ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Сучасні інтеграційні процеси в рамках глобального економічного середовища, тенденції у перманентних змінах інвестиційної активності, специфічні умови конкуренції на ринках товарів і послуг, поглиблюють і без того недостатньо конкретизовані принципи оцінки ефективності функціонування та продуктивну силу наявного потенціалу економічних суб’єктів. Сучасні умови ведення бізнесу вимагають наукових досліджень та обґрунтувань засадних підходів для поглиблення існуючих чи вироблення нового адекватного концептуального базису для адаптивності систем і моделей встановлення рівня результатної ефективності функціонування різнорівневих економічних систем.

Проблематика достовірного встановлення рівня результативності поточної (операційної) діяльності, і, особливо, ефективності довгострокового функціонування різних економічних систем при динамізмі змін фінансово-економічного середовища, дедалі посилюється. На теперішній час у предметній сфері економічних досліджень робиться висновок про «відсутність єдиного, адекватного економічній ситуації підходу до оцінювання рівня результативності функціонування економічних систем» [1,с.2].

Поняття загальної ефективності функціонування економічного суб’єкта є синтетичною характеристикою його результативності як виробничої системи та ефективності системи управління капіталом, вираженої інтегральною оцінкою доцільності, раціональності та обґрунтованості окремих рішень чи стратегій. Тобто, «показники ефективності та результативності відіграють різну роль, дозволяючи оцінити різні аспекти функціонування та розвитку підприємства, якість стратегічного та операційного менеджменту» [2,с.215].

У предметній сфері наукових знань достатньо різновекторно розкрито сутність і значення соціально-економічної ефективності суб’єктів ринкової економіки, класифіковано види ефективності, аргументовано й сформульовано методичні підходи та критерії ефективності у форматі певної моделі оцінно-аналітичної системи. Попри те, базові системні моделі ефективності вирізняються закладеним у них конкретизованим концептуальним підходом, кожний з яких концентрується на якомусь одному аспекті ефективності – внутрішньо економічному (фінансові та економічні результати операційної діяльності), цільовому (напр., моделі сконцентровані на цілях), стратегічному (моделі, що спираються на стратегічні критерії), системному (критерій здатності організації пристосовуватись до невизначених та динамічних умов її функціонування) та ін.

Складність функціонування сучасного суб’єкта господарської діяльності як відкритої соціально-економічної системи, результативність і ефективність діяльності якої більшою мірою залежить від впливу факторів загальноекономічного середовища (національного і глобального), ніж внутрішнього впливу додатково ускладнює вироблення об’єктивної критеріальної бази встановлення рівня результативності та ефективності функціонування економічної системи. Наведене закономірно спричинює те, що у тематичних дослідженнях характерним стає неоднозначність самих понять «результативність» та «ефективність» функціонування різнорівневих систем, які у багатьох випадках ще й зіставляються з такими категорійними поняттями як «прибутковість», «продуктивність економічних ресурсів», «рентабельність капіталу» та ін.

У стандарті ISO 9000:2000 ці поняття розкриті у таких координатних викладах: результативність розглядаються як ступінь реалізації запланованої діяльності і досягнення запланованих результатів; ефективність – подається через співвідношення між досягнутими і використаними ресурсами. Обидві дефініції як інтегральні характеристики діяльності і функціонування економічних суб’єктів не забезпечені достатнім критеріальним базисом та узгодженим форматом індикативної складової в оцінно-аналітичних системах. Ці аспекти є достатньо очевидними при співставленні концептуальної основи і принципів використання інформаційних потоків у системах управління ефективністю (результативністю), напр.: Management by Objectives (управління за результатами); Key Performance Inolicators (система управління, що базується на ключових показниках результативності); Balanced Scorecard (збалансована система управління ефективністю) та ін.. Крім цього, недостатня розрізненість понять «результативність» і «ефективність» впливає й на неоднозначність функціональної спрямованості певного сформульованого економічного інструментарію. Для прикладу можна вказати, що система Business Performance Management подається у певному випадку як інструментарій забезпечення ефективності, або результативності діяльності економічного суб’єкта.

Показники ефективності та результативності відіграють важливу роль у підтримці об’єктивованих управлінських рішень в системах загального та функціонального менеджменту. Формування адаптивного до сучасних фінансово-економічних умов інструментарію стратегічного та операційного менеджменту вимагає розроблення адекватних оцінно-аналітичних підсистем.

Література

1. Поліщук Н.В. Науково-методологічні засади результативності функціонування сучасних економічних систем: автореф. дис. … доктора екон. наук: спец. 08.00.03 – економіка та управління національним господарством / Н.В. Поліщук. – Вінницький національний аграрний університет, 2011. – 36с.

2. Лігоненко Л.О. Дискусійні питання щодо трактування сутності та співвідношення понять «ефективність» і «результативність» управління підприємством / Л.О. Лігоненко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – 10(88). – С. 207-215.