К.е.н, доц. Литовченко О.Ю., Чаплигіна А.В.

.

Харківський національний економічний університет, Україна

Стратегічний набір в управлінні фінансовою стійкістю банку

Забезпечення фінансової стійкості комерційних банків є основою ефективної роботи всієї банківської системи країни. Тому основне завдання керівництва банків полягає у формуванні такої системи управління фінансовою стійкістю, яка була б здатна покрити ризики, забезпечити прибутковість і реалізувати соціально-економічне значення банків в модернізації економіки України.

Управління фінансовою стійкістю сьогодні орієнтоване переважно на вирішення короткострокових проблем. У таких умовах поширеними є зміни завдань, пріоритетів діяльності, рішень, що призводить до недосконалості структури показників фінансової стійкості, зниження її рівня. Однією з найбільш суттєвих причин зниження рівня фінансової стійкості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління нею. Отже, політика зміцнення фінансової стійкості потребує організації стратегічного управління фінансовою стійкістю банківських установ.

Стратегічне управління має величезне значення для забезпечення стійкого розвитку банку та банківської системи в цілому, оскільки зростання конкурентної боротьби та використання агресивної політики банків потребують нових підходів до розробки і впровадження банківських продуктів, механізмів та залучення додаткового капіталу. Саме тому формування чіткої стратегії управління фінансовою стійкістю банківської системи є одним із актуальних питань сьогодення.

За пріоритетним значенням головною ціллю стратегічного управління фінансовою стійкістю банківської установи є розробка науково-методологічного комплексу, який базується на формуванні стратегічного набору, для забезпечення прибутковості та безризиковості функціонування банківської системи.

Теоретичним і методологічним аспектам стратегічного управління присвячені наукові дослідження, що викладені у працях І. Акоффа, О. Віханського, П. Друкера, А. Градова, Б. Карлоффа, У. Кінга, Д. Кліланда, Д. Нортона, М. Портера, П. Роуза, Г. Мінцберга, Ф. Хедоурі, Дж. Шонессі, В. Білошапки, І. Бланка, А. Герасимовича, А. Єпіфанова, О. Васюренка, І. Волошка, В. Кочеткова, В. Нємцова, В. Міщенка, І. Сала, З. Шершньової, Ф. Шпига та ін. Узагальнюючи їх наукові розробки та ураховуючи багатоплановий характер діяльності банківських установ щодо управління фінансовою стійкістю, треба акцентувати увагу на необхідності формування певного переліку взаємопов’язаних стратегій, що являють собою так званий «стратегічний набір».

Стратегічний набір — це система стратегій різного типу, що їх розробляється на певний відрізок часу та відбиває специфіку функціонування та розвитку банку, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі. Стратегічний набір у нашому дослідженні передбачає встановлення певної системи стратегій, яка забезпечує стратегічне управління фінансовою стійкістю банківських установ.

Процес побудови стратегічного набору — це діяльність, яка здійснюється на всіх рівнях управлінської ієрархії, яка повинна враховувати основну стратегічну мету та допоміжні цілі процесу управління фінансовою стійкістю банку.

Як зазначає В.В. Коваленко в [1] основною стратегічною ціллю стійкого розвитку банківської установи є реалізація основних принципів і завдань стратегічного управління фінансовою стійкістю банку. Допоміжні цілі формуються через реалізацію програм капіталізації, платоспроможності, систем антикризового управління та фінансової безпеки. Отже, стратегічний набір в управлінні фінансовою стійкістю банківської установи – це система стратегій, які забезпечують управління системоутворюючими складовими фінансової стійкості, та представлені методологією системи фінансової стійкості, фінансовою безпекою, системою антикризового управління, управління ризиками (рис. 1).

Методологія забезпечення фінансової стійкості банківської установи – це система принципів, методів та способів, які необхідні для побудови піраміди стратегічного управління фінансовою стійкістю, а також вивчення понять та відносин, які притаманні їй.

Методологічною основою системи стратегічного управління фінансовою стійкістю банків є інформація, адже саме від повного, достовірного та своєчасного інформаційного забезпечення значною мірою залежить ефективність будь-якої управлінської системи. Тому особливої актуальності набуває розробка системи інформаційного забезпечення стратегічного управління фінансовою стійкістю банків, яка дозволить підвищити ефективність функціонування фінансового менеджменту банківської установи.

Розглядаючи таку складову стратегічного управління фінансовою стійкістю, як фінансова безпека банків, слід відмітити, що вона повинна бути спрямована на нейтралізацію негативного впливу зовнішніх і внутрішніх чинників та досягнення певного ефекту від проведених заходів.

В свою чергу, антикризове управління передбачає систему управлінських заходів та рішень щодо діагностики, попередження, нейтралізації та подолання криз і їх причин на рівні банківської установи.

Рис. 1. Системоутворюючі складові стратегічного управління фінансовою стійкістю банку

Теорія та практика стратегічного управління довели необхідність реалізації стратегічного набору за умови виконання певних вимог:

орієнтація на досягнення реальних взаємопов’язаних цілей (виходячи з того, що стратегія — це спосіб досягнення цілі);

ясність змісту та розуміння необхідності застосування певного набору (системи) стратегій;

ієрархічний характер, оскільки можна виокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечуючі стратегії (ресурсні та функціональні) для кожного зі скалярних ланцюгів прийняття рішень;

орієнтація на можливість деякої компенсації взаємопов’язаних стратегій одна одною, що обумовлене різними можливостями (наявністю певних обмежень) їх застосування на окремих проміжках часу;

надійність, що передбачає його всебічну обґрунтованість, зваженість;

відображення господарських процесів у їхній сукупності та взаємозв’язку;

гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто врахування змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що відбувається в змінах у пріоритетах і змісті окремих стратегій, а також, у разі потреби, переході на резервні стратегії;

баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та компенсаційними, резервними.

Для використання переваг системи управління фінансовою стійкістю банківської установи від наявності «стратегічного набору» він має гнучко змінюватися у відповідних своїх складових при зміні умов функціонування банку.

Отже, забезпечення розвитку конкурентоспроможної банківської установи неможливе без вироблення стратегії, що потребує визначення цілей та завдань, оцінки потенційних можливостей її динамічного розвитку. Розробляючи стратегію, банківська установа вирішує важливе завдання консолідації усіх бізнес-процесів для досягнення власних стратегічних цілей. Реалізація потреби у формуванні певного переліку взаємопов’язаних стратегій являють собою стратегічний набір, що має забезпечити умови для ефективного саморозвитку банківської установи.

Список використаних джерел

1. Коваленко В. В. Стратегічне управління фінансовою стійкістю банківської системи: методологія і практика [Текст] : монографія / В. В. Коваленко. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – 228 с.

2. Васькович І. М.Забезпечення фінансової стійкості банків України в умовах ринку [Текст] : автореф. дис. канд. екон. наук : спец. 08.04.01 / І. М. Васькович ; НАН України, Ін-т регіон. дослідж. – Л., 2006. – 19 с.

3. Кочетков В. М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах [Текст] : монографія / В. М. Кочетков. – К. : Вид-во Європ. університету, 2003. – 300 с.

4. Борисов, А. Элементы системы стратегического управления в банках [Текст] // Банковский менеджмент. – 2006. – № 2. – С. 2–10.