Малатинська
Ольга
Чернівецький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Структура бюджетної системи України та шляхи її
вдосконалення
В даній статті
проаналізовано ефективність функціонування бюджетної
системи України в сучасних умовах розвитку. Обґрунтовано її структуру та запропоновано
шляхи її вдосконалення.
Бюджетна система України на сьогоднішній
день є фактичною копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і
постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусі,
реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим
фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії
соціально-економічної кризи.
Метою даної роботи є розгляд, аналіз
функціонування бюджетної системи України та шляхи вдосконалення її структури.
Бюджетна система відіграє важливу роль в
економічному житті держави. Бюджетна система країни є головним фінансовим
планом та показником стану держави. Від правильності побудови бюджетної системи
залежить ефективність функціонування національної економіки держави.
Бюджетна система – це сукупність державного бюджету та місцевих
бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й
адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права [1].
Дослідженню бюджетної системи присвятили
свої праці такі вітчизняні науковці, як З. Перощук, А. Ткачук, А. Малярчук, А.
Мярковський, В.Дорош, В.Коваль та інші.
Бюджетна система України побудована на принципах
єдності; субсидіарності; самостійності; збалансованості; обґрунтованості;
повноти; публічності та прозорості; ефективності; відповідальності учасників
бюджетного процесу; справедливості та неупередженості; цільового використання
бюджетних коштів [2].
Проте, державний устрій визначає
структуру бюджетної системи країни, який ґрунтується на адміністративно-територіальному
устрої. Щодо бюджетного устрою, його більш доцільно розглядати як засади
побудови бюджетної системи. Вони встановлюються з урахуванням адміністративного
поділу і розмежування функцій між різними рівнями органів державної влади [3].
Метою виділення принципів бюджетної
системи України є побудова такої бюджетної системи, яка б при найбільш
оптимальному використанні фінансових ресурсів держави відображала державний
устрій країни у поєднанні із самостійністю місцевих бюджетів.
За структурою державний бюджет
України складається з загального та
спеціального фондів. Для порівняння, державний бюджет Італії складається з двох
частин: рахунку поточних операцій та рахунку руху капіталів. Державний бюджет Великобританії
побудований з таких складових як звичайний бюджет та національний фонд позик. У
Франції державний бюджет складається з
центрального бюджету, приєднаних бюджетів державних установ і спеціальних
рахунків казначейства. Федеральний бюджет США включає урядовий фонд і трастові
фонди, що мають цільовий характер. В Японії існує рахунок центрального уряду,
інвестиційний бюджет та 57 спеціальних рахунків. Це означає, що бюджетна
структура кожної країни є особливою. Типовим є відокремлення поточних видатків
держави від капітальних витрат.
Державний бюджет відіграє у бюджетній
системі більшості країн головну роль, за допомогою нього центральні органи
влади акумулюють основну частину національного доходу. Значення державного
бюджету постійно зростає в сучасних умовах. Він широко використовується для
державного регулювання економіки, соціальних відносин, впливає на різні сторони
процесу відтворення капіталу. У більшості країн за державним бюджетом закріплені
найважливіші доходи, такі як податок на прибуток корпорацій, прибутковий
податок з громадян, найбільш фіскальні непрямі податки, надходження від
державних підприємств [4].
Мету регулювання міжбюджетних відносин,
що полягає у забезпеченні відповідності між повноваженнями на здійснення
видатків і бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих
повноважень, визначає Бюджетний кодекс. Забезпечення необхідними коштами соціально-економічного розвитку та
соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних
одиниць є кінцевою метою бюджетного регулювання.
Регулювання міжбюджетних відносин являє
собою складову системи бюджетного регулювання, що охоплює горизонтальні та
вертикальні міжбюджетні відносини, пов’язана з розподілом та перерозподілом
державою фінансових ресурсів всередині бюджетної системи за допомогою системи
заходів з метою збалансування видатків і доходів місцевих бюджетів для
забезпечення рівномірного соціально-економічного розвитку регіонів [5].
В Бюджетному кодексі зафіксовані заходи
щодо удосконалення управління бюджетними ресурсами, їх можна згрупувати за
такими напрямами:
1. Вдосконалення горизонтальної структури
бюджетної системи.
2. Підвищення ефективності використання
бюджетних ресурсів, надання уряду права самостійно змінювати співвідношення
обсягів між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями у разі асиметричної зміни кон’юнктури на зовнішніх та внутрішніх ринках.
3. Розширення бюджетних інструментів
економічної політики [6].
Ґрунтуючись на завданнях, які постають
перед бюджетною системою в умовах посткризового відновлення економіки, аналізі
проблем, які їй сьогодні властиві, в ході подальшого реформування раціональним
бачиться внесення таких ключових змін до структури бюджетної системи:
- розмежувати державний бюджет на
поточний та бюджет розвитку;
- структуризувати загальний фонд державного
бюджету;
- продовжити бюджетну децентралізацію;
- запровадити систему збалансованих
автономних фондів сектору державних фінансів;
- переглянути механізми перерозподілу
загальнонаціональних податків [2].
Отже, у бюджеті будь-якої країни знаходять
відображення важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя
суспільства. Ключовим напрямом у реформуванні бюджетної системи має стати її
модернізація на основі нових принципів побудови та реформа міжбюджетних
відносин. Важливими є також питання оптимізації розмежування доходів і видатків
між рівнями бюджетної системи, упорядкування бюджетного процесу, підвищення
рівня бюджетного менеджменту. Бюджетна система, як один із механізмів держаного
регулювання економіки, має забезпечувати відповідність регуляторних заходів
внутрішнім і зовнішнім змінам економічного середовища з метою розвитку
фінансової системи країни, вирівнювання регіональних дисбалансів і на цій
основі підвищення добробуту суспільства. Важливим досягненням бюджетної реформи
стало зменшення ролі держави у забезпеченні регіонів коштами для розвитку і
одночасне створення можливостей для самостійного пошуку джерел формування
власної фінансової бази. Водночас, уряд ще не готовий провести глибинну
децентралізацію бюджетної системи. Однак, серед актуальних проблем бюджетної
системи, які залишилися невирішеними, слід назвати відсутність регламентації
функціонування Стабілізаційного фонду, невирішеність питання щодо підвищення
ефективності інвестиційних видатків бюджету, неврегульованість фінансових
потоків між державним бюджетом, державними бюджетними фондами та іншими
структурами сектору державних фінансів, відсутність достатніх обмежень щодо
боргової політики уряду, значна неузгодженість бюджетної та податкової систем.
Список
використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]:
режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
2.
Грех Х.І. Бюджетна система України та шляхи її вдосконалення [Текст] / Х.І. Грех, М.І. Кульчицький //
Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. - №21.7 – С.194-199
3.
Лисяк Л.В. Принципи бюджетної системи у контексті нового бюджетного кодексу
України [Текст] / Л.В. Лисяк //Вісник економічної науки України. – 2011. – №11.
– С. 74-79
4.
Дорош В. Ю. Регулювання міжбюджетних відносин в Україні [Електронний
ресурс]: режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/ekfor/2011_1/26.pdf
5.
Рябушка Л.Б. Теоретичні засади регулювання міжбюджетних відносин [Текст] / Л.
Б. Рябушка, М. В. Прокопенко // Проблеми і перспективи розвитку Банківської
системи України. – 2011. - №31. – С.251-257.
6.
Жаліло Я.А. Нова архітектура бюджетної системи України: ризики та можливості
для економічного зростання [Текст] // за ред. засл.екон. України Я.А. Жаліла. –
К.: Вид-во НІСД, 2010. – 35 с.