Сай Л. П. - к.е.н., доц.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Теоретичні аспекти територіального планування інтелектуальних інвестицій

У цивілізованому світі давно усвідомлено, що добробут сучасного суспільства, в першу чергу, залежить від таких важливих факторів, як наука, освіта, культура, новітні технології, побудовані на реалізації здобутків фундаментальних наук. Головним ресурсом ефективних систем господарювання стають інноваційні здібності людей, інтелектуальний капітал, творчі задатки. Саме ці ресурси необхідні для реалізації державної інноваційної політики, а значить можуть забезпечити інноваційний шлях розвитку економіки України.

Важливе місце в реалізації інноваційної моделі розвитку економіки слід відвести територіальному плануванню інтелектуальних інвестицій. Територіальне планування інтелектуальних інвестиції полягає у визначенні обсягів та форм капіталовкладень у формування і розвиток інтелектуального капіталу, виходячи зі спеціалізації і перспектив розвитку певного регіону.

Інтелектуальний капітал - це насамперед результати розумової і творчої діяльності, втілені в об’єктах інтелектуальної власності чи в інтелектуальних продуктах, які сприяють ефективному використанню потенціалу юридичної особи і підвищенню її ринкової вартості.

Інтелектуальний капітал належить до форм капіталу, який має значний потенціал економічної активності, забезпечуючи темпи і напрямок розвитку суспільства на сучасному етапі. Це єдиний фактор, розвиток якого має достатньо великий ресурс як по якісно-кількісним параметрам, так і по часовим. Інтелектуальний капітал задає темп і характер нововведень на підприємстві і в цілому в економіці [3].

Територіальне планування інтелектуальних інвестицій передбачає: здійснення кількісного і якісного аналізу стану і тенденцій розвитку інтелектуального капіталу регіону; прогнозування перспектив розвитку галузей народного господарства певного регіону, як можливих об’єктів інтелектуальних інвестицій; оцінювання можливостей і наслідків здійснення інтелектуальних інвестицій в ту чи в іншу сферу економіки; вибір пріоритетних напрямків інтелектуальних інвестицій; визначення форм і обсягів фінансування.

В процесі територіального планування формуються основні напрямки здійснення інтелектуальних інвестицій, наприклад у: формування і розвиток інноваційної інфраструктури (технополісів, технопарків, бізнес інкубаторів, венчурних фондів тощо); впровадження об’єктів інтелектуальної власності; підвищення якості освіти; здійснення перепідготовки та підвищення кваліфікації трудових ресурсів; отримання інформаційних послуг через наймання різного роду спеціалістів – вчених і практиків за контрактом чи у вигляді разового придбання інформаційних послуг (консультування, експертиза, рекомендації); розвиток підприємств, що надають інтелектуальні послуги, до яких належать консалтингові, інжинірингові підприємства тощо; активізування наукових і науково-дослідних робіт і впровадження їх результатів.

Територіальне планування повинно не тільки визначити напрямки і методи інтелектуального інвестування, але й вказати орієнтири змін на національному рівні для його успішного здійснення. Реалізація таких планів вимагає формування і коригування певного комплексу правових, экономічних и соціальних механізмів та методів впливу на рівні держави (нормативно-правової бази; освітніх програм; фіскальних і нефіскальних методів стимулювання інноваційної і інвестиційної діяльності; норм, які пов’язані з питаннями захисту прав на об’єкти промислової власності; механізмів кредитування тощо).

Фінансування інтелектуальних інвестицій може здійснюватись за рахунок трьох основних джерел[1, 2]: бюджетних асигнувань і коштів державних підприємств; приватно-підприємницького капіталу; спонсорських коштів тощо.

Фінансування інтелектуальних інвестицій за рахунок бюджетних коштів здійснюється державою з метою формування і розвитку інтелектуального потенціалу суспільства. Тому, в процесі формування державних і місцевих бюджетів повинні закладатися кошти для фінансування пріоритетних напрямків розвитку інтелектуального капіталу певного регіону, відповідно до територіальних планів інтелектуальних інвестицій.

Приватні інвестори заради отримання економічних, соціальних, інноваційних і ринкових ефектів в майбутньому несуть значні витрати та здійснюють такого роду ризиковані інвестиції. Бо, як свідчить світовий досвід, прибуток від інвестицій в інтелектуальний капітал втричі перевищує прибуток від інвестицій в засоби праці.

Отже, можна зробити висновок, що територіальне планування інтелектуальних інвестицій неможливе без врахування перспективних планів і програм розвитку регіонів, а також можливостей фінансування. Територіальне планування інтелектуальних інвестицій має бути науково-обґрунтованим в його територіальній організації і відповідати концепції формування і ефективного використання інтелектуального капіталу.

1.Жарун О. В. Значення класифікації інвестицій для найбільш вдалого капіталовкладення // Інвестиції практика та досвід. – 2009. – № 1. – С. 9-11 2.Литвин О.В. О’бєкти права інтелектуальної власності як інвестиції в підприємницьку діяльність // Промислова гідравліка і пневматика. – 2006. – № 1. – С. 3-6 3.Филиппов О. А. Интеллектуальный капитал, как социальная основа устойчивых инновационных преимуществ компании [Електронний ресурс]/ О. А.Филиппов//Режимдоступу:http://www.socio.msu.ru/documents/science/thesises/D.501.001.03/th.2011-04-26-1.doc 4.Колпакова О. Н. Развитие теоретико-методологических положений по формированию и эффективному использованию интеллектуального капитала предприятия в условиях инновационной экономики [Електронний ресурс]/ О. Н Колпакова// Режим доступу: http://www.dissers.ru/avtoreferati-dissertatsii-ekonomika/1/a132-10.php