Економічні науки/Банки і банківська система

Котковський В.С., Олійник Х.О.

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

КРЕДИТУВАННЯ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ПОПОВНЕННЯ АКТИВІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання [1]. Кредитування пов’язане з проведенням комерційними банками активних операцій.

Актуальність теми зумовлена необхідністю і своєю значущістю активних операцій у досягненні поставленої мети будь-якого банку чи фінансово-кредитної установи, суть якої полягає в отриманні максимального прибутку при мінімальному рівні ризику з огляду на політику, обрану банком.

Питаннями виникнення та становлення кредитної політики займалися багато вітчизняних та зарубіжних науковців, такі як: М. Бунге, В.Д. Васильченко, Т.В. Дорошенко, Ф. Кене, К. Маркс, А.М. Мороз, Г.С. Панова, А. Сміт, В.Т. Сусіденко та інші. Вивчаючи праці зарубіжних та вітчизняних науковців у царині окресленої теми, вважаємо, що деякі питання залишаються неопрацьованими та невивченими до сьогодні.

Мета нашого дослідження – визначити та довести, що кредитування є основним джерелом поповнення активів комерційного банку.

Кредит становить одну з найважливіших ланок ринкової економіки держави, оскільки:

- за допомогою кредиту доходи населення перетворюються з капіталу, який не працює, у той, що функціонує;

- кредитування несе в собі користь всім зацікавленим у цьому процесі сторонам. Банк також отримує прибуток від здійснення цих операцій через різницю у відсотках, які сплачуються по внесках;

- кредитно-банківська система є способом регулювання економіки країни.

У всьому світі, зокрема і в Україні, вважається, що кредитування для комерційного банку є однією з найприбутковіших активних операцій. Але поряд з отриманням великих прибутків виникають і великі ризики, суть яких полягає в недоотриманні або втраті цих прибутків взагалі. Тому перед банком постає низка питань:

- який вид кредиту надавати;

- яка кількість наданих кредитів комерційним банком є оптимальною;

- кому і за яких обставин будуть надаватися кредити.

Щоб відповісти на вказані питання, слід вирішити головне: а чи будуть вони повернуті та чи будуть повернуті взагалі. Існує багато принципів кредитування, серед яких найголовнішим є повернення наданого кредиту у чітко обговорені та встановлені строки. Дотримання цього принципу кредитоодержувачем та дотримання умов договору обома сторонами є запорукою успішної та активної діяльності комерційного банку на ринку послуг.

Кредитні операції на сьогодні є одним з найважливіших джерел створення прибутку будь-якого комерційного банку. Однак із збільшення кількості випадків неповернення кредитів за останні роки ці операції мають схильність по підвищеної небезпеки для стабільної та стійкої діяльності комерційного банку. Можна сказати, що висока дохідність обумовлена підвищеним рівнем ризику, а це означає, що кредитування було і залишається найризикованішим видом серед інших видів діяльності банку.

Доцільно згадати про поняття кредитного ризику. Кредитний ризик, на наш погляд, – це ймовірність збитків у зв’язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу і відсотків за ним. Відповідно, управління кредитним ризиком можна визначити як сукупність управлінських заходів, спрямованих на запобігання втратам банку від його кредитної діяльності.

Управління кредитним ризиком ґрунтується на виявленні та усуненні причин небажання або нездатності позичальника виконувати зобов’язання, зазначені кредитним договором, і розробці методів і прийомів зниження ризику. Головною метою управління кредитним ризиком є мінімізація втрат комерційного банку у випадку несвоєчасного повернення або неповернення кредиту взагалі.

Найпоширенішим способом захисту кредитного ризику є продаж кредитів. Його сутність полягає в тому, що банк, спираючись на проведену ним оцінку портфеля, продає іншим інвесторам частину наданих ним кредитів. Результатом цієї операції виступає змога банку повернути кошти, які були частково або повністю спрямовані на кредитні вкладення. Існують різні сторони цього ефекту:

- звільняються ресурси, які спрямовуються на фінансування більш прибуткових активів;

- сповільнюється приріст банківських активів, що дає змогу керівництву комерційного банку досягти збалансованості між капіталом і ризиком кредитування;

- спостерігається зменшення деяких статей балансу (а саме тих, які характеризують його діяльність з невигідного боку).

Масові неплатежі в Україні на сьогодні пов'язані з недооцінкою і ігноруванням кредитного ризику, несерйозним і нецентралізованим підходом комерційного банку до своєї кредитної політики, якає запорукою ефективної діяльності. На момент подання заявки необхідно в загальному порядку мати на увазі найдрібніші моменти і деталі стосовно клієнта, інакше наступає ймовірність випадання факторів, які впливають на кредитний ризик, і, як наслідок, отримання збитків комерційним банком.

Таким чином, поняття банківського кредитування охоплює досить широкий спектр чинників, які необхідно враховувати у процесі діяльності та контролювати їх. Для цього використовуються різноманітні методи на основі відповідного інструментарію та досягаються поставлені цілі з метою отримання прибутку, тобто враховуються економічні чинники, а також чинники не економічного характеру – імідж банку, надійність тощо.

Література

1. Васюренко, О.В. Банківські операції [Текст]: навчальний посібник / О.В. Васюренко. – К.: Знання, 2009. – 302 с.

2. Кредитування і контроль [Текст]: навч. посібник / Т.С. Смовженко, Р.Р. Коцовська, В.М. Крупський, В.С. Хім’як. – Львів: ЛБІ НБУ, 2008. – 135 с.

3. Панова, Г.С. Кредитна політика комерційного банку [Текст] / Г. С. Панова. – Москва: МДУ, 2007. – 464 с.