Економічні науки/ Економіка сільського господарства

Самородченко Г.В.

ПВНЗ «Інститут ділового адміністрування»

Проблеми створення сприятливих умов щодо формування та відтворення людського капіталу в аграрній сфері

Набуття Україною незалежності і відповідно започаткування процесу створення самодостатнього господарства та розвиток демократизації створюють потенційно позитивні передумови для демографічного розвитку суспільства, гуманного ставлення до людей, покращання умов їх трудової діяльності, підвищення життєвого рівня та поліпшення економічного становища кожного його члена.

Однак соціально-економічна криза, що охопила всі сфери життєдіяльності людей, призвела до глибоких соціальних зрушень у суспільстві, руйнації матеріально-технічної бази сільського господарства, зменшення обсягів виробництва продукції в цій галузі, зниження життєвого рівня селян, загострення демографічної кризи на селі і звуження природної основи та погіршення якісних параметрів трудових ресурсів, особливо жіночих, а загалом – до соціального занепаду українського села.

Основними причинами такого становища є відсутність оптимального співвідношення і подальша руйнація складових економічного потенціалу сільського господарства та недооцінка його основного елементу – людського фактора. Тому реформування виробничо-трудових відносин у цій і пов’язаних з нею галузях не відповідають сподіванням селян. Депопуляція, що з 1979 р. охопила сільську місцевість України, з кожним роком набуває все загрозливішого характеру, трансформуючись в найстрашніше соціально-економічне явище для нашого селянства – вимирання українського села. Сучасний рівень народжуваності сільського населення найнижчий за весь період існування України, а також серед країн колишнього Радянського Союзу. Відбувається інтенсивне старіння селян. Депопуляція у сільській місцевості з року в рік посилюється. Лише за останні п’ять років природний убуток населення зріс майже вдвоє. Рівень смертності українського селянства найвищий серед країн Східної Європи.

Не радісним бачиться і майбутнє трудових ресурсів села й аграрної сфери. Їх природна основа – сільське населення – буде і далі кількісно зменшуватись. Причому це зменшення відбуватиметься, головним чином, в результаті скорочення чисельності осіб допрацездатного віку. Кризова демографічна ситуація в сільській місцевості зумовила не лише звужене відтворення селянства, а й погіршення якісних параметрів сільського населення і трудових ресурсів села та аграрної сфери. Ні поліпшення умов праці, ні її гуманізації реально не відбувається. Кризові явища в демографічній ситуації на селі є результатом тяжкого соціального становища селян, особливо жінок аграрної сфери. Трагізм їх становища полягає в незадовільному стані здоров’я, в передчасному старінні внаслідок виробничого і соціального перевантаження, в деформуванні демографічного ідеалу сім’ї у напрямі надмірного зменшення бажаної кількості дітей.

На нашу думку, удосконалення організаційно-правових засад для оздоровлення демографічної ситуації в сільській місцевості:

- розробити і реалізувати заходи, спрямовані на стабілізацію абсолютної чисельності селян та забезпечення належної природної основи для відтворення трудових ресурсів села і аграрної сфери шляхом підвищення народжуваності, зниження смертності сільського населення, регулювання міграційних процесів і закріплення молоді в сільських поселеннях та аграрній сфері, докорінного поліпшення соціального становища селянки;

- розробити та прийняти пакет законодавчих актів, спрямованих на раціональне поєднання материнства з трудовою діяльністю сільських жінок у суспільному виробництві, розширення прав і соціального захисту матері і дитини та докорінне поліпшення умов для більш повної реалізації дітородної функції і виховання підростаючого покоління шляхом реалізації заходів, передбачених в концепції щодо поліпшення умов праці і побуту жінок аграрної сфери;

- стимулювати закріплення молоді, особливо дівчат, у сільській місцевості та в аграрному секторі шляхом професійної орієнтації учнів сільських загальноосвітніх шкіл на сільськогосподарські професії, підприємницьку діяльність, розширення професійної підготовки в СПТУ та на курсах.

Література:

1. Якуба Е.И. Трудовой потенциал и его использование // Эффективность и использования ресурсов сельскохозяйственного производства. Раздел V. – М.: Колос, 1984. – 288 с., (коллективная монография, 15,1 п.л.), в т.ч. автора. – С.169-244.

2. Якуба Е.И. Оптимизация совокупной занятости женщин – важный фактор повышения производительности сельскохозяйственного труда // Пути повышения производительности труда в сельском хозяйстве. Латвийская с.-х. академия. Вып.225., Труды ЛСХА. – Елгава, 1985. – 91 с. (коллективная монография, 5,5 п.л.), в т.ч. автора. – С.52-55.

3. Якуба Е.И. Качественные изменения трудового потенциала села и аграрного работника // Развитие аграрной экономики Украинской ССР. Раздел 3. – К.: Урожай, 1987. – 1,0 п.л.

4. Якуба Е.И., Савченко И.В., Штурба Т.Ф. Баланс трудовых ресурсов // Справочник по планированию в агропромышленном комплексе. – К.: Урожай, 1991. – 424 с. (коллективная книга, 22,3 п.л.), в т.ч. автора. – С.227-280 (планирование годового и месячного фонда рабочего времени и численности основных работников).