Брутян К.С., к.е.н., ст. викладач

кафедри обліку та менеджменту

Кочевих І.С., студентка V курсу,

спец. «Менеджмент організація»,

Криворізький факультет ДВНЗ

«Запорізький національний університет»

Напрями впливу приєднання до СОТ

суб'єктів економіки України

Актуальність питань приєднання України до світової організації торгівлі (СОТ) викликають сьогодні чимало наукових дискусій з приводу прогнозування можливих наслідків від практичних кроків. При цьому прогнозні оцінки цих наслідків є розрізненими і несистематичними та інколи є діаметрально протилежними – від вкрай негативних до вкрай позитивних.

Останнім часом сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання торговельних потоків, а й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Членство в цій організації стало практично обов´язковою умовою для будь-яких країн, які прагнуть інтегруватися у світове господарство.

Подібний стан вивчення цієї проблеми негативно позначається на спроможності науковців об’єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства України у СОТ на її економіку, зовнішню торгівлю, соціальну сферу.

Заздалегідь зрозуміло, що вступ України до СОТ має як позитивні, так і негативні наслідки в різних галузях вітчизняної економіки. Важливим є те, щоб загальний ефект від приєднання був позитивним. Тобто, по суті, ключовим у процесі інтеграції до СОТ виступає питання: яким чином максимізувати потенційні переваги та мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання від членства в цій організації.

Торговельна система СОТ побудована на кількох основних правилах:

1) захист вітчизняної промисловості лише за допомогою тарифів. Тарифний захист упроваджується одночасно з забороною країнам-членам використовувати кількісні обмеження імпорту;

2) тарифні ставки мають бути зменшені та зв´язані проти подальших підвищень. Відповідно до угод СОТ тарифи та інші заходи, які країни застосовують із метою захисту внутрішнього виробництва, потрібно зменшити і, де можливо, скасувати після проведення переговорів з іншими країнами-членами. Тарифні ставки, погоджені під час переговорів, і інші зобов´язання, які беруть на себе країни, наводяться у Розкладах поступок;

3) торгівля на основі положень режиму найбільшого сприяння. Якщо країна-член СОТ надає одній країні будь-які переваги стосовно будь-якого товару, то вона повинна одразу ж надати такий режим аналогічним товарам інших країн. Зобов´язання щодо надання режиму найбільшого сприяння не обмежується лише тарифами, а стосується також будь-яких зборів, що накладаються у зв´язку з імпортом чи експортом; правил та формальностей, пов´язаних з імпортом чи експортом; внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а також законів, постанов і вимог, що впливають на їхній продаж; застосування кількісних обмежень тощо;

4) національний режим. Вимагає, щоб імпортному товару, який перетинає кордон після сплати мита й інших зборів, надавались умови, не менш сприятливі, ніж аналогічним товарам, виробленим вітчизняними товаровиробниками.

Серед основних переваг, які зумовлюють рішення країни приєднатися до СОТ, виділяють полегшення доступу до міжнародних ринків, скасування щодо країни дискримінації і нетарифних бар´єрів, доступ до багатосторонніх механізмів вирішення суперечок та можливість впливати для захисту національних інтересів на умови регулювання світової торгівлі. Членство в СОТ трактують як системний фактор розвитку національної економіки, створення прозорого та прогнозованого конкурентного і сприятливого інвестиційного середовища.

Характер торговельних відносин у світі свідчить, що принципи та правила, проголошені СОТ, не завжди виконуються через об´єктивні та суб´єктивні причини. Зокрема за умов розвитку транснаціоналізації капіталу впливовість провідних транснаціональних корпорацій світу перевищує рівень впливовості багатьох національних урядів. Ураховуючи те, що угода СОТ має міждержавний характер і поширюється на державне регулювання зовнішньої торгівлі, вона не є обов´язковою для виконання великими корпораціями.

На цьому етапі вступ країни до СОТ можна розглядати як необхідну передумовулібералізації режиму торгівлі між Україною і ЄС, створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Євросоюзу.Поряд із позитивними чинниками вступу України до СОТ необхідно звернути увагу на суттєві перешкоди щодо реалізації позитивних очікувань вступу.

Перешкоди щодо реалізації позитивних очікувань співпраці:

1) вітчизняним товаровиробникам необхідно реально оцінити свій виробничий і науково-технічний потенціал та оволодіти сучасними конкурентними перевагами;

2) внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для українського експорту;

3) існують проблеми неузгодженості українських національних стандартів якості продукції міжнародним нормам;

4) існування антидемпінгових процесів проти України є фактично основною метою недопущення небажаних партнерів на ринки збуту;

5) зниження рівня тарифного захисту внаслідок зв´язування тарифних ставок;

6) визнання України як держави з ринковою економікою не дає певних переваг у перехідний період вступу до СОТ.

Використовуючи досвід країн, нових членів СОТ, слід модернізувати політику просування України до отримання членства, спрямувавши її на пріоритетне використання переваг від членства задля зміцнення конкурентоспроможності національної економіки. Така політика повинна включати:

1. Здійснення інвентаризації та предметне вивчення можливостей використання в умовах України всіх захисних засобів, дозволених системою СОТ. Збір інформації про торговельну політику країн-партнерів у цій сфері. Визначення напрямів інституційних та економіко-правових змін, необхідних для їх застосування в повному обсязі.

2. Гармонізація системи стандартів у суворій відповідності до вимог технологічної, екологічної безпеки і безпеки життєдіяльності, а також технологічної й економічної доцільності.

3. Оновлення термінів перехідних періодів для реструктуризації неконкурентоспроможних та «проблемних» нині галузей і виробництв.

4. Нівелювання негативного соціального ефекту.

Отже, світова організація торгівлі є потужною міжнародною організацією. Послідовна та системна реалізація стратегічних і тактичних заходів сучасної економічної політики України сприятиме адаптації та входженню національної економіки до Світової організації торгівлі, що буде певною гарантією прозорості економічних та політичних механізмів. Затримка й зволікання зі вступом до цієї організації може призвести до торговельно-економічної ізоляції України від міжнародного співтовариства, втрати певних ринків продукції, зниження конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.

Література:

1. Рыбалкина В.Е. Международные экономические отношения. Учебник / Под общей редакцией В.Е. Рыбалкина. – 2-е изд., перераб. и доп. –М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», Дипломатическая академия МИД РФ, 1998.

2. Данилишин Б. Прес-служба Мінекономіки. Богдан Данилишин: ВступУкраїни до СОТ сприятимезростанню реального ВВП за рахунокдодатковогозбільшенняекспортуукраїнськоїпродукції.

3. ОлексійСищик. ЄС і Україна: будуємо мости, а не стіни. // Віче. - №3 - 2007.