Экономические науки/секция 14.Экономическая теория

Прилепська А.О., асистент Махноносова Н.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблема монополізації економіки України

В економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу теорії виникнення та розвитку монополії. Ще вчені давнини, такі як Арістотель, виявили існування такого явища в суспільному житті. Вагомий внесок у дослідження проблем регулювання та формування монопольних відносин зробили С. Авдашева, Г. Аніловська, Дж. Бейн, З. Борисенко, Дж. Вернон, В. Віскузі, Дж. Гарингтон, І. Дахно, Л. Ерхард, О. Костусєв.

В Концепції національної безпеки однією із «економічних» загроз названа наявність монополізму виробників. «Монополія», «монополізований ринок», «монопольна ціна», «монополістичний протекціонізм» - все це є антиподи обов’язковому атрибуту ринкової економіки, без якого не можна будувати ринкові відносини – вільній та необмеженій конкуренції, що є особливо важливим для розвитку економіки України. Саме тому питання монополії є дуже актуальним та значимим [1, c. 23-25].

В перехідній українській економіці наслідки монополії ще більш руйнівні. Тут вона, першою освоївши ринкові відносини, перешкоджає їх формуванню на здоровій підприємницької основі. Ринок досить успішно виконує свої функції за умови, що його механізм не зустрічає перешкод з боку монополій, спотворюючи його роботу.

Українська ж економіка успадкувала від колишнього Радянського Союзу невиправдано високий рівень концентрації виробництва у багатьох галузях господарства, який неминуче вступає в протиріччя з умовами використання сучасних технологій, що, в свою чергу, тягне за собою низьку ефективність. Звільнені в ході проринкових реформ в Україні від директивного планування (зокрема, в області ціноутворення), над концентроване виробництва, виявилися неефективними [2, c. 25].

Це знайшло вираження в невиправдано високих витратах виробництва і низьку якість продукції. Також, не маючи відчутну конкуренцію з боку вітчизняних підприємств, надвеликі компанії отримали можливість диктувати свої ціни, щоб за рахунок споживачів компенсувати власну неефективність.

І, більше того, випускаючи продукцію, яка не відповідає вимогам світового ринку, вони (монополісти) вимагають державного захисту від конкуренції з боку іноземних виробників. А це, в свою чергу, стає обґрунтуванням для проведення різного роду протекціоністських заходів [3, c. 99].

Це завдає шкоди споживачам, та й суспільству в цілому. В умовах перехідної економіки ринок не здатний самостійно, без втручання ззовні, вирішити всі проблеми забезпечення потреб суспільства. Держава просто змушене взаємодіяти з ринком там, де виявляються руйнівну дію монополії.

Результати організованих Антимонопольним комітетом наукових досліджень рівня монополізації основних галузей економіки (розрахований як частка всіх суб’єктів господарювання, що діють на монополізованих ринках, в обсязі реалізованої продукції галузі) у 2011 році порівняно з 2010 роком зменшився у 29 галузях. Зокрема, позитивні тенденції спостерігалися на ринках металевих руд, харчової та хімічної промисловості, металургії, коксу, паперу тощо. При цьому у 14 галузях все ж таки спостерігалося зростання рівня монополізації. Це галузі будівництва, роздрібної торгівлі побутовими товарами, торгівлі транспортними засобами та їх ремонту, оброблення відходів тощо. Позитивні зміни у динаміці структурних передумов конкуренції, які спостерігалися в економіці України у минулому році, були обумовлені відновленням економічного зростання України, якому сприяло проведення економічних реформ та підвищений зовнішній попит на вітчизняну продукцію. Рушієм зростання були галузі вітчизняної промисловості, орієнтовані на експорт – металургійна, хімічна, машинобудівна тощо.

Для того, щоб запобігти деяким з негативним наслідків монополізації, держава змушена проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних об’єднань і, звісно, застосування різних санкцій щодо порушників – від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні ув’язнення). В Україні, процес створення державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції фактично почався з нуля, тому що присутня ще зовсім нещодавно в керуванні економікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарській діяльності [4].

Тому, на нашу думку, на даному етапі величезне значення має створення й вдосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних процесів і розуміння населенням України необхідності економічних реформ.

Література

1. Герасименко А. Монополія та економічна влада: історико-економічний аналіз // Вісник Київського національного торговельно-економічного університет, 2012 . – № 3. – 23-35с.

2. Костусєв О. Актуальні проблеми конкурентної політики в Україні // Конкуренція. Вісник антимонопольного комітету України. – 2009. – № 4. – 25с.

3. Кривенко К.О. Теорія ринкової економіки і практика переходу України до ринку // Економіка України, 2010. – №7. – 99с.

4. Державна служба статистики України [Електроний ресурс]. – Електрон. текстові дані (171497 байтів). – [Б.М.:Б.И.], [2012]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.