Экономические науки/3.Финансовые отношения.

Студентка IV курсу Ротань Е.М.

Науковий керівник: старший викладач Лактіонов Ю.Г.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, Україна

Проблеми розвитку автострахування в Україні

На сьогоднішній день в умовах ринкового розвитку України все більшого значення набуває страховий ринок. Серед великої кількості різних видів страхування одним із поширених в Україні є страхування автотранспортних засобів. Сутність автотранспортного страхування полягає в захисті майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, які зазнали збитків, що стали наслідком використання автотранспорту.

Проблема автострахування в Україні на сучасному етапі є надзвичайно актуальною. Сьогодні правове регулювання автострахування в Україні визначається наступними Законами України: «Про страхування», «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» та інші. Проте, незважаючи на наявність спеціальних регулюючих норм, особливо тих, що стосуються страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чимало проблемних питань різного масштабу в автострахуванні на сьогодні залишаються не вирішеними. Незважаючи на розвиток страхування, сектор продовжує зіштовхуватися з проблемами, що обмежують його ріст і перешкоджають галузі в досягненні її потенціалу.

Першим недоліком галузі страхування є відсутність законодавчого забезпечення послідовної, ясної структури для сектора страхування в Україні. Другим недоліком чинного законодавства є його негативний ефект на бізнес перестрахування. Страхувальники зазвичай розподіляють великі ризики, передаючи його частину іншим компаніям в обмін на частину премії. В Україні перестрахування відбувається за кордоном на великих Європейських і Американських ринках, а українські фірми зберігають лише незначну частину ризику. Більшість українських страхових компаній приймає лише 1% від загального ризику. В Україні перестрахування часто використовується як канал вивезення капіталу з країни. Положення законодавства вимагає, щоб кожен іноземний страховий брокер, що співпрацює з українською фірмою страхування заснував представницький офіс у країні. Зазвичай інвестори працюють з власними міжнародними брокерами страхування. Якщо ці брокери не мають представницького офісу в Україні, українські підприємства не можуть виплачувати їм комісію. Отже, ця вимога дуже часто гальмує страховий бізнес.

Чинні закони вимагають, щоб фірми мали мінімальний встановлений законом капітал, який становить у сумі, еквівалентної 1 млн. євро. Цей рівень занадто низький, щоб забезпечити достатній захист проти неплатежу. Проблема посилюється відсутністю ясних інструкцій щодо форми цього капіталу. У результаті, багато українського страхових компаній включає до статутного капіталу переоцінені активи, будинки або акції компанії. Це робить ці страхові компанії дуже ненадійними і нездатними оплатити вимоги. З іншого боку, низько встановлений законом рівень капіталізації означає, що українські компанії мають більш низьку здатність для обробки ризику.

Ще одним недоліком сектору страхування є стан ринку послуг страхового брокерства в Україні, який і досі залишається не розвинутий. Брокери, традиційно складовий елемент галузі, з’єднують клієнтів із страхувальниками, консультують їх про страховий ринок, і допомагають укласти кращі угоди. З причин недостатньої кількості професійних брокерів, велика кількість потенційних клієнтів не обслуговується, в той час як страхувальники втрачають додатковий дохід.

Система страхування також має проблеми звичайні для всього українського бізнесу, зокрема, нерозвинутість експертизи, відсутність стратегій обслуговування, хитка економіка, коливання валютного курсу, бюрократія, що поширена всюди, і корупція.

Отже, щодо окреслених проблем можна визначити такі пропозиції до їх розв’язання: необхідно впорядкувати страхове законодавство в цілому та окремих його положень, і привести їх у відповідність до існуючих економічних реалій; відмінити непотрібні бар’єри, перепони та регулювання на ринку, що гальмують його розвиток та залучення іноземних інвестицій; залучення коштів страхових фондів на потреби інвестиційних вкладень; інтеграція страхування до європейських страхових структур; створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій; підвищити рівень капіталізації страхових компаній та висунути вимоги щодо наповнення статутних фондів реальними грошима для підвищення їх надійності; запровадити реальні заходи, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон, принаймні в галузі страхування; розвиток страхового брокерства та залучення до цього бізнесу професійних компаній; розробити ефективні механізми захисту інтересів страхувальників.

Література:

1. Закон України «Про страхування». [Режим електронного доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-вр].

2. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». [Режим електронного доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15].

3. Постанова КМУ «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті». [Режим електронного доступу http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/959-96-п].

4. Інтернет журнал. http://forinsurer.com/

5. Путеводитель в мире личных финансов. http://www.prostobank.ua/finansovyy_gid/strahovanie