Функціонування неприбуткових організацій на

сучасному етапі в Україні

Актуальність теми. На даному етапі розвитку громадянського суспільства все більшого значення набувають неприбуткові організації, які виконують дуже важливу функцію соціального захисту населення. НПО створюють основу громадського суспільства, є вирішальним стабілізуючим фактором, гарантом демократичного шляху розвитку. Вони являють собою неприбуткову організацію, юридичну особу, метою діяльності якої не є отримання прибутку, а утворюють окремий сектор, який складається з окремих, взаємно не підпорядкованих, але взаємодіючих громадських організацій, які спрямовують енергію громадян на творчу діяльність і тим самим знижують соціальну напругу в суспільстві.

Метою дослідження є вивчення особливостей функціонування неприбуткових організацій в Україні на основі вирішення таких завдань:

– розглянути класифікаційні ознаки неприбуткових організацій;

– проаналізувати можливі варіанти фінансових потоків у неприбуткові організації;

– дослідити процес оподаткування неприбуткових організацій.

Аналіз наукових досліджень. Проблеми теоретико-методологічних й практичних аспектів функціонування неприбуткових організацій посідають чільне місце у працях багатьох вчених. Найповніше вони представлені у роботах таких науковців і практиків, як: В. Андрущенко, О. Винников, Ю. Галустян, Н. Боржелі, К. Ньюмана, М. Кляйнберга та ін..

Виклад основного матеріалу. Усі юридичні особи щодо отримання прибутку можна розділити на дві великі групи незалежно від форм власності: прибуткові , та неприбуткові організації.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про неприбуткові організації” можна навести таке визначення: “Неприбуткова організація - це юридична особа, що утворюється без мети отримання прибутку для забезпечення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, сприяння виконанню функцій держави або місцевого самоврядування, розвитку громадянського суспільства та реалізації прав і свобод громадян”.

Реєстр неприбуткових організацій та установ створюється з метою:

- забезпечення єдиних принципів ідентифікації неприбуткових організацій та установ, а також їх обліку в податкових органах України;

- забезпечення податкових органів України інформацією з Реєстру для здійснення контролю за використанням неприбутковими організаціями та установами коштів, звільнених від оподаткування;

- організації суцільного і вибіркового аналізу;

- взаємодії на єдиних методологічних засадах із базами даних Міністерства статистики України, Державної митної служби України, Національного банку України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, інших міністерств і відомств України;

- надання відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам відповідно до чинного законодавства України [4].

Суспільству потрібні організації, що вирішували б проблеми, якими не займаються суб’єкти підприємницької діяльності, бо це не приносить прибутку. Держава регулює створення неприбуткових організацій і декларує їм свою підтримку. До таких організацій належать:

1. Органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

2. Благодійні фонди і благодійні організації, створені у порядку, визначеному Законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями.

3. Пенсійні фонди та кредитні спілки.

4. Юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів.

5. Спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб, житлово-будівельні кооперативи, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів.

6. Релігійні організації.

7. Професійні спілки (профспілки), створені відповідно до Закону України “Про професійні спілки”. [3].

Доходи у неприбутковій діяльності – це, як правило, членські внески, добровільні пожертвування, як майном, так і грошима, пасивні доходи. Організація має тільки слідкувати, щоб отримані доходи відповідали вимогам чинного законодавства[5]. На відміну від прибуткової організації, витрати якої відносяться або до складу валових, або до збитків, або покриваються за рахунок чистого прибутку, витрати неприбуткової організації не підлягають такій жорсткій регламентації, проте мають відповідати таким вимогам: не суперечити чинному законодавству по суті, спрямовуватись на виконання статутних завдань і бути затвердженими керівництвом самої неприбуткової організації.

