Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

студентка 6 курсу Пахомова К. В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Відбір показників, що характеризують соціально-економічний розвиток регіонів в умовах кризи

Проблема термінового прийняття антикризових заходів бюджетного стимулювання, що постала перед більшістю країн світу під час розгортання світової кризи у 2008 році, а також потреба у бюджетній консолідації в умовах різкого зростання державних боргів та загроза розгортання другої хвилі глобальної кризи обумовлюють необхідність розробки дієвої антикризової бюджетно-податкової політики як у короткостроковому періоді, так і на довгострокову перспективу. Тому першочерговим завданням є проведення глибоких досліджень у галузі вивчення механізмів антикризової економічної політики та бюджетно-податкової політики як важливої її складової, аналізі наслідків кризи, розробки цілісної і системної антикризової бюджетно-податкової політики держави та окресленні основних шляхів підвищення її адаптаційної ефективності.

Для досягнення поставленої мети, на думку автора, необхідно провести дослідження впливу інструментів податкового регулювання на соціально-економічний розвиток регіонів України за схемою, представленою на рис.1.

Важливість дослідження впливу засобів податкової політики на соціальне та економічне становище в розрізі регіонів зумовлена тим, що саме в них запроваджуються нові ринкові відносини, нагромаджується фінансовий капітал держави; в регіонах формується база оподаткування юридичних і фізичних осіб. Від підвищення прибутковості виробництва в регіонах залежить фінансове забезпечення розширеного відтворення виробництва, а значить і успішне виконання соціальних і економічних програм в країні, вирішення важливих соціально-економічних проблем регіонів.

Економіка України нині перебуває на етапі відновлення тенденцій економічного зростання, характерних для докризового періоду. Такі тенденції показово виражені у секторі послуг, фінансовому секторі, ситуації на ринку праці, сільському господарстві тощо. Меншою мірою темпи докризового розвитку відновлюються у промисловості. У регіональному розрізі різні регіони (відповідно до того, яка галузь чи сфера діяльності є базовою для їх економіки) різною мірою зазнали впливу соціально-економічної кризи і потребують відмінних зусиль для остаточної ліквідації її наслідків. Послабились і зв’язки між регіонами внаслідок самостійного пошуку ними шляхів економічного розвитку.

Рис. 1. Схема методики проведення аналізу впливу інструментів податкового регулювання на соціально-економічний розвиток регіонів України

Ситуація в регіональній економіці свідчить також про збереження диспропорцій, які зросли у кризовий період. При цьому екстенсивні методи господарювання та традиційні методи державного регіонального управління вже не виконують завдання регулювання пропорцій регіонального розвитку. Завданням нової регіональної політики стає пошук нових методів структурних змін у господарстві регіонів та нових інструментів регіональної політики [1].

Розвиток будь-якого регіону – багатоцільовий і багатокритерійний процес. Зміст розвитку регіонів може досить суттєво розрізнятися. Серед цілей соціально-економічного розвитку регіону використовуються такі, як збільшення доходів, поліпшення освіти, покращання навколишнього середовища, рівність можливостей, розширення особистої свободи, збагачення культурного життя [3]. Деякі з цих цілей ідентичні, але в певних умовах вони можуть мати істотні відмінності. Так, обмежені засоби можна направити або на розвиток охорони здоров'я, або на охорону навколишнього середовища. Виникає конфлікт між цілями розвитку.

Відповідно цілям розвитку регіонів будується система критеріїв (характеристик розвитку) і показників, які вимірюють ці критерії. Попри деякі відмінності між країнами і регіонами в ієрархії цінностей і в цілях розвитку міжнародні організації оцінюють ступінь розвитку країн і регіонів за деякими універсальними інтегральними показниками. Одним з таких показників є індекс розвитку людини, розроблений у рамках Програми розвитку ООН. Даний показник ранжирує країни по висхідній від 0 до 1. При цьому для розрахунку використовуються три показники економічного розвитку: очікувана тривалість життя при народженні; інтелектуальний потенціал; величина доходу з урахуванням купівельної спроможності валюти і зниження граничної корисності доходу.

У міжрегіональному порівнянні, як і в міжнародному аналізі, можна використовувати індекс розвитку людини та інші аналогічні показники. Разом з інтегральними показниками можна використовувати і окремі показники розвитку регіону. Серед них: національний дохід на душу населення; рівень споживання окремих матеріальних благ; ступінь диференціації доходів; тривалість життя; рівень фізичного здоров'я; рівень освіти; ступінь щастя населення [2].

В найбільш узагальненому вигляді економічна ситуація регіону оцінюється на рівні його економічного розвитку, який визначається при співставленні найбільш репрезентативних показників такого розвитку із аналогічними показниками країни. На даному етапі однозначної думки щодо методики визначення та оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону не існує.

До основних показників соціально-економічного розвитку регіону належать показники, відображені на рис. 2. [4].

Рис. 2. Основні показники соціально-економічного розвитку регіону

Більшість показників, за якими здійснюються моніторинг та оцінка соціально-економічного розвитку регіонів, не дозволяють отримати інформацію щодо динаміки й обсягів диспропорцій у різних сферах соціально-економічного розвитку за ряд років, а тому можуть використовуватися лише для визначення поточної ситуації та прийняття оперативних управлінських рішень [5].

Отже, аналіз існуючої нормативно-правової бази свідчить, що методика аналізу стану соціально-економічного розвитку АТО не визначає якість регіонального соціального управління, через відсутність комплексного підходу, єдиного переліку індикаторів та ефективної системи моніторингових спостережень за їх динамікою. Тому актуальним є удосконалення методичних засад забезпечення регіонального розвитку на основі вивчення наукових підходів щодо відбору показників соціально-економічного розвитку регіонів.

Література:

1. Шевченко О., Жук В. «Ризики диспропорційності економічного розвитку регіонів України та їх подолання». Аналітична записка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/478/.

2. Бурдун А. В. Цілі та критерії соціально-економічного розвитку регіону [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-1/doc/2/14.pdf.

3. Стеценко Т. О. Система основних загальноекономічних показників розвитку регіону та аналіз його економічного потенціалу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/component/option/task,view/Itemid,36/catid,137/.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» від 20 червня 2007 року № 833 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://Zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.nreg=132-2007.

5. Новікова О. Науково-методичне забезпечення оцінки регіональних диспропорцій соціального розвитку: проблеми та напрями удосконалення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/januar-2009/17.htm.