Несторук А.А.

Луцький національний технічний університет, Україна

Науковий керівник: к.е.н, доцент Ніколаєва А.М.

Інноваційні технології в банківській діяльності

Сучасні умови розвитку банківської справи потребують новаторських підходів до формування і реалізації депозитної та кредитної політики банків з метою підвищення остаточного результату їх діяльності.

Актуальність дослідження підтверджується сучасними тенденціями розвитку економіки, однією з яких протягом останніх десятиріч виступає формування інформаційного суспільства. Людська цивілізація вступає в еру інформації, яка стає вирішальним чинником у різних галузях економіки, саме вона є продуктом науково-технічного прогресу, необхідним компонентом науково-дослідної діяльності, інноваційної активності суб’єктів підприємництва. Сучасне життя постійно спрямовує нас на необхідність упровадження новітніх досягнень науковців у всі сфери суспільного життя.

Однією зі складових ефективного впровадження інноваційної моделі розвитку економіки України виступає активізація інноваційної діяльності у сфері банківської діяльності. Існує кілька причин такої тенденції:

- останнім часом все більш доступними стають засоби електронної техніки;

- поширюється застосування інструменту безготівкових розрахунків, пов’язане зі збільшенням заощаджень як суб’єктів господарювання, так і фізичних осіб;

- відсутність розгалуженої банківської системи та зосередженість техніки у великих містах (Києві, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та ін.);

- намагання керівництва банків зменшити витрати операційного відділу банку шляхом активізації дистанційного обслуговування клієнтів;

- прагнення збільшити ефективність функціонування банків шляхом розповсюдження банківських продуктів на глобальному електронному фінансовому ринку.

Поняття банківської інновації використовується для визначення нововведень у банківській діяльності (в основному, застосування інформаційних технологій у формуванні документів при прийнятті управлінських рішень, забезпеченні клієнтів банківською інформацією, використанні смарт-карток, здійсненні банківських телекомунікаційних послуг та індивідуальному обслуговуванню), які характеризуються більш високим технологічним рівнем та новими споживчими якостями.

Поняття банківської інновації не має чіткого визначення в сучасній літературі. Так, у підручнику «Управління діяльністю комерційного банку (Банківський менеджмент)» під редакцією О.І. Лаврушина банківська інновація (або сукупність нових продуктів та послуг) розглядається як «синтетичне поняття про діяльність банку, яка направлена на отримання додаткових доходів в процесі створення сприятливих умов формування та розміщення ресурсного потенціалу за допомогою втілення нововведень, які сприяють клієнтам в отриманні прибутків» [1].

Одночасно, в посібнику Балабанова І.Т., Гончарука О.В., Боровкова В.А., Савинської Н.А., Афоніна С.В. «Банки и банковское дело» подано наступне визначення: «банківська інновація – це реалізований у формі нового банківського продукту чи послуги кінцевий результат інноваційної діяльності банку» [3].

Нові продукти і технології, які реалізовані на ринку, представляють на ринку інновацію. Інноваціями, що функціонують у фінансовій сфері, є фінансові інновації. Частина фінансових інновацій створюється банками у формі банківського продукту або операції (технології). Це банківські інновації.

Банківська інновація – це реалізований у формі нового банківського продукту або операції кінцевий результат інноваційної діяльності банку. Під банківським продуктом розуміється матеріально оформлена частина банківської послуги (карта, ощадна книжка, дорожній чек, електронний гаманець тощо).

У світовій практиці зазвичай виділяють наступні види банківських інновацій:

- банківський продукт на нових сегментах ринку;

- інновації у нових сферах грошово-фінансового ринку;

- управління готівкою та використання нових інформаційних технологій;

- послуги фінансового посередництва, спрямовані на зниження операційних витрат та більш ефективне управління активами та зобов’язаннями;

- нові продукти в традиційних сегментах позичкових капіталів.

При цьому, як новий продукт чи послуга, банківська інновація проявляє себе тільки в процесі своєї реалізації на фінансовому ринку або всередині банку, а попит на інноваційний банківський продукт чи послугу визначає його ступінь новизни[2].

Банківські операції не патентуються, але є ноу-хау. Тому продуцент банківської операції може втратити монополію на операцію, не продавши її на ринку. Крім того, працівники фінансових інститутів можуть самі розробити цю операцію, спираючись на якісь елементи операції, взяті або вкрадені (промислове шпигунство) у інших банків або фінансових інститутів [3].

