Економічні науки / Макроекономіка
Князєва Ю. А.
Науковий керівник: к.е.н.
Ховрак І. В.
КрНУ ім. М. Остроградського,
Україна
БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ: ДИНАМІКА ТА
НАСЛІДКИ
Проблема безробіття завжди була дуже актуальною в Україні і світі, оскільки
окрім економічних вона завдає соціально-психологічні збитки. Втрата роботи
знижує якість життя працівника, завдає йому моральних травм, втрачається
кваліфікація, самоповага, що призводить до занепаду моральних основ особистості
й суспільства, до розпаду сім’ї, суспільно-політичних потрясінь, погіршення
фізичного і психологічного стану людини. Тому мета дослідження полягає у визначенні сутності безробіття, його обсягів,
наслідків та шляхів подолання в Україні.
Багато представників різних напрямків економічної думки вважають безробіття
центральною проблемою сучасного суспільства. За даними ООН, близько 800 млн
чол., тобто практично кожен третій працездатний у світі, не має роботи взагалі
або має випадковий чи сезонний заробіток. Існує два види безробіття: вимушене і добровільне. Добровільне безробіття пов'язане з вільним
волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї
умов. Вимушене безробіття не пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка
входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її
вибором. Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відповідних формах: фрикційне,
структурне, циклічне, сезонне, технологічне, молодіжне безробіття тощо. Для України також характерне
приховане безробіття, яке виникає за умов часткової зайнятості, коли працівники
працюють неповний робочий день, без збереження заробітної плати. За даними
державного комітету статистики України станом на 01.01.2012 р. загальна
чисельність безробітних складала 1732,7 тис. осіб (рис. 1, табл. 1 [1]). Найвищий рівень
безробіття характерний для вікової групи 15-24 років (18,6 % до населення
відповідної вікової групи).
Рис. 1
Безробітне населення та рівень безробіття (за методологією МОП)
Таблиця 1
Безробітне
населення у віці 15-70 років у 2011 році за розділами класифікації професій
|
Показники |
Роки |
||||
|
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
|
|
Усього |
1417,6 |
1425,1 |
1958,8 |
1785,6 |
1732,7 |
|
з них особи, які працювали раніше, (тис.
осіб) |
1089,8 |
1112,5 |
1615,2 |
1409,3 |
1319,2 |
|
у тому
числі за розділами класифікації професій, у % до підсумку |
|||||
|
Законодавці,
вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) |
3,6 |
3,7 |
4,5 |
6,1 |
6,7 |
|
Професіонали |
7,0 |
6,4 |
9,0 |
9,4 |
8,6 |
|
Фахівці |
10,5 |
8,9 |
9,7 |
8,5 |
8,6 |
|
Технічні
службовці |
4,7 |
4,8 |
3,9 |
4,9 |
4,4 |
|
Працівники
сфери торгівлі та послуг |
18,7 |
18,5 |
16,0 |
17,7 |
17,4 |
|
Кваліфіковані
робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства |
2,4 |
3,0 |
2,0 |
1,8 |
1,7 |
|
Кваліфіковані
робітники з інструментом |
15,2 |
18,9 |
20,0 |
18,7 |
17,0 |
|
Робітники з
обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного
устаткування, складання устаткування та машин |
15,6 |
15,8 |
16,6 |
15,9 |
15,8 |
|
Найпростіші
професії |
22,3 |
20,0 |
18,3 |
17,0 |
19,8 |
За сприяння державної служби зайнятості у січні-листопаді 2012 р. отримали
роботу 728,9 тис. осіб, у тому числі: молодь – 356,4 тис. осіб; вивільнені
працівники – 17,1 тис. осіб; інваліди –
11,4 тис. осіб; інші громадяни, для яких передбачені додаткові гарантії
зайнятості – 79,0 тис. осіб. Також проходили професійне навчання 207,9 тис. осіб;
брали участь в оплачуваних громадських роботах 360,1 тис. осіб [2]. Станом на 01.12.2012 р. на обліку в центрах зайнятості перебувало 468,8
тис. незайнятих громадян, а кількість вакансій становила 63,3 тисяч. На 1 вакансію
в середньому по Україні претендувало 7 осіб.
Варто наголосити, що внаслідок зростання безробіття спостерігається: скорочення
обсягів виробництва валового національного продукту; зниження податкових
надходжень до державного та місцевих бюджетів; зростання витрат на соціальну
допомогу безробітним; знецінення людського капіталу; посилення соціальної
напруженості та диференціації; загострення кримінальної ситуації; падіння
трудової активності тощо. Основні шляхи вирішення проблем безробіття мають
включати цілу низку заходів, зокрема: приведення законодавства України у
відповідність до міжнародних норм і принципів; запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці; реалізацію Державної та регіональних програм зайнятості; сприяння стабільній діяльності стратегічно важливих підприємств; забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць та створення
нових; створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу та підприємницької
діяльності безробітних; легалізацію тіньової зайнятості.
Отже,
безробіття
є великою проблемою сьогодення, яка становить загрозу національному розвитку і
національній безпеці країни, оскільки може бути головною причиною
соціально-економічної дестабілізації. Тому державі необхідно зменшити вплив негативних
наслідків безробіття за допомогою впровадження запропонованих заходів, що дасть
змогу знизити рівень безробіття і зняти соціальну напругу.
Література:
1. Аналітичні
матеріали Державного комітету статистики України. – Електронний ресурс. – Режим
доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
2. Аналітичні
матеріали Державної служби зайнятості України. – Електронний ресурс. – Режим
доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/statdatacatalog/list