пояснюється важкістю вибору одного показника в порівнянні з іншими. Відбір і комбінація показників – проблеми взаємопов’язані: чим ширшим є набір показників, тим важче їх комбінувати.

Крім того, недоліком існуючих методик оцінки ефективності використання ресурсів підприємства є складність відбору факторів в ієрархічних системах показників з метою визначення в них результуючого показника. Окремі економічні моделі не охоплюють ряд істотних факторів, що беруть участь в утворенні результуючого показника. У цьому випадку функціональна залежність «результуючий показник – фактори» стає некоректною, так як відрізняється від економічної реальності. Наприклад, у моделі, запропонованої В. В. Ковальовим [2], в основу якої покладена система факторного аналізу Дюпон, абсолютно не присутні трудові ресурси як частина сукупного ресурсу підприємства. Це пов’язано з проблемами вартісної оцінки трудових ресурсів.

Для деяких моделей, на наш погляд, характерна некоректна класифікація факторів. На нашу думку, модель [3], в якій рентабельність капіталу визначається як добуток рентабельності операцій та оборотності сукупних пасивів, є «штучною», так як поняття оборотність складно пов’язати з капіталом, службовцям джерелом для придбання активів.

Всі існуючі недоліки свідчать про необхідність вдосконалювати методику оцінки ефективності використання ресурсів підприємства, що сприятиме зростанню впливу на його поточний стан, а також дозволить виявити найбільш важливі фактори підвищення ефективності та дасть можливість спрогнозувати їх вплив на ключові параметри господарської діяльності.

Література:

1. Шершеневич Г. В. Курс торгового права. Введення. Торгові діячі. - М.:Статут, 2003. – 408 с.

2.Ковальов В. В. Фінансовий аналіз: методи та процедури. – М.: Фінанси і статистика, 2005. – 559 с.

3.Шеремет А. Д. Фінанси підприємства / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін. – М.:ІНФРА-М, 1999. – 343 с.