В Україні в основному вже створено законодавчу базу, яка б регулювала цю та інші проблеми у сфері інноваційної діяльності, але реально не сформовано цілісної та ефективної національної інноваційної системи. Тому в цій сфері спостерігається накопичення проблем та негативних тенденцій, основними причинами яких є:

- недостатнє економічне стимулювання інноваційної діяльності та відсутність державної підтримки інноваційних структур;

- недостатня нормативно-правова урегульованість питань розвитку інноваційної інфраструктури та трансферу технологій;

- заорганізованість процедури державної реєстрації, ліцензування, сертифікації, системи контролю та дозвільної практики, регулювання орендних відносин;

- несформованість загальнодержавної інфраструктури інформаційного забезпечення інноваційної діяльності;

- відсутність належного інвестування та венчурного фінансування для здійснення масштабних технологічних змін;

- безсистемність та непослідовність у реалізації державної інноваційної політики.

Постійне дотримання державної інноваційної політики та її принципів є головним чинником успіху будь якого банку. Але існує ряд факторів, які також принципово впливають на проведення банком інноваційної політики. До зовнішніх факторів належать:

- зміна економічної ситуації у країні та регіоні;

- розвиток банківської сфери;

- конкурентне середовище;

- приплив закордонного капіталу;

- розвиток банківських технологій;

- фінансове становище клієнтів та їхні потреби в банківських послугах тощо.

До внутрішніх факторів належить політика банку, спрямована на:

- збільшення ринкової частки, обсягу продажів, прибутковості;

- покращення конкурентоспроможності банківських продуктів;

- зменшення ризику, пов'язаного зі значною перевагою окремих видів банківських продуктів і послуг у загальному портфелі.

Таким чином, розглянувши теоретичний аспект інноваційної діяльності банків та чинники впливу на рівень банківських інновацій у сфері банківсько-фінансової діяльності, були сформульвані певні пропозиції щодо розвитку інноваційних технологій у банківській сфері:

- стимулювати створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування функціонуючих комерційних банків шляхом установлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвестуються для досягнення технологічних змін, змін до порядку розподілу коштів від податку на додану вартість;

- диференціювати ставки податку на прибуток комерційних банків залежно від напрямів використання ресурсів шляхом зниження їх у разі довгострокового кредитування високотехнологічних проектів і підвищення при вкладанні ресурсів у високоприбуткові операції фінансового ринку;

- створити систему пільгового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів із розроблення й упровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції;

- запровадити механізми державного страхування кредитів, виданих малим підприємствам, що розробляють та впроваджують інноваційну високотехнологічну продукцію, діяльність яких пов’язана зі значним інвестиційним ризиком;

- заохочувати комерційні банки купувати акції підприємств, що виробляють високотехнологічну продукцію, шляхом звільнення від оподаткування тієї частини прибутків банків, що інвестується в акції зазначених підприємств;

- установлювати для комерційних банків, які здійснюють пільгове довгострокове кредитування інноваційних проектів, знижену ставку норми обов’язкового резервування коштів;

- лібералізувати порядок акумуляції приватного капіталу для реалізації значних інноваційних проектів, для чого запровадити гнучку форму поєднання капіталів комерційних банків та підприємств через створення пайових інвестиційних фондів;

- запровадити спеціальний порядок створення інноваційних асоціацій, які є інвестиційно-виробничими об’єднаннями юридичних та фізичних осіб, котрі беруть участь у здійсненні інноваційного проекту та випуску нової конкурентоспроможної продукції;

- розробити державну систему страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок спеціально створеної страхової компанії [5].

Також слід врахувати, що особливістю управління банківськими інноваціями є врахування соціальних аспектів нововведень і зміни їх соціальної значущості з часом. Велика роль у цьому належить державі, що за допомогою регулювання податкових ставок та надання пільг може стимулювати чи стримувати фінансування, а також і просування інновацій.

Література:

1. Медвідь Т.А. Інноваційна основа розвитку банківського бізнесу /Медвідь Т.А.// Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – №1. – С.127.

2. Bernardo Bаtiz-Lazo, Kassa Woldesenbet The Dynamics of Product and Process Innovatoin in UK Banking. – New Economic Papers, 03.05.2004 .

3. Банки и банковское дело / Балабанова И.Т., Гончарук О.В., Боровкова В.А. и др. – СПб.: Питер, 2003. – 301с.

4. Волкова Н.І. Сутність інноваційної кредитної політики банку / Волкова Н.І., Гаврікова А.В.// Економіка і організація управління. – 2009. – №5. – С.9.

5. Котковський В.С. Концепція інноваційного розвитку у сфері банківської діяльності України / Котковський В.С. /// Сучасне банківництво – проблеми та перспективи розвитку. – 2007. – С.31-32.