Неприбуткова організація має право використовувати працю найманих працівників і нараховувати та сплачувати за неї винагороду. Розмір винагороди визначається керівництвом у межах його повноважень і засновниками або вищим органом такої організації. У зв’язку з цим організації доведеться нараховувати та сплачувати податки. Працівники можуть вступати у трудові відносини з організацією або ж працювати на умовах договору підряду. Такий розподіл по-різному впливає на оподаткування [1].

Головним нововведенням щодо оподаткування неприбуткових організацій та установ є запроваджена пунктом 157.14 Податкового кодексу вимога до неприбуткових організацій та установ оподатковувати кошти та майно, які використані не за цільовим призначенням.

Неприбуткові організації під час здійснення своєї діяльності зазвичай несуть супутні витрати на оренду офісу, оплату комунальних послуг, придбання автомобіля, заробітну плату працівникам, оплату послуг юристів та аудиторів тощо.

Тому без встановлення чітких критеріїв організації будуть приймати рішення щодо таких витрат на свій особистий розсуд, ризикуючи при цьому, що їх виключать з Реєстру неприбуткових організацій та установ та оподаткують доходи.

А податкові органи будуть оцінювати відповідність витрат статутним цілям на підставі лише свого суб’єктивного розуміння. А всі, хто хоч колись зіштовхувався з перевірками податкових органів, можуть дуже ясно собі уявити, до чого це буде призводити.

Єдиною рятівною паличкою для організацій залишається звернення в податковий орган за письмовою податковою консультацією щоразу, коли у них з’являються сумніви щодо правомірності використання майна та коштів.

Підсумовуючи питання щодо оподаткування неприбуткових організацій та установ, можливо зробити висновок про те, що головною зміною тут є запровадження оподаткування коштів та майна, використаних на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для провадження господарської діяльності.

В той же час, через неоднозначне викладення відповідної норми Податкового кодексу, можливо припустити, що податковий орган буде вважати доходом також і використання коштів та майна не на цілі, на які вони були пожертвувані.

Враховуючи це, неприбутковим організаціям краще уникати використання коштів та майна, як не на статутні цілі, так і не за цільовим призначенням, а також звертатись до податкового органу за податковими консультаціями у випадках, коли у них будуть виникати сумніви щодо правомірності їх використання [2].

Отже, неприбуткова організація утворюється та здійснює свою діяльність з метою досягнення цілей її створення. Підвищення ефективності фінансової діяльності неприбуткових організацій можливо шляхом вдосконалення податкового законодавства як передумови створення фінансової бази. Неприбуткові організації є суб’єктом та невід’ємним елементом нормально функціонування економіки країни. Це можуть бути муніципалітети, суспільні лікарні, релігійні й інші організації, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку. Саме на них покладається створення і реалізація суспільних благ та послуг. В умовах ринкової економіки держава не здатна вирішити більшість соціальних проблем. Для вирішення проблем в політичній сфері та сфері духовного виховання, спорті та культурі, охороні природи, добродійності створюються некомерційні організації. Не дивлячись на те, що охорона здоров’я і освіта все більш комерціалізуються, неприбуткові організації працюють в даних сферах через участь в різних цільових програмах, тим самим надаючи певну допомогу населенню.

Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19- 20, № 21-22. – Ст 144.

2.Лузгіна Л. Недержавні пенсійні фонди: чи є майбутнє? / Л. Лузгіна // Вісник ПФУ. -2009. - № 3. - С. 18-19

3. Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: навч . посібн . / О.І. Ковтун. – Львів: Новий Світ – 200 0 , 2010. – 429 с.

4. Лондар  С.Л. Фінанси: навчальний посібник для студ . вищих навчальних закладів / С.Л. Лондар , О.В. Тимошенко. – Вінниця: Нова Книга, 2009. –384с.

5. Дехтяр Н.А.Фінансовий механізм діяльності суб’єктів господарювання [Текст]:монографія/Н.А.Дехтяр, О.В. Люта, Н.Г. Пігуль. – Суми: Університетська книга, 2011. – 92с.

6. http://www.culip.com.ua.