Українська державна
академія залізничного транспорту
Розвиток підприємств
залізничного комплексу в умовах обмежених фінансових ресурсів потребує не лише
традиційного скорочення фінансових витрат, але й пошуку нових шляхів
ефективного використання коштів на основі модернізації основних фондів,
удосконалення технологій, тощо. Такі інноваційні шляхи розвитку залежать в
перше чергу від забезпечення підприємств кваліфікованими кадрами, організації
роботи з контрагентами, корпоративної культури, сформованої системи компетенцій
працівників, тобто від використання складових інтелектуального капіталу.
Формування
інтелектуального капіталу підприємства базується на генерації нових знань, які
є результатом інтелектуальної діяльності людей і відображуються у
складовій інтелектуального капіталу -
людському капіталі. В результаті діяльності людей формуються інші складові
інтелектуального капіталу – організаційний та клієнтський (споживацький)
капітал. Між цими складовими існує постійна взаємодія шляхом трансформації
знань із однієї форми в іншу, що потребує організації управління такими
складовими та їх взаємодією. Тому актуальною є проблема створення системи
управління інтелектуальним капіталом підприємства з системним урахуванням особливостей
формування, використання, трансформації знань.
Дослідження сутності, структури інтелектуального капіталу, механізму управління інтелектуальним капіталом виконувалось в дослідженнях таких фахівців, як Л. Эдвісон [1], М. Мелоун, К. Свейбі [2], В. В. Глухов [3], У. В. Буковіч [4], А. Н. Козирев [5], Р.П. Булига [6], О.В. Кендюхов [7] та інших.
Однак проблема ефективного управління інтелектуальним
капіталом з урахуванням не лише структури інтелектуального капіталу, а й
процесів генерації, трансформації та використання нових знань залишається
неопрацьованою. Важливою передумовою організації управління інтелектуальним капіталом є
уточнення факторів, що впливають на формування системи управління
інтелектуального капіталом. Це і
становить задачу даного дослідження.
В основі взаємодії складових інтелектуального капіталу як об’єкта
управління лежить перетворення знань між явною та неявною (невідокремленою)
формами. Така трансформація пов’язана з виконанням двох забезпечуючи функцій
управління інтелектуальним капіталом: підтримки генерації нового знання та
підтримки його засвоєння і використання. При виконанні першої функції
відбувається документування та, при потребі, формалізація нових знань у явній
формі. При виконанні другої функції документовані знання перетворюються у
досвід та навички, тобто переходять у неявну форму.
Управління інтелектуальним капіталом підприємства направлено на досягнення стратегічних і оперативних цілей та пов’язано зі впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Тому визначення таких чинників дозволяє приймати обґрунтовані рішення і є передумовою формування системи управління інтелектуальним капіталом підприємства.
Підприємства залізничного комплексу перебувають в зовнішньому середовищі, що динамічно змінюється. Такі зміни призводять до впливу на підприємство зовнішніх неконтрольованих факторів. Вказані фактори слід прогнозувати з тим, щоб зменшити їх негативний вплив та посилити нові потенційні можливості підвищення конкурентоздатності. Зменшення негативних впливів та розробка стратегій формування стійких конкурентних переваг на базі нових можливостей є результатом як стратегічного, так і організаційного та оперативного управління.
Стратегічне управління направлене на пошук стратегій, що забезпечують стійкі конкурентні переваги одних підприємств над іншими в однакових умовах. Використання конкурентних переваг є результатом різної організації інтелектуального капіталу та методології його використання при функціонуванні підприємства.
Організаційне та оперативне управління направлене на ефективне досягнення стратегічних цілей, а також стабілізацію характеристик поточного стану інтелектуального капіталу у випадку неконтрольованого впливу зовнішнього середовища і тим самим приведення його стану у відповідність із стратегією управління [8].
Зовнішні неконтрольовані чинники класифікуються по їх впливу на інтелектуальний капітал. Вони можуть впливати безпосередньо або опосередковано. В першому випадку зменшення їх негативних впливів шляхом стабілізації характеристик цього інтелектуального капіталу є, переважно, задачею організаційно-оперативного управління. В другому випадку зовнішні неконтрольовані чинники впливають на управління інтелектуальним капіталом через «передавальні ланки». Зменшення негативних результатів при опосередкованих впливах досягається в два етапи. На першому необхідно визначити залежності (наприклад, у вигляді правил), що створюються за допомогою «передавальних ланок». На другому етапі визначаються додаткові можливості, які дають опосередковані впливи (якщо такі є). На третьому етапі вибирається стратегія зменшення опосередкованого впливу на інтелектуальний капітал або стратегія розвитку цього капіталу з урахуванням нових можливостей, що виникла внаслідок впливів.
Зовнішні неконтрольовані чинники опосередкованого впливу на інтелектуальний капітал відображують глибинний вплив національної та світової економіки та діляться на міжнародні фактори та національні чинники.
До міжнародних слід віднести: стан розвитку країн – головних партнерів України; стан світової економіки (криза, підйом, тощо); перспективні чинники у вигляді майбутніх інтеграційних об’єднань; вплив міжнародних корпорацій.
Фактори впливу національної економіки містять у собі наступні групи: інформаційно-технологічні; політичні; макроекономічні; соціальні; культурні.
