Красноштан О. С., Тимощук Н.І., науковий керівник

к.е.н., доцент Мідляр А. К.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Роль синергетичного ефекту в управлінні стратегічним потенціалом торговельного підприємства

Розвиток ринкових відносин в економіці ХХІ ст. супроводжується великою зміною вимог до ефективного функціонування торговельного підприємства. Особливого значення в управлінні торговельним підприємством набула проблема оптимального формування економічного потенціалу, що впливає на остаточний результат діяльності торговельного підприємства – прибуток чи збиток. Отже, основним завданням оптимізації стратегічного потенціалу є розроблення такої системи управління, за якої ефективність використання сукупності цих потенціалів буде найвищою. Саме в таких умовах постає питання існування та досягнення синергетичного ефекту управління стратегічним потенціалом.

Роль синергетичного потенціалу у стратегічному розвитку підприємств досліджується у філософській, соціальній та економічній літературі. Даному питанню присвячені наукові праці Г.В. Атаманчука, І.Б. Дегтяревої, В.П. Галушка, М.В. Калінчика, С.М.Кваші, О.Л. Попової, М.Ф.Тимчука, Р.А. Фатхутдінова, О.М.Шпичака та інших вчених.

Незавершеність наукових розробок щодо нового підходу до формування потенціалу організації і менеджменту як систем на вимогах синергетичного ефекту підтверджують актуальність цієї статті.

Серед багатьох науковців, котрі досліджували проблему синергетичного ефекту окремих елементів економічної системи підприємства, немає однозначного твердження щодо єдиного визначення даного поняття.

Так, з поглядів історичної думки, термін "синергія" походить від грецького "synergos", що означає "разом діючий, погоджений, спільний". За Германом Хакеном, синергетика вивчає системи, які складаються з великої кількості частин, компонентів або підсистем, тобто деталей, що складним чином взаємодіють між собою. Ефект синергії, на погляд цього вченого, проявляється в об'єднанні різних сфер діяльності однієї організації чи у збільшенні ефективності взаємодії елементів у межах однієї системи.

Крім того, в економічній теорії дослідження цього явища, зазвичай, не зазначається про синергетичний ефект елементів стратегічного потенціалу підприємства і не враховується ступінь їх впливу на інтегральний рівень його використання, що зумовлено різними підходами дослідників до оцінювання ефективності створеної структури підприємства та його економічного потенціалу.

На думку класика стратегічного управління, І. Ансоффа, концепцію синергетизму було запропоновано ще в 60-х роках ХХ ст. та в початковому вигляді вона означала перехід від принципу економії на масштабах виробництва у переробній промисловості до ширшого принципу стратегічної економії на масштабах діяльності, джерелом якого є взаємопідтримка різних стратегічних зон господарювання.

У класичній теорії синергетики це явище описується математичною рівністю: "2 + 2 = 5", тобто сукупна віддача всіх капіталовкладень підприємства вища, ніж сума показників віддачі за окремими її елементами.

Однак, розвиток та впровадження явища синергетизму в економічну діяльність підприємства довів, що існує і обернений, негативний ефект, коли "2 + 2 < 4 ", особливо, коли йдеться про загальнокорпоративне управління.

Це можна пояснити тим, що при управлінні своїми активами підприємство не враховує вад окремих елементів системи, які в сукупному потенціалі підприємства знижують його сукупну ефективність. Іншими словами, зазначимо, що закон синергії для економічного потенціалу торговельного підприємства має таке вираження: залежно від умов та напрямів, поєднання окремих елементів системи економічного потенціалу буде або істотно більшим за просту їх суму або ж навпаки, істотно меншим.

Теперішні умови господарювання змінюють орієнтири підприємств із короткотермінової перспективи на довготермінову, поступово переорієнтовуючись із вирішення однієї стратегічної задачі управління на декілька. Якщо раніше головною умовою ефективного господарювання торговельного підприємства було досягнення високої рентабельності товарообігу, то на сьогодні торговельне підприємство ставить одночасно декілька важливих та визначених завдань, як наприклад, досягнення певного рівня прибутковості, утримання конкретної частки ринку та споживачів, оновлення асортименту, зниження величини товарних запасів та оптимізації витрат обігу.

