Структурно-функціональне моделювання процесу формування основних напрямків підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства

Ворошилова К.М.

Постановка проблеми. Серед тієї низки проблем, які змушені розв’язувати сучасні українські підприємства, чільне місце посідає проблема ефективного управління оборотним активами. Розвиток ринкових відносин в Україні і досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління процесом формування і використання їх оборотного капіталу. Аналіз практики управління оборотним капіталом свідчить про те, що питання відносно формування та використання оборотних активів вирішуються як локальні і не взаємопов’язані завдання. При цьому працівники, які приймають рішення щодо цих питань, не завжди координують процеси своєї професійної діяльності, що перешкоджає створенню цілеспрямованої системи управління оборотним капіталом та ефективному його використанню. З огляду на зазначене, доцільно розглянути можливість узгодження складових процесу управління оборотним капіталом підприємства на базі застосування основних принципів реінжинірингу бізнес-процесів, що і обумовило актуальність обраної теми.

У зарубіжному і вітчизняному менеджменті вже розвинуто цілий ряд нових концепцій, орієнтованих на процеси і дозволяючи ефективно управляти змінами. Так з'явилися бізнес-інжиніринг, бізнес-моделювання і реінжиніринг бізнес-процесів. Всі вони так чи інакше припускають побудову формальних методик управління, з їх допомогою можна не тільки ефективно відстежувати характеристики бізнесу, але і контролювати їх взаємозв'язки [1].

Бізнес-процес – сукупність операцій, що описують певний процес виробництва товарів або надання послуг, або управлінську процедуру.

Реінжиніринг – це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотних поліпшень в таких ключових для сучасного господарювання показниках результативності, як витрати, прибутковість, якість, рівень обслуговування і оперативність [1 ].

BPR (Business Process Reengeneering) є напрямом, що виник на стику двох різних сфер діяльності - управління (менеджменту) і інформатизації. Саме тому реінжиніринг вимагає нових специфічних засобів уявлення і обробки проблемної інформації, зрозумілих як менеджерам, так і розробникам інформаційних систем управління. Подібні засоби вимагають інтеграції ключових досягнень інформаційних технологій і створення відповідних інструментальних засобів підтримки реінжиніринга[3].

Враховуючи те, що реінжиніринг полягає, перш за все, в дослідженні і перегляді бізнес-процесів організації, основними заходами є виділення основних бізнес-процесів, опис їх на загальнодоступній мові і аналіз з метою подальшого перетворення для досягнення необхідних показників результативності [2 ].

Застосування реінжиніринга дозволяє досягти декількох цілей, а саме знизити собівартість продукту за рахунок зростання ефективності управління, управляти якістю продукції, сертифікувати підприємство відповідно до міжнародних стандартів управління якістю, зменшити час реакції підприємства для забезпечення швидкої обробки замовлень і швидкої розробки нової продукції, ефективно управляти організаційною структурою, формалізувати фінансово-господарську діяльність підприємства, уніфікувати операції ділового циклу, ефективно використовувати як складні, так і прості системи автоматизації управління підприємством, ефективніше виявляти і задовольняти вимоги клієнтів організації.

Частіше за все у зв'язку з реінжінірінгом бізнес-процесів використовують методи стандарту IDEF0, що базується на технології структурного аналізу та проектування SADT. Особливостями цього стандарту є можливість наочно відобразити послідовність виконання будь-якого процесу, у тому числі, й процесу формування напрямків підвищення ефективності управління оборотним капіталом.

Методологія SADT є сукупністю методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкту, яка відображає його функціональну структуру, тобто вироблювані їм дії та зв'язки між ними. Основні елементи цієї методології ґрунтуються на таких положеннях: графічне представлення блочного моделювання. Графіка блоків і дуг SADT–діаграми відображує функцію (процес) у вигляді блоку, а інтерфейси входу/виходу подаються дугами, що входять до блоку і відповідно виходять із нього. Ці дуги моделюють взаємодію блоків та виражають «обмеження», які у свою чергу визначають, коли і яким чином функції виконуються й керуються; строгість і точність. Виконання правил SADT вимагає достатньої строгості і точності, не накладаючи у той же час надмірних обмежень на дії аналітика [1 ].

Основним елементом при моделюванні є діаграма, яка містить блоки і дуги. Функціональні блоки на діаграмі зображуються прямокутником, при цьому кожен блок є функцією або активною частиною системи, тому назви блоків виражаються через дієслова. Крім того, кожен функціональний блок в рамках системи, яка розглядається, повинен мати свій номер.

Кожна сторона функціонального блоку має своє призначення: ліва сторона використовується для входів, права – для виходів, верхня – для управління, нижня – для механізмів. Кожне з цих відносин зображується дугою, яка поєднана з конкретною стороною блоку.

Дуги входу зображують об’єкти, що використовуються та преображаються функціями. Дуги виходу зображують об’єкти, в які преображаються входи. Дуги управління представляють інформацію, в рамках якої реалізується функція. Дуги механізмів відображують за допомогою кого чи чого реалізується функція.

