Економічні науки/Банки і банківська система

Котковський В.С., Азовська А.О.

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Шляхи управління проблемними кредитами банків: стан та перспективи

Стрімке зростання обсягу проблемних кредитів в Україні впродовж останніх років є результатом негативного впливу світової економічної кризи. Хоча торік обсяг таких кредитів зменшився, він досі залишається значним і заважає нормальному функціонуванню вітчизняної банківської системи. Тому особливо актуальним є пошук шляхів вдосконалення роботи з проблемною кредитною заборгованістю, оскільки якщо не вжити своєчасні дії відносно проблемних кредитів, то може бути остаточно втрачена можливість зміцнити їх або отримати по ним погашення, внаслідок чого збитки можуть зрости до такого рівня, що загрожуватимуть платоспроможності банку.

Найбільш вагомий внесок у дослідження проблематики управління проблемною кредитною заборгованістю зробили О.І. Барановський, Г.Т. Карчева, В.І. Міщенко, Л.О. Примостка, М.Ф. Пуховкіна та інші.

У світовій практиці фінансові установи вдаються до продажу проблемних кредитів у разі, коли частка таких у загальному обсязі активів досягає рівня в 30% та більше, а також коли спостерігається дефіцит ліквідності фінансової установи й проблемні кредити є важким тягарем для її власного капіталу. Усі вказані чинники сьогодні є характерними й для банківської системи України. Це свідчить по існування підґрунтя для виникнення та розвитку в нашій країні ринку проблемних кредитів.

Те, як зростають обсяги проблемних кредитів в банках України можна побачити у статистичних фінансових звітах Національного банку України. Якість кредитного портфелю знижується, оскільки в загальному об'ємі кредитів проблемна заборгованість за аналізований період займає все більшу частку: у першому кварталі 2012 року розмір проблемних кредитів збільшився на 5% (2,7 млрд. грн.) і станом на 01.04.2012 року дорівнював 57,4 млрд. грн. [1].

Кожен банк має самостійно визначати механізми управління своїм портфелем проблемних кредитів. Їх вибір залежить від багатьох факторів, зокрема від стратегії розвитку банку, особливостей кредитних продуктів, які він пропонує, спроможності залучення коштів для підтримання його ліквідності, наявності вільних фінансових ресурсів, професійних навичок персоналу установи, необхідних для роботи з проблемними кредитами й стягнення простроченої заборгованості.

Здебільшого, банки використовують три основні механізми вирішення питань проблемних кредитів. Перший – це утримання кредитів на балансі та самостійний пошук способів вирішення проблем, головним чином, шляхом реструктуризації чи судового стягнення заборгованості. Працювати з проблемними кредитами може як внутрішній колекторський департамент банку, так і окрема колекторська компанія.

Другий механізм передбачає списання проблемних кредитів із балансу банку та припинення заходів щодо стягнення заборгованості. Цей спосіб застосовується у випадку, коли немає жодної надії на повернення кредиту, або очікуваний обсяг стягненої заборгованості буде меншим за вже понесені витрати.

Раніше банки вдавалися до процедури списання як до крайньої міри. Однак після прийняття Постанови Правління НБУ №172 від 1 червня 2011 р. «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву» процедура списання стала легшою з регуляторної точки зору і, як правило, не призводить до негативних податкових наслідків для банків [2]. З правової точки зору списання кредиторської заборгованості з балансу не є її анулюванням. Як наслідок, банки, в принципі, можуть і надалі працювати над стягненням такої заборгованості з позичальників.

Третій механізм очищення балансів банків від проблемних кредитів полягає в їх продажу третій стороні, що є розповсюдженою практикою у всьому світі. В Україні така практика набула популярності в період світової економічної кризи й досі залишається найпоширенішим варіантом передачі неробочих кредитів.

Основними факторами, які, зазвичай, впливають на прийняття банком рішення про продаж проблемних кредитів, є такі [3]:

– нестача в банківської установи досвіду роботи зі стягнення проблемних кредитів;

– відсутність кваліфікованого та досвідченого персоналу щодо здійснення цієї діяльності;

– відсутність необхідного програмного забезпечення;

− нестача часу для розробки та відпрацювання відповідних внутрішніх процедур;

– наявність у портфелі банку значної кількості невеликих за обсягом кредитів.

Як правило, рішення щодо продажу проблемних кредитів приймається, коли стає зрозумілим, що стягнення заборгованості власними силами банку дасть значно менший економічний ефект.

Комітет з економічних реформ при Президентові України проводить ряд реформ для подолання проблеми з неповерненими кредитами, де зачіпається і мінімізація проблемних позичок у комерційних банках України. Отже, для зниження частки проблемних активів за Програмою економічних реформ України на 2010-2014 роки необхідно [4]:

1) обрати й реалізувати модель реструктуризації проблемних активів у банківській сфері, наприклад, створити банк проблемних активів або перехідний банк (із залученням держави або приватних інвесторів);

2) спростити механізми продажу, передачі, списання поганих активів, у тому числі у межах проведення досудових процедур;

3) посилити пруденційний нагляд за діяльністю банків і ввести систему пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами.

За цією Програмою економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки плануються такі результати [4]:

1) зниження частки проблемних активів у загальному портфелі активів банків та інших фінансових установ до 5% до 2014 року.

2) збільшення середнього рівня власного капіталу банків не менше ніж удвічі до 2014 року .

Також упродовж 2009-2011 років активувалася передача проблемних активів в управління третій особі (колектору) та продаж проблемних активів непов'язаній фінансовій компанії на умовах факторингу. Основними покупцями боргів виступають колекторські компанії Credit Collection Group (CCG), "Укрфінанс", "Еколл", CredEx і "Укрборг" [5, с. 42].

Таким чином, итання проблемних кредитів на сьогоднішній день є дуже актуальним для банківського сектору та економіки в цілому. Тому банкам необхідно підвищувати ефективність своєї діяльності, удосконалювати методичні підходи до забезпечення фінансової стійкості, розробляти методи ефективного управління банківською діяльністю в умовах нестабільності.

Література:

1. Національний банк України: Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

2. Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву: Постанова Правління НБУ від 01.06.2011 р. №172 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon2.rada.gov.ua.

3. Проблемні кредити: шляхи вирішення питання [Електронний ресурс]: Газета «Цінні папери України». – № 411(711). – 19 квітня 2012 року. – Режим доступу: http://www.securities.org.ua.

4. Президент України Віктор Янукович: Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua.

5. Гречина І.В. Аналіз якості управління проблемними кредитами у банках України / І.В. Гречина // Фінансовий ринок України. - 2010. - № 10. - С. 42.