З огляду на викладене вище, погодимось із думкою І. Ансоффа, що під час визначення та задоволення множинних цілей на довготермінову перспективу торговельне підприємство повинне дотримуватись таких шести принципів: визначення короткотермінових та довготермінових перспектив зростання, досягнення рентабельності в короткотерміновому та довготерміновому періоді, утримання стратегічної гнучкості, і як наслідок – досягнення позитивного ефекту синергії.

Кожен з наведених принципів сформований для вирішення тих завдань, які доповнюють такі аспекти господарської діяльності підприємства, як: оптимізація витрат та фінансових потоків, підтримання стабільності показників рентабельності та зростання ефективності діяльності. При цьому зазначимо, що між аналізом факторів впливу на прибуток та визначенням критичних факторів успіху діяльності торговельного підприємства існує значна відмінність. Вона полягає в тому, що аналіз впливу на прибуток здійснюється, ґрунтуючись на основі ретроспективного аналізу показників, а під час визначення критичних факторів для розмежування попередніх тенденцій розвитку та прогнозування майбутніх умов успіху, використовують дані трендових моделей та експертні оцінки досвідчених фахівців.

Таким чином, математично, виходячи із класичного трактування поняття синергетизму, та наведеної вище структури економічного потенціалу, зобразимо ефект синергетизму за допомогою такої формули:

(1)

- синергетичний ефект використання економічного потенціалу,

- інтегральний показник оцінки відповідно виробничого, фінансового, трудового, клієнтського потенціалів торговельного підприємства.

Крім цього, зазначимо, що ефекти синергії симетричні. Тобто синергізм не тільки найкращий спосіб пришвидшення темпів зростання товарообігу та економічного потенціалу підприємства без особливих додаткових інвестицій, але й має істотний зворотний вплив на витрати обігу.

Методику оцінки синергізму запропонував І. Ансофф. Синергійні ефекти доцільно описати трьома змінними: збільшенням прибутку в грошовому виразі, зменшенням оперативних витрат, а також зменшення потреби в інвестиціях. У зв’язку з тим, що наведені змінні розглядаються в певних інтервалах часу, то четвертим синергійним ефектом вважають прискорення змін цих змінних.

Оцінити отриманий ефект від застосування стратегії синергізму можливо, по – перше, розраховуючи і аналізуючи реальний грошовий потік підприємства, де показник “надходження – використання” має бути зі знаком “+”, по – друге, оцінюючи ресурсну базу, при цьому показник використання ресурсів має бути позитивним, що є свідченням ефективної політики синергізму, збільшення ринкової частки підприємства.

Отже, розвиток економічного потенціалу торговельного підприємства в плані утворення позитивного синергетичного ефекту можна розглядати як функцію, залежну від множини змінних, які закладені в поняття його елементів та їхнього взаємозв'язку. Він приводить до досягнення більших результатів, ніж в тих випадках, коли ці змінні функціонують окремо. Однак, як було зазначено вище, у разі, коли інтегральні показники хоча б одного із вказаних потенціалів функціонують із знаком "-", синергетичний ефект від використання економічного потенціалу може бути негативним. Фактори, що впливають на кожен із вказаних вище потенціалів, можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Саме тому, на нашу думку, перш ніж прагнути досягнення ефекту синергії, під час управління економічним потенціалом потрібно проаналізувати кожен його елемент та фактори, що на нього впливають. Позитивний результат об'єднання елементів може бути лише тоді, коли кожен із складових економічного потенціалу буде підсилювати інший.

Література:

1. Васильєв О. Синергетичні підходи в економічній теорії / О. Васильєв // Економіка України. – 2007. – № 5. – С. 75-78.

2. Капітанець Ю.О. Використання принципів синергетики в розвитку стратегічного управління підприємствами / Ю.О. Капітанець // Сталий розвиток економіки. – 2010. - №8. – С. 146-151.

3. Судомир С.М. С инергетичний потенціал стратегічного розвитку підприємств / С.М. Судомир // Інноваційна економіка. – 2012. - № 9 (35). – С. 90-92.