Особливостями стандарту IDEF0 є те, що він дозволяє подати алгоритм формування у вигляді діаграми, наглядно представити процес формування напрямків підвищення ефективності управління оборотним капіталом.

Реалізація цього стандарту здійснюється у такий спосіб.

І етап – побудова основного блоку, сутність якого полягає у складанні контекстної діаграми моделі. Контекстну діаграму моделі формування напрямів підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства у стандарті IDEF0 подано на рис. 1.

На контекстній діаграмі по центру знаходиться блок головної задачі «Сформувати основні напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом». З усіх боків до головного блоку надходять інтерфейсні дуги, які визначають:

вхідну інформацію, необхідну для формування напрямків підвищення ефективності управління оборотним капіталом – «дані фінансової звітності (форма №1, форма №2)», «аналітичні дані»;

форму вихідного документу – «програма управління оборотним капіталом»;

управління – «розпорядження керівника підприємства»;

механізм – особа, яка розробляє основні напрямки підвищення ефективності використання оборотного капіталу – «фінансовий менеджер».

Рис. 1. Контекстна діаграма моделі у стандарті IDEF0

ІІ етап – декомпозиція головної діаграми, яка передбачає виявлення основних етапів модельованого процесу. Декомпозицію контекстної діаграми щодо досліджуваної предметної області подано на рис. 1.

Декомпозиція головної діаграми містить такі блоки:

визначити структуру джерел фінансування оборотного капіталу;

оптимізувати джерела фінансування оборотного капіталу;

оцінити ефективність управління оборотним капіталом;

структурувати основні напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом.

Треба відмітити, що інтерфейсні дуги переходять з контекстної діаграми на декомпозовану з урахуванням закладеного змісту. Блоки між собою пов’язані послідовними діями, що дозволяє наглядно проілюструвати рух інформаційних потоків. ІІІ етап – декомпозиція функціонального блоку «Оптимізувати джерела фінансування оборотного капіталу». Діаграму декомпозиції цього блоку подано на рис. 3.

Оптимізація джерел фінансування оборотного капіталу здійснюється при виконанні наступних дій фінансового менеджера (див. рис. 3):

визначити можливу структуру джерел фінансування оборотного капіталу;

визначити коефіцієнт фінансового левериджу;

розрахувати валову рентабельність власного оборотного капіталу;

розрахувати ефект фінансового левериджу;

оцінити отриману структуру джерел фінансування оборотного капіталу.

Рис. 2. Декомпозиція контекстної діаграми «Сформувати основні напрямки підвищення ефективності управління
оборотним капіталом» у стандарті IDE

Також, крім оптимальної структури джерел фінансування оборотного капіталу, припускається можливість отримання незадовільної структури. В цьому випадку необхідно сформувати нову структуру джерел фінансування оборотного капіталу.

ІV етап – декомпозиція блоку «Оцінити ефективність управління оборотним капіталом». Оцінювання ефективності управління оборотним капіталом включає в себе такі процеси (див. рис. 4):

розрахувати часткові показники;

вибрати максимальні значення часткових показників;

розрахувати відношення часткових показників до їх максимальних значень;

розрахувати інтегральний показник ефективності управління оборотним капіталом;

проаналізувати ефективність управління оборотним капіталом.

Також після аналізу інтегрального показника ефективності управління оборотним капіталом передбачається вибір найбільш динамічного показника, який значно впливає на ефективність управління оборотним капіталом та визначення факторів які впливають на зміну цього показника.

Рис. 3. Декомпозиція етапу «Оптимізувати джерела фінансування оборотного капіталу» у стандарті IDEF0

Рис.4. Декомпозиція етапу «Оцінити ефективність управління оборотним капіталом» у стандарті IDEF0

За допомогою факторного аналізу можна визначити показники, зростання або зменшення яких викликає пряму або зворотну пропорційну зміну інших показників.

Описана технологія побудови структурно-функціональної моделі дозволяє фінансовим менеджерам бачити логіку визначення оптимальної структури джерел фінансування оборотного капіталу та проведення інтегрального аналізу ефективності управління оборотним капіталом, структурувати результати аналізу.

Література:

1. Федотова Д. Э. Case-технологии. /Д.Є. Федотова , Ю.Д.Семенов , К.Н.Чижик / Практикум. – М.: Горячая линия – Телеком, 2003. – 160 с.

2. Лігоненко Л.О. Фінанси підприємств: Підручник / Л. О. Лігоненко, Н. М. Гуляєва, та ін. – К.: Київ. нац. торг. – екон. ун-т, 2006. – 491 с.

3. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій/ За ред. д.е.н., проф. Г. Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 268 с.

4. Колчина Н.В. Финансы предприятия: Учебник для вузов // Н. В. Колчина, Г. Б. Поляк, Л. П. Павлова и др.; Под ред. проф. Н. В. Колчиной. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 447 с.

5. Финансы предприятий: Учебник / Под ред. М. В. Романовского. – СПб.: Издательский дом «Бизнес - пресса», 2000. – 528 с.