Зовнішні контрольовані чинники безпосереднього впливу на інтелектуальний капітал відображують вплив безпосереднього оточення підприємства. Їх доцільно класифікувати у відповідності до загальноприйнятої структури інтелектуального капіталу у відповідності з ресурсним підходом: чинники, що впливають на людський капітал (рівень зайнятості, освіти, співвідношення між працездатними та пенсіонерами, тощо); фактори, що впливають на організаційний капітал (зміни у законодавстві, нормативно-правові акти, тощо); чинники, що впливають на клієнтський капітал (характеристики контрагентів та конкурентів, патентний захист інтелектуальної власності).
Внутрішні фактори впливу класифікуються відповідно до рівнів управління (стратегічний, організаційно-оперативний) та структури інтелектуального капіталу.
Стратегічний рівень містить у собі: напрямки діяльності, цілі, стратегії та здібності [7] підприємства як можливість реалізувати інтелектуальний потенціал. Оперативний рівень складається з наступних факторів: цілі, завдання, доступний інструментарій, обмеження на форми діяльності.
Внутрішні чинники впливу на людський капітал складаються з характеристик персоналу (кваліфікація, компетенція, особисті якості, відповідність корпоративній культурі, вміння працювати в команді) та методів управління на підприємстві (не лише економічних, а й адміністративних, соціальних, тощо). Внутрішні чинники впливу на організаційний капітал складаються з технологічного рівня, наявності інформаційного простору підприємства, особливостей бізнес-процесів, наукового рівня (наукоємності) виробництва, а також корпоративної культури. Внутрішні чинники впливу на клієнтський капітал є похідної від його інтелектуальної власності у вигляді патентів, торгівельних марок, тощо.
Формування системи управління інтелектуальним капіталом потребує врахування взаємодії його складових. Тому необхідно враховувати динамічний аспект інтелектуального капіталу у вигляді організаційних знань та їх трансформації.
Термін «організаційне знання» був запропонований І. Нонака і Х.Такеучі [9] при дослідженні процесів зародження і розвитку інновацій в японських фірмах. Автори розглядають організаційне знання як таке, що інтегрує сукупність знань, досвіду співробітників на рівні організації в цілому. Формування та використання організаційних знань пов’язано з їх трансформацією.
Трансформація організаційних знань ґрунтується на їх переході із явної форми в неявну і навпаки. Така трансформація інтегрує всі три складові інтелектуального капіталу, визиваючи в них синхронізовані зміни, що і визначає важливість класифікації організаційного знання та його перетворень як трансформаційного чинника впливу на інтелектуальний капітал. Відповідно до наведених в роботі[9] типів трансформації організаційних знань, група чинників трансформації знань містить у собі наступні складові: екстерналізацію як перетворення неформалізованих знань у формалізовані; інтерналізацію як перехід формалізованих знань в неформалізовані, наприклад у вигляді нового досвіду; комбінацію явних знань; соціалізацію як розповсюдження неявних знань.
Екстерналізація є чинником впливу на організаційний та клієнтський капітал, інтерналізація є чинником впливу на людський капітал, комбінація впливає на елементи організаційного та клієнтського капіталу, а соціалізація – чинник впливу на елементи людського капіталу.
Висновки. Таким чином, на основі
системного розгляду чинників, що впливають на складові інтелектуального
капіталу підприємств залізничного комплексу у їх взаємодії, виділені чинники
трансформації знань. Удосконалено класифікацію чинників формування системи
управління інтелектуальним капіталом таких підприємств шляхом виділення зовнішніх,
внутрішніх та трансформаційних чинників у їх взаємодії зі складовими
інтелектуального капіталу (людський, організаційний та клієнтський капітал); а
також з урахуванням безпосереднього та
опосередкованого впливу на стратегічне, організаційне та оперативне управління.
Література
1. Эдвинсон Л., Мелоун М. Интеллектуальный
капитал. Определение истинной стоимости компании. / Новая постиндустриальная
волна на Западе Антология. Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Academia,
1999. -108 с.
2. Sveiby
K. E. (1994) Towards a Knowledge Perspective on Organisation Doctoral
Dissertation. Department of Business Administration, University of Stockholm.
[Электроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sveiby.com
/articles/Towards.htm
3.
Глухов В.В.
Менеджмент [Текст]/ В. В. Глухов - СПб: Питер, 2008. - 384 с.
4.
Букович У.
Управление знаниями. Руководство к действию [Текст] / У. Букович, Р. Уильямс;
Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2002. – 504 с.
5.
Козырев А.Н.
Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности действию
[Текст]/ А.Н. Козырев, В.Л. Макаров – М.: РИЦ ГШ ВС РФ, 2003. – 398 с.
6.
Булыга Р. П.
Аудит нематериальных активов коммерческой организации [Текст]/ Р. П. Булыга М.:
ИНФРА-М, 2008. – 344с.
7.
Кендюхов О.В. Ефективне управління
інтелектуальним капіталом: Монографія. – Донецьк: НАН України. Ін-т економіки
пром-ті; ДонУЕП. - 2008. – 363 с.
8.
Хамел Г.
Конкурируя за будущее [Текст]/ Г.Хамел, К. Прахалад. - М.: ОЛИМП-БИЗНЕС, 2002.
- 288 с.
9.
Нонака И.
Компания - создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах
[Текст] / И. Нонака, X. Такеучи - М., 2003. –